Рішення № 8532112, 17.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2009 р. Справа № 7/176-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М. розглянув матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ЛД-Лізинг”, м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем”, с. Лишня, Макарівський район

про стягнення 11615,22 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Сікачов С.Ю. (дов. № 4/1 від 01.06.2009 р.);

від відповідача: не з’явився

.

секретар судового засідання: Вага В.В.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛД-Лізинг” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” про стягнення 11615,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору фінансового лізингу № ФЛ-2007/10-14 від 03.10.2007 р., зокрема, щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2009р. було порушено провадження в справі № 7/176-09 та призначено до розгляду на 03.09.2009р.

В судове засідання 03.09.2009 р. відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.09.2009 р.

В судовому засіданні 17.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2009 р. повторно не зявився, а тому на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та письмового відзиву на заявлені позовні вимоги, за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛД-Лізинг” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” (відповідач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-2007/10-14 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Лізингодавець (позивач) зобов’язався придбати відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов майно Автомобіль ГАЗ-32213, 13 м, з ГБО (далі-предмет лізингу) та передати його у платне користування Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти від Лізингодавця предмет лізингу та сплачувати йому за користування предметом лізингу протягом певного строку визначені платежі.

Предмет лізингу у відповідності із п. 2.1 Договору надано у користування на строк 36 місяців.

Згідно п. 2.2 Договору строк обчислюється з моменту підписання Акта прийому-передачі предмета лізингу.

Ціна договору встановлена п. 3.1 Договору та становить 118258, 10 грн. Зокрема, п.п. 3.1.1-3.1.2 Договору передбачено, що ціна предмета лізингу становить 74740,00 грн., в т.ч. ПДВ 12456,67 грн., сума лізингових відсотків –43518,10 грн. без ПДВ.

У відповідності із пунктом 7.3 Договору Лізингоодержувач зобов’язався перераховувати лізингові платежі наведені в Додатку № 2 до Договору за кожний період лізингу протягом троьх банківських днів із дня виставлення відповідних рахунків, але не пізніше дня, що передує останньому робочому дню періоду фінансового лізингу, за який перераховується лізинговий платіж.

Пунктом 10.2.2 Договору закріплений обов’язок Лізингоодуржувача своєчасно сплачувати лізингові платежі за цим Договором у розмірі та в строки, передбачені Договором.

30.10.2007р. на підставі акту приймання - передачі № 1 (належним чином завірена копія в матеріалах справи) Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛД-Лізинг” передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” на умовах договору фінансового лізингу прийнято транспортний засіб ГАЗ-32213, 13 м, з ГБО, реєстраційний номер АА 3699 ТС.

Додатковими угодами № 2 від 26.05.2008 р. та № 3 від 19.11.2008 р. до Договору змінювалась ціна Договору та сума лізингових відсотків.

Відповідно до п. 7.3 Договору та на підставі графіку внесення платежів (Додаток № 2) відповідач щомісячно, з моменту піписання Акту прийому-передачі № 1, проводив оплату за користування предметом лізингу.

З позовних матеріалів вбачається, що протягом березня-травня 2009 р. відповідач на підставі відповідних рахунків-фактур зобов’язаний був сплатити на рахунок позивача 9129, 60 грн. (3043,20 грн. за місяць).

Відповідачем всупереч умовам Договору оплата за користування транспортним засобом у зазначений період не проведена, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 9129, 60 грн. Вказана сума заборгованості визнана відповідачем у повному обсязі та підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2009 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Як зазначається в частині четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.11 Договору фінансового лізингу у разі прострочення здійснення лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню за кожен день затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення та відшкодовує будь-які витрати, сплачені Лізингодавцем для стягнення платежу.

На цій підставі позивачем нараховано 339,17 грн. пені.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня у розмірі, заявленому позивачем (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій „Ліга: Еліт 8.1.1”).

З позовних матеріалів, зокрема, Акта від 22.05.2009 р., складеного представниками ТОВ „ЛД-Лізинг” вбачається, що в зв’язку з відмовою відповідача від добровільного повернення предмета лізингу на вимогу позивача, останній був змушений звернутись до нотаріальної контори для отримання виконавчого напису (копія міститься в матеріалах справи) та сплатити 2117, 65 грн. за послуги нотаріуса, а також 28, 80 грн. вартості поштових послуг, пов’язаних з листуванням з відповідачем.

Пунктом 12.5 Договору передбачено, що всі необхіні витрати пов’язані з вилученням предмета лізингу, несе Лізингоодержувач. Лізингодавець виставляє Лізингоодержувачу до сплати відповідні рахунки, які мають бути сплачені Лізингоодержувачем протягом трьох днів з дня виставлення.

Приписами статті 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, у сумі 11615, 22 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський завод дверних систем” (08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набержна, 11Д, код ЄДРПОУ 32586994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛД-Лізинг” (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н.П. № 43 код ЄДРПОУ 33831779) 9129 (дев’ять тисяч сто двадцять дев’ять) грн. 60 коп. заборгованості, 339 (триста тридцять дев’ять) грн. 17 коп. пені, 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 45 коп. збитків та судові витрати: 116 (сто шістнадцять) грн. 15 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя