Рішення № 8531819, 01.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" вересня 2009 р. Справа № 5/094-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до фізичної особи - підприємця Зубавленко Ірини Сергіївни, м. Боярка

про стягнення 12495,31 грн. та розірвання договору

за участю представників:

позивача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі –Позивач) до фізичної особи - підприємця Зубавленко Ірини Сергіївни (далі –Відповідач) про стягнення 12495,31 грн., з яких 10900,49 грн. заборгованість з орендної плати, 504,78 грн. пені, 1090,04 грн. штрафу та розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.09.2008р., укладеного між сторонами у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.06.2009р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 06.04.2009р., 12.05.2009р. та від 16.06.2009р., в судове засідання тричі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.09.2008р. (далі – договір), відповідно до умов якого позивач –орендодавець передає, а відповідач - орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно –підвальне приміщення площею 64,9 м2, розміщене за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 88 та знаходиться на балансі Києво –Святошинського РВ ГУМВС України у Київській області, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2008р. і становить 293890 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що майно передається в оренду з метою використання під їдальню.

Відповідно до умов п. 2.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання –передавання майна.

Згідно з п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за перший місяць оренди –вересень 2008 р. 1988,62 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції: 50% орендної плати перераховується до державного бюджету України; 50% орендної плати балансоутримувачу.

Відповідач у відповідності до п. 5.3 договору зобов’язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладений терміном на 2 роки і 364 дні, що діє з 10.09.2008р. до 09.09.201 р. включно.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду державне майно –частину нежитлового приміщення площею 64,9 м2, яке знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 88, про що свідчать акт прийому –передачі державного майна від 27.09.2008р., який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак в порушення умов зазначеного договору орендна плата за період з вересня 2008р. по лютий 2009р. у розмірі 10900,49 грн. відповідачем не сплачена,

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати за період з вересня 2008р. по лютий 2009р., у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 10900,49 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10900,49 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Крім того, позивач на підставі п. 3.7 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, яка за розрахунком позивача складає 504,78 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 3.8 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, який згідно його розрахунку складає 1090,04 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10900,49 грн. заборгованості, 504,78 грн. пені та 1090,04 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині розірвання договору оренди то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом.

Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Отже враховуючи перелічені норми законодавства та беручи до уваги те, що відповідно до умов спірного договору оренди майно було передано відповідачу в строкове платне користування, проте, орендна плата останнім в порушення п. 5.3 договору не сплачувалась в повному обсязі протягом дії договору, суд приходить до висновку про допущення відповідачем істотних порушень умов договору і як наслідок використання останнім орендованого майном всупереч договору, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 та є підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою наймодавця.

За таких обставин вимога позивача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.09.2008р., укладеного між сторонами у справі, є обґрунтованою та правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Оскільки позов поданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке звільнене від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з фізичної особи - підприємця Зубавленко Ірини Сергіївни (08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я, вул. Гончаренка, 8 кв. 25, ідентифікаційний номер 20015723516) до Державного бюджету України (р/рахунок 31119094700001, одержувач ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 10900 (десять тисяч дев’ятсот) грн. 49 коп. заборгованості з орендної плати, 504 (п’ятсот чотири) грн. 78 коп. пені, 1090 (одну тисячу дев’яносто) грн. 04. коп. штрафу.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Зубавленко Ірини Сергіївни (08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я, вул. Гончаренка, 8 кв. 25, ідентифікаційний номер 20015723516) в доход Державного бюджету України (№ рахунку –31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) - 209 (двісті дев’ять) грн. 95 коп. державного мита.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця Зубавленко Ірини Сергіївни (08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я, вул. Гончаренка, 8 кв. 25, ідентифікаційний номер 20015723516) в доход Державного бюджету України (№ рахунку –31211259700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22050000) - 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.09.2008р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 19028107) та фізичною особою - підприємцем Зубавленко Іриною Сергіївною (08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я, вул. Гончаренка, 8 кв. 25, ідентифікаційний номер 20015723516).

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.          

Суддя