Рішення № 8532039, 24.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" вересня 2009 р. Справа № 6/153-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                 Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/153-09

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритеплоенергомережа», м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат», м. Бровари

про стягнення 163 240,20 грн.                                         

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритеплоенергомережа»(далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»(далі за текстом - відповідач) про стягнення 163 240,20 грн., з яких 143 316,42 грн. - основного боргу, 9 018,04 грн. - пені, 9 753,62 грн. - втрат від інфляційних процесів, 1 152,12 грн. - 3% річних.                    

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.08.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином були повідомлені ухвалами суду.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином умови Договору №497 від 22.10.2007 року про надання послуг теплопостачання (далі за текстом - Договір).

          Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач посилається на той факт, що протягом березня-грудня 2008 р. відповідачем були укладені 9 договорів купівлі-продажу приміщень та квартир за адресою по вул. Грушевського, 7 та по вул. Постишева, 1-В у м. Бровари. Про зазначену ситуацію відповідач повідомляв позивача листом за № 3 від 16.01.2009 р. про необхідність корегування вартості послуг з теплопостачання у зв’язку із відчуженням третім особам нежитлових приміщень та квартир за вказаними вище адресами, копії відповідних договорів позивачу надавав. Таким чином, відповідач вважає, що за спожиту теплоенергію повинні розраховуватись нові власники.

          Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритеплоенергомережа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»22.10.2007 року був укладений договір №497 про надання послуг теплопостачання, згідно якого позивач бере на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач в свою чергу зобов’язується проводити розрахунки за послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором. Початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням органу місцевого самоврядування.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що оплата за послуги з теплопостачання здійснюється грошовими коштами до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від запланованої вартості надання послуг з теплопостачання на наступний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, про що свідчать рахунки за теплопостачання за період з жовтня 2008 року по травень 2008 р. включно та акти про надання послуг за аналогічний період засвідчені печатками сторін та завірені підписами керівників сторін.

В матеріалах справи містяться копії рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради №337 від 22.07.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для 2-ї та 3-ї групи споживачів»та рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради №688 від 30.12.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для 2-ї та 3-ї групи споживачів». А отже встановлено судом, що позивачем надано послуги з теплоенергії на загальну суму в розмірі 157 070,80 грн.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, зокрема, на користь позивача сплачено 13 754,38 грн. за надані послуги, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становила на день звернення з позовом до суду 143 316,42 грн. - основного боргу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, під час судових засідань проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень.

Твердження відповідача, що позивачу необхідно пред’являти вимоги по сплаті наданих послуг новим власникам приміщень є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі були підписані акти про надання послуг, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 143 316,42 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 9 018,04 грн.

Відповідно до п. 8.4 Договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг теплопостачання, відповідач за кожен день прострочення зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент заборгованості.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 9 753,62 грн. за період з жовтня 2008р. по травень 2009 та 3% річних в розмірі 1 152,12 грн. за період з 11.11.2008р. по 13.05.2009р. відповідно до розрахунку наявному в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період.

А отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 143 316,42 грн. - основного боргу, 9 018,04 грн. - пені, 9 753,62 грн. - інфляційних збитків, 1 152,12 грн. - 3% річних, є доведеними, правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код ЄДРПОУ 33212226) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритеплоенергомережа» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 3а, код ЄДРПОУ 13711949) 143 316 (сто сорок три тисячі триста шістнадцять) грн. 42 коп. - основного боргу, 9 018 (дев’ять тисяч вісімнадцять) грн. 04 коп. - пені, 9 753 (дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят три) грн. 62 коп. - інфляційних збитків та 1 152 (одна тисяча сто п’ятдесят дві), грн. 12 коп. - 3% річних, а також судові витрати: державне мито у розмірі 1 632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) грн. 40 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя