Рішення № 8534159, 29.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" вересня 2009 р. Справа № 9/143-09          

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізінг”

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”

Про стягнення 34 915, 86 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Позивача предст. Войтенко А. А., дов. № 14/20-3334-09 від 26.05.2009 року

Відповідача предст. Мікульський К. В., дов. б/н від 13.12.2005 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” про стягнення заборгованості за договором № 10-04-161 фл від 19.02.2004 року в сумі 34915,86 грн., з яких 26579,10 грн. –сума основного боргу , 3059,41 грн. –пені, 4453,38 грн. –збитків від інфляції та 823,97 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором фінансового лізингу передав відповідачеві предмет лізингу, а відповідач не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, чим порушує умови договору № 10-04-161 фл від 19.02.2004 року.

Відповідач просив суд застосувати позовну давність до заявлених у справі вимог про стягнення штрафних санкцій, подавши суду відповідну заяву.

Позивач проти застосування скорочених строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на те, що п. 9.4 договору № 10-04-161 фл від 19.02.2004 року встановлений строк позовної давності у 10 років.

Ухвалою від 13.07.2009 року порушено провадження у справі № 9/143-09 та призначено її до розгляду на 28.07.2009 року.

Ухвалою від 28.07.2009 року розгляд справи відкладався на 25.08.2009 року, у зв’язку з неявкою представників сторін по справі.

В судовому засіданні 25.08.2009 року оголошено перерву до 10.09.2009 року.

Ухвалою від 10.09.2009 року розгляд справи відкладався на 29.09.2009 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів. Вказаною ухвалою за заявою сторін строк вирішення спору продовжений.

           У судовому 29.09.2009 року, за згодою представників, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізінг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіон” укладено договір № 10-04-161 фл ( далі-Договір).

Предметом Договору є надання лізингодавцем (позивачем) лізингоодержувачу (відповідачеві) у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору „Кількість, ціна і вартість Предмету лізингу”, за умови сплати відповідачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів (п. 1 договору).

Згідно Додатку № 1 до Договору сторони погодили кількість, ціну та вартість Предмета лізингу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві наступне майно:

- агрегат ґрунтообробний комбінований до тракторів класу 3 т. с. АГ-6, вартістю 38100 грн. (акт приймання передачі сільськогосподарської техніки № 53 від 20.04.2004 року);

- обприскувач штанговий ОПШ –2000, вартістю 35094 грн. (акт приймання –передачі сільськогосподарської техніки № 17 від 16.04.2004 року);

- культиватор КПС –8, культиватор для міжрядного обробітку ґрунту до тракторів класу 1, 4 –2 т. с. КРНВ –5.6 –02, сівалка універсальна пунктирна пневматична СУПН-8А з гідр. на загальну суму 58000 грн. (акт приймання передачі сільськогосподарської техніки № 33 від 01.03.2004 року;

- трактор універсальний просапний ЮМЗ-8071.3, вартістю 46000 грн. (акт приймання передачі сільськогосподарської техніки № 17 від 26.02.2004 року)

Вказане майно прийнято відповідачем без жодних зауважень.

Відповідно до п. 4.1 Договору з моменту одержання Предмету лізингу за користування останнім відповідач сплачує позивачеві лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості Предмету лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг Предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів”.

Додатками №№ 2, 4, 6, 8, 10 та 12 до Договору „Графік сплати лізингових платежів” сторони погодили розмір лізингових платежів щодо кожного найменування майна, що було передано за Договором та строки їх сплати.

Так, відповідно до додатків №№ 2, 4, 6, 8, 10 та 12 до Договору за період з лютого 2008 року по жовтень 2008 року відповідач мав сплатити позивачеві 26 579, 10 грн.

Відповідач жодних письмових заперечень щодо розміру заборгованості суду не надав, проте як слідує із підписаного, на виконання вимог ухвали суду, Акту звірки розрахунків до Договору, відповідач визнає заборгованість за Договором в сумі 24 227, 62 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач жодних доказів на спростування заявленої до стягнення суми боргу не надав (виписки з банківського рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери, які б свідчили про часткову сплату спірної суми), з огляду на що, дані, викладені відповідачем в акті звірки розрахунків, до уваги судом не приймаються.

Відповідно до п. 3.5.2 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі, згідно погодженого з позивачем графіком, сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Отже, станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за Договором за період з лютого 2008 року по жовтень 2008 року становить 26 579, 10 грн.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 26 579, 10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 26 579, 10 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 059,41 грн., то слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

          Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів щодо виконання свого зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожен день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договором сторони погодили, що строк позовної давності становить 10 років (п. 9.4 Договору).

Договір сторонами підписаний належним чином, скріплений мокрими печатками та є на день розгляду спору по суті дійсним.

З огляду на викладені вище обставини, заява відповідача про застосування позовної давності до заявлених у справі вимог про стягнення штрафних санкцій, задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 059, 41 грн. Вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 823, 97 грн. та збитків від інфляції (індексація від суми боргу) в сумі 4 453, 38 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” (07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, 19, ідентифікаційний код 31590250, р/р 2600016179001 в АБ „Київська Русь”, МФО 319092, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізінг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16–А, ідентифікаційний код 30401456, р/р 26006010890602 у ЗАТ „Альфа –Банк”. МФО 300346) основний борг в сумі 26579 (двадцять шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 10 грн., пеню в сумі 3059 (три тисячі п’ятдесят дев’ять) грн. 41 коп., збитки від інфляції в сумі 4453 (чотири тисячі чотириста п’ятдесят три) грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 823 (вісімсот двадцять три) грн. 97 коп., витраті по сплаті державного мита в сумі 349 (триста сорок дев’ять) грн. 16 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя           Л. В. Сокуренко

Дата підписання рішення: 20.10.2009 року

Суддя