Рішення № 8532002, 17.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2009 р. Справа № 6/138-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                 Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/138-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона Плюс», м. Київ

до Управління житлово-комунального господарства «Біличі», смт. Коцюбинське

про стягнення 31 710 грн. 34 коп.                                         

Представники сторін:

від позивача: Грищенко В.М. (довіреність №91 від 26.06.2009 року)

від відповідача: не з’явився

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою «Компанія Крона плюс»(далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства «Біличі»про стягнення 31 710,34 грн., з яких 29 397,60 грн. - основного боргу, 1 969,64 грн. - втрат від інфляційних процесів, 343,10 грн. - 3% річних.                    

          Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.07.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином були повідомлені ухвалами суду.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином умови Договору №57 від 28.04.2005 року (далі за текстом - Договір).

В судовому засіданні 17.09.2009 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких останній зменшує суму основного боргу на 3900,00 грн. та просить стягнути з відповідача 25 497,60 грн., з огляду на те, що відповідач частково сплатив заборгованість. Крім того, позивач в зв’язку із скрутним матеріальним становищем відповідача від стягнення 3% річних та інфляційних збитків у розмірі 2 312,74 грн. відмовляється. Одночасно, останнім подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2009 р., в зв’язку з важким фінансовим становищем відповідача.

У судові засідання 02.07.2009 р., 06.08.2009 р., 27.08.2009 р. та 17.09.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, представнику відповідача була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням на якому є відмітка про вручення, суд дійшов висновку, що представник відповідача був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона Плюс»та Управлінням житлово-комунального господарства «Біличі»28.04.2005 року було укладено договір №57, згідно якого позивач (підрядник) зобов’язується виконати по завданню замовника (відповідача) очистку каналізаційного колектора ДУ-250 мм загальною довжиною 1470 м. Замовник зобов’язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт. Відповідно до п. 2 Договору загальна вартість робіт становить 69 597,60 грн. Кінцева вартість договору визначається по фактично виконаним об’ємах і актах виконаних робіт, по цінам на момент їх оплати.

Оплата по даному договору проводиться по факту виконаних робіт, по затверджених актах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в від 07.11.2007 року на суму 69 597,60 грн. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 від 07.11.2007 року.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, зокрема, на користь позивача сплачено 40200,00 грн. за виконані підрядні роботи, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становила на день звернення з позовом до суду 29 397,60 грн. грн. - основного боргу.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Пунктом 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно п. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, —достроково.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань позивачем нараховані втрати від інфляційних процесів в розмірі 1 969,64 грн. та 343,10 грн. 3% річних. З огляду на те, що представником позивача подано клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення витрат, пов’язаних з індексом інфляції та 3% річних в порядку передбаченому ст. 78 ГПК України, перевіривши повноваження представника позивача щодо наявності його повноважень повної або часткової відмови від позовних вимог, суд припиняє провадження в частині стягнення інфляційних та 3% річних на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи той факт, що на момент розгляду справи відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 3900,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 15.09.2009, суд припиняє провадження у частині стягнення основного боргу в сумі 3900,00 грн. за відсутності предмету спору на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 497,60 грн.

Крім того, позивач в зв’язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, відмовляється від стягнення 3% річних в розмірі 343,10 грн. та витрат від інфляційних процесів в розмірі 1 969,64 грн. Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд припиняє провадження у частині стягнення 3% річних в розмірі 343,10 грн. та витрат від інфляційних процесів в розмірі 1 969,64 грн. за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення 25 497,60 грн. основного боргу правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із уточнень позивача, в зв’язку із скрутним матеріальним становищем відповідача, складною економічною ситуацією в країні загалом, та у відповідача потребою соціально-орієнтованих галузей економіки, значущістю надаваних відповідачем житлово-комунальних послуг для населення, позивач просить відстрочити виконання рішення до 31.12.2009 р.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Суд розглянувши клопотання позивача про відстрочення виконання рішення дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню.

          Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 п., 4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11а, код ЄДРПОУ 23579209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, офіс 418, код ЄДРПОУ 32492718) 25 497 (двадцять п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 60 коп. - основного боргу, а також судові витрати: державне мито у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 70 коп. та 251 (двісті п’ятдесят одна) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 3900,00 грн., 3% річних в розмірі 343,10 грн. та витрат від інфляційних процесів в розмірі 1 969,64 грн. провадження припинити.

4. Відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 17.09.2009 р. по справі № 6/138-09 до 31 грудня 2009 р.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –08.10.2009р.