Рішення № 8532007, 17.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2009 р. Справа № 6/167-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/167-09

за позовом          Дочірнього підприємства «Вортекс», с. Щасливе, Бориспільський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС - Україна»,

м. Вишневе

про стягнення 17 064, 69 грн.

Представники сторін:

від позивача: Андрійчук І.О. (довіреність б/н від 01.09.2009 року)

від відповідача: Мишакова Ю.А. (довіреність б/н від 03.07.2009 року)

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Вортекс»(далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС - Україна»(далі за текстом - відповідач) про стягнення 17 064,69 грн., з яких 16 154,40 грн. - основний борг, 910,29 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.09.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені ухвалою суду.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору постачання №08/01/09 від 08.01.2009 року укладеного між сторонами. Позивач заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові та додаткових поясненнях від 03.09.2009 року.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву за № б/н від 03.09.2009 року, зокрема, відповідач посилається на той факт, що позивачем не надано належним чином оформлених податкових накладних, які мають суттєве значення для вирішення справи.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2009 року було оголошено перерву на 17.09.2009 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між дочірнім підприємством «Вортекс»08.01.2009 року було укладено договір постачання № 08/01/09 (далі за текстом –Договір). Відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача), а останній в свою чергу зобов’язується прийняти товар і своєчасно оплатити відповідно до умов Договору №08/01/09.

Відповідно до п. 3.4. Договору, підставою для оплати поставленого за Договором товару є: передача покупцеві оформлених у встановленому чинним законодавством порядку товарної накладної і податкової накладної. Сторони домовились, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу, згідно п. 3.1 термін розрахунку - 30 календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по Договору, відвантаживши відповідачу товар на загальну суму 16 154,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних.

Зазначена заборгованість підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 14.04.2009 року за березень місяць 2009 року на суму 16 154,40 грн., який скріплений підписами та печатками уповноважених представників обох сторін.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, про що свідчить відсутність оплати за поставлену продукцію на користь позивача, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день звернення з позовом до суду складає 16 154,40 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, під час судових засідань проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 154,40 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.06.2009 року пред’явив відповідачу претензію за вихідним №81, яку відповідач прийняв за вхідним №293/09 від 10 червня 2009 року, з проханням оплатити основну заборгованість у розмірі 16154,40 грн. до 12.06.2009 року, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.2 Договору постачання №08/01/09, у разі порушення термінів оплати або постачання товарів, передбачених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару або простроченої суми оплат за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню за період з 14.01.2009 р. по 19.03.2009 р. в розмірі 910,29 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 154,40 грн. - основного боргу та 910,29 грн. - пені, є доведеними, правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 77 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС –Україна»(08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 33715603) на користь Дочірнього підприємства «Вортекс»(08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, код ЄДРПОУ 33088417) в розмірі 16 154 (шістнадцять тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 40 коп. - основного боргу, 910 (дев’ятсот десять) грн. 29 коп. - пені, а також судові витрати: державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 65 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя