Рішення № 8531983, 03.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" вересня 2009 р. Справа № 6/081-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                 Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/081-09

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт», м. Київ

до Державного підприємства «Підсобне господарство Служби Безпеки України», с. Мархалівка Васильківський район

про стягнення 14 443,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чуйко А.О. (довіреність №32 від 20.05.2009 року)

від відповідача: Кириленко О.П. (довіреність №19/6-67 від 17.04.2009 року)

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»(далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Підсобне господарство Служби Безпеки України»(далі за текстом - відповідач) про стягнення 14 443,82 грн., з яких 10 392,91 грн. - основний борг, 1 866,74 грн. - пеня, 284,39 грн. - 3% річних, 727,49 грн. - 7% штрафу, 1 172,29 грн. - втрат від інфляційних процесів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору поставки №74/08/н від 27.03.2008 року укладеного між сторонами. Позивач заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, але відзиву на позов не подав, зокрема, відповідач посилається на той факт, що позивачем не надано належних доказів поставки товару.

За клопотанням сторін від 26.06.2009 року, в якому вони просять продовжити строк вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2008р. між сторонами по справі укладено договір поставки № 74/08/н (далі за текстом –Договір). Відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача) продукти харчування (товар), а останній в свою чергу зобов’язується прийняти товар і своєчасно оплатити відповідно до умов Договору №74/08/н. Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну партію товару. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура. Як передбачено п. 5.4 Договору, покупець зобов’язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати вказаної у видатковій накладній.

Згідно п. 7.1, 7.3 Договору, прийом-передача товару здійснюється на місці поставки, що визначене замовленням за участю уповноважених представників сторін. Обидві сторони визнають на видаткових накладних підписи та печатки представників сторін, які засвідчують факт прийому-передачі товару, факт досягнення взаємної згоди по строкам оплати та факт досягнення взаємної згоди по цінам, при цьому службові особи, які приймають-передають товар вважаються уповноваженими представниками сторін, які мають право вчиняти всі необхідні дії по прийому-передачі товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по Договору, відвантаживши відповідачу товар на загальну суму 10 392,91 грн., що підтверджується видатковими накладними №пРН-010404 від 09.04.2008 р. на суму 615,34 грн., №пРН-010405 від 09.04.2008 р. на суму 186,34 грн., №пРН-011559 від 17.04.2008 р. на суму 2 758,40 грн., №пРН-011560 від 17.04.2008 р. на суму 1 149,23 грн., №пРН-011561 від 17.04.2008 р. на суму 141,60 грн. Відповідач в свою чергу за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

Проте, з доданих позивачем доказів, зокрема видаткових накладних №пРН-011559 від 17.04.2008 р. на суму 2 758,40 грн., №пРН-011560 від 17.04.2008 р. на суму 1 149,23 грн., №пРН-011561 від 17.04.2008 р., вбачається, що дані накладні не містять підпису уповноваженої особи та печатки підприємства. На підтвердження власної позиції позивачем наданий лист за №105 від 25.11.2008 р. в якому останній просить відповідача повернути оригінали видаткових накладних №пРН-011559 від 17.04.2008 р., №пРН-011560 від 17.04.2008 р. та №пРН-011561 від 17.04.2008 р. підписані повноважним представником та засвідчений печаткою підприємства відповідача.

Зазначені видаткові накладні не можуть бути прийняті судом в якості доказу отримання товару, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін, містити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, про що свідчить відсутність оплати за поставлену продукцію на користь позивача, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем по видатковим накладним №пРН-010404, №пРН-010405 від 09.04.2009 р. становила на день звернення з позовом до суду 6 343,68 грн. основного боргу.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.4 Договору та п. 1 протоколу узгодження розбіжностей від 27.03.2008 р., за порушення строків виконання зобов’язання за Договором сторони сплачують пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Так, позивачем нарахована пеня на суму заборгованості 10392,91 грн. за період з 30.04.2008 р. по 26.10.2008 р. в розмірі 1 866,74 грн. Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Згідно розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі - 1 141, 86 грн. за період з 30.04.2008 року по 26.10.2008 року. В задоволені решти суми пені суд відмовляє.

Крім того, позивачем нарахований штраф у розмірі 727,49 грн. із розрахунку суми заборгованості 10 392,91 грн., з огляду на те, що видаткові накладні від 17.04.2008 р. визнані судом неналежним доказом, суд приймає до уваги власний розрахунок виходячи із суми 6 343,69 грн., що становить в свою чергу 444,06 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, відповідні положення, якої застосовуються до учасників господарських відносин, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 1 172, 29 грн. за період з травня 2008р. по січень 2009 та 3% річних в розмірі 284,39 грн. за період з 01.05.2008 р. по 21.02.2009р. відповідно до розрахунку наявному в матеріалах справи. Проте, суд бере до уваги власний розрахунок відповідно до якого збитки від інфляційних процесів становлять 715,55 грн. та 3% річних становлять 175,08 грн.

У відповідності з пунктом 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги частково, всього у розмірі 8820,23 грн., з яких 6 343,68 грн. - основний борг, 1 141,86 грн. - пеня, 444,06 –штрафу, 715,55 грн. - інфляційні втрати та 175,08 грн. - три відсотки річних, які вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись статтею 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підсобне господарство Служби Безпеки України»(08633, Київська область, Васильківський район, м. Мархалівка, код ЄДРПОУ 20001349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»(юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Гришка, 8-б, оф. 6, адреса місцезнаходження: 08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 31571793) 6 343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 68 коп. - основного боргу, 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 86 коп. - пені, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 06 коп. - штрафу, 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 55 коп. - інфляційних збитків, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 08 коп. - 3% річних, а також судові витрати: державне мито у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. 20 коп. та 72 (сімдесят дві) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5 623 (п’ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 59 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя