Рішення № 8531997, 17.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2009 р. Справа № 6/182-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/182-09

за позовом          Приватного акціонерного товариства «Альба Україна», м. Бориспіль

до Малого колективного підприємства «Аптека № 194», м. Бориспіль

про стягнення 59 426,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ровенська Л.О. (довіреність № 1334 від 28.07.2009 року)

від відповідача: не з’явився

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Малого колективного підприємства «Аптека № 194» заборгованості по оплаті лікарських засобів та виробів медичного призначення всього у розмірі 59 426,24 грн., з яких 56 763,34 грн. –основного боргу, 2 349,73 грн. –пені, 313,17 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином вимоги Договору купівлі-продажу № 394 від 03.01.2005 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.09.2009 року.

Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином були повідомлені ухвалами суду.

Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

У судове засідання 17.09.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством «Альба Україна»та малим колективним підприємством «Аптека № 194»03.01.2005 року був укладений договір купівлі-продажу № 394 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач зобов‘язався прийняти та сплатити за товар грошові кошти відповідно до умов Договору.

На виконання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 394 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 56 763,34 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 5521000 від 17.04.2009р., № 5521001 від 17.04.2009р., № 5521002 від 17.04.2009р., № 5521003 від 17.04.2009р., № 5525614 від 17.04.2009р., № 5525615 від 17.04.2009р., № 5525616 від 17.04.2009 р., № 5525741 від 17.04.2009р., № 5507572 від 14.04.2009р., № 5507573 від 14.04.2009р., № 5507574 від 14.04.2009р., № 5507721 від 14.04.2009р., № 5514149 від 14.04.2009р., копії яких належним чином завірені та додані до матеріалів справи.

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на вказаних накладних.

Згідно п. 2.4. договору ціна за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії зазначаються у видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.2. договору відповідач зобов’язаний сплатити за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

З доказів по справі вбачається, що станом на час розгляду справи в суді, відповідач в зазначені строки за поставлений товар не розрахувався з позивачем. Таким чином, на час прийняття рішення заборгованість відповідача за поставлений товар складає 56 763,34 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмові пояснення по справі, контррозрахунок або доказів оплати поставленого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань встановлений судом та по суті неоспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 56 763,34 грн. - основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму 3% річних в розмірі 313,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування 3% річних за заявлений позивачем період та вважає вимоги в цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі –2 349,73 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення відповідачем п. 5.2., він виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені –2 349,73 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Малого колективного підприємства «Аптека № 194» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 31, код ЄДРПОУ 22207196) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, код ЄДРПОУ 22946976, р/р №26006010025849 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України, м. Київ, МФО 322313) 56 763,34 грн. - основного боргу, 2 349,73 грн. - пені, 313,17 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 594,27 грн. та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя