Рішення № 8532054, 24.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2009 р. Справа № 6/202-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                 Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/202-09

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фінансова Лізингова Компанія», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої Компанії «Квадро 4 х 4», м. Боярка                    

про стягнення заборгованості 339 357,66 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дроботун О.О. (довіреність № 20090825/1 від 25.08.2009 року)

від відповідача: не з’явився

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Фінансова Лізингова Компанія»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої Компанії «Квадро 4 х 4»про стягнення заборгованості в сумі 339 357,66 грн., яка складається з основного боргу – 288 382,02 грн., пені –27 042,58 грн., 3% річних - 924,40 грн., інфляції - 23 008,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Угоди з фінансового лізингу № 42 від 03.12.2007 року, зокрема, щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.09.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов та інших витребуваних ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Фінансова Лізингова Компанія» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою Компанією «Квадро 4 х 4» (надалі - відповідач) 03.12.2007 року було укладено Угоду з фінансового лізингу № 42 (надалі - Угода).

Згідно п. 1.1. Угоди ця угода регулює юридичні відносини між Лізингодавцем (позивач) та Лізингоодержувачем (відповідач) з фінансового лізингу обладнання, визначеного у Додатку № 1.

Відповідно до Угоди у лізинг передано майно: поліграфічне обладнання для цифрової аерографічної печаті, що підтверджується додатком № 1 - лізинговий протокол та Актом приймання-передачі додаток № 3, які є невід'ємною частиною Угоди.

Відповідно до п. 7.2 Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві: перший лізинговий платіж. Як це визначено в Додатку № 1 протягом п’яти днів після підписання цієї угоди; щомісячні лізингові платежі здійснюються згідно з Графіком здійснення платежів вказаного в Додатку № 1. Ці та будь-які інші платежі, належні за цією Угодою з Фінансового Лізингу, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів з дня виставлення відповідних рахунків.

Відповідно до п. 7.3 Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Лізингового протоколу. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові та інші платежі згідно з виставленими рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї Угоди з Фінансового Лізингу пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до Євро/Доларів США на дату виставлення такого рахунку.

За період з 15.05.2008 року по 15.07.2009 року Відповідачу виставлені для оплатити наступні рахунки: № ФЛФ - 000686 від 15.05.08р. на суму 14 999,99 грн.; № ФЛФ - 000845 від 17.06.08р. на суму 14 999,99 грн.; № ФЛФ - 001012 від 15.07.08р. на суму 14 999,99 грн.; № ФЛФ - 001120 від 15.08.08р. на суму 14 999,99 грн.; № ФЛФ - 001230 від 15.09.08р. на суму 14 999,99 грн.; № ФЛФ - 001441 від 15.10.08р. на суму 14 613,85 грн.; № ФЛФ - 001577 від 17.11.08р. на суму 17 181,07 грн.; № ФЛФ - 001713 від 15.12.08р. на суму 22 197,30 грн.; № ФЛФ - 000108 від 15.01.09р. на суму 22 871,27 грн.; № ФЛФ - 000323 від 16.02.09р. на суму 22 871,27 грн.; № ФЛФ - 000431 від 16.03.09р. на суму 22 871,27 грн.; № ФЛФ - 000587 від 15.04.09р. на суму 22 871,27 грн.; № ФЛФ - 000704 від 15.05.09р. на суму 22 644,03 грн.; № ФЛФ - 000846 від 15.06.09р. на суму 22 608,09 грн.; № ФЛФ - 000943 від 15.07.09р. на суму 22 652,65 грн. Всього виставлено рахунків на загальну суму 288 382 грн. 02 коп.

Таким чином за користування предметом лізингу відповідач зобов’язаний був сплатити на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фінансова Лізингова Компанія»всього 288382,02 грн.

З доказів по справі вбачається, що відповідач оплату не проводив.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено у статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази оплати суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем своїх зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 288382,02 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред’явив відповідачу претензію за вихідним №20090507/1 від 07.05.2009 року, з проханням оплатити заборгованість, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 27 042,58 грн.

Відповідно до п. 7.4 угоди, у разі прострочення здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи тому задовольняється у заявленому позивачем, розмірі –27 042,58 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції –23 008,66 грн. та три проценти річних - 924,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період.

А отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача основного боргу - 288 382,02 грн., пені – 27 042,58 грн., 3% річних - 924,40 грн., інфляції - 23 008,66 грн. обґрунтовані, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 598, 599, 610, 611, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої Компанії «Квадро 4 х 4» (08150, Київська область, Києво –Святошинський район, м. Боярка, вул. Будівельна, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33661312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фінансова Лізингова Компанія» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, Корпус «А», кімната 307-Б, код ЄДРПОУ 31453238) 288 382,02 грн. –основного боргу, інфляції –23 008,66 грн., три проценти річних –924,40 грн., 27 042,58 грн. – пені, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3 393,58 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя