Рішення № 8531712, 20.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" серпня 2009 р. Справа № 6/130-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/130-09

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Датекс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Транс», с. Демидів

про стягнення 4 655,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Цимбалюк С.В. (довіреність № б/н від 16.10.2008 року)

від відповідача: Шпак Д.М. (довіреність б/н від 10.08.2009 р.)

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Датекс»(далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Транс»(далі за текстом - відповідач) про стягнення 4 655,42 грн., з яких 2 935,42 грн. - сума основного боргу (плати за перевезення вантажу) та 1500,00 грн. - штрафу (плати за понаднормативний простій автопоїзда), а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.06.2009 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Заявки на міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом від 27.11.2008р. № 27/11-08-П. Позивач заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

В судовому засіданні 09.07.2009 р. представником позивача подано уточнення позовних вимог від 25.06.2009 р., відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 4 641,27 грн. - основного боргу та 1500,00 грн. - штрафу, згідно наданого розрахунку.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі узгодженої з ТОВ «ТВ Транс»по факсу Заявки на міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом від 27.11.2008р. № 27/11-08-П (далі за текстом - заявка) з метою надання послуг з перевезення вантажу ТОВ СП «ДАТЕКС», 01.12.2008р. було подано на завантаження автопоїзд позивача державний номер 17332 КМ/21770КХ за маршрутом Kulsheim (Німеччина) - Дніпропетровськ (Україна).

Згідно умов узгодженої Заявки сума фрахту за замовлене перевезення вантажу становить гривневий еквівалент 2350,00 (дві тисячі триста п’ятьдесят) євро по курсу НБУ. Крім того, Відповідач зобов'язаний забезпечити процедуру (нормативний час) на: завантаження та митне оформлення вантажу (замитнення) - разом на території Німеччини не більше ніж 24 години з моменту прибуття одного автопоїзда на місце завантаження; митне оформлення в м. Дніпропетровськ (розмитнення) та розвантаження - разом не більше ніж 48 годин з моменту прибуття одного автопоїзда на місце митного оформлення.

У випадку порушення з боку Відповідача нормативного часу визначеного сторонами на завантаження /замитнення та розмитнення/ розвантаження відповідач зобов'язаний оплатити Перевізнику в якості штрафних санкцій із розрахунку 500 гривень за один день понаднормативного простою одного автопоїзда в тому числі вихідні та святкові дні.

З огляду на попереднє узгодження 27.11.2008р. з відповідачем всіх суттєвих умов перевезення вантажу позивачем 01.12.2008р. (понеділок) був поданий автопоїзд державний номер 17332 КМ/21770КХ на завантаження в м. Kulsheim (Німеччина) на адресу зазначену в попередньо узгодженій заявці (м. Kulsheim В 74000). З пояснень позивача вбачається, що в момент узгодження заявки, відповідач взяв на себе зобов'язання, як ініціатор перевезення, поштою направити на адресу позивача оригінал попередньо узгодженої по факсу належним чином оформленої заявки та договору. Проте, в подальшому з незрозумілих причин відповідач постійно зволікав у виконанні свого зобов'язання щодо направлення (передачі) оригіналу попередньо узгоджених заявки та договору на перевезення вантажів.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 041621, позивач належним чином виконав свої зобов’язання перед відповідачем, надавши послуги з міжнародного перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. В накладній зазначено, що вантаж отриманий ТОВ «Вест Індастріал»16.12.2008 року.

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок за №606 від 04.12.2008 р. на загальну суму 20492,00 грн., який своєчасно не був сплачений.

09.12.2008 р. позивачем на адресу отримувача вантажу ТОВ «Веста Індустріал»була надіслана вимога за №88 щодо сплати 61864,00 грн. перевізної плати та повідомлено, що до отримання зазначених грошових коштів позивач призупиняє перевезення вантажу.

15.12.2008 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога за №103 з вимогою сплатити уточнені рахунки за надані послуги.

На виконання умов договору відповідач частково перерахував на рахунок позивача перевізну плату 20492,00 грн. та штраф у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №503 від 10.12.2008 р., №518 від 15.12.2008 р., №519, №520 від 16.12.2008 р., та банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем залишилась невідшкодованою у сумі 2 935,42 грн.

Так, організація міжнародних перевезень автомобільним транспортом визначена розділом ІV Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до ст. 64 вказаного Закону, міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України.

Згідно ч.2 ст. 64 Закону, організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Частиною 6 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, щодо спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Аналогічна норма міститься і у ст. 926 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, а відправник (отримувач) зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладеної 19 травня 1956 року в Женеві групою держав під егідою Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (КВТ ЄЕК ООН), яка є чинною на території України на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 01.08.2006р., вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідачем на адресу позивача неодноразово направлялись листи з повідомленням про сплату послуг та з вимогою надати можливість розвантаження автопоїздів. Відповідач у відзиві зазначив, що на протязі періоду з 12.12.2008 року по 16.12.2008 року водій автопоїзду позивача 17332 КМ/21770 КХ Хан В.А., знаходячись на місці проведення розвантаження, перешкоджав замовнику перевезення МНПК «Веста-Індастріал»провести розвантаження вантажу. У зв'язку з зазначеними протиправними діями перевізника ТОВ «ТВ Транс»замовником МНПК «Веста-Інластріал»виставлено претензію від 16.12.2008 року на загальну суму 3 660,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За даним фактом протиправних дій перевізника відповідач звертався до МВС України в Київській області.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по Договору, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача фінансову допомогу в розмірі 70000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 11.12.2008 року та платіжним дорученням за № 86 від 11.12.2008 року.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Підпунктом 5.1. пункту 5 Угоди № 27/11-08-Д-П від 27.11.2008 р. розмір вартості транспортних послуг встановлюється на підставі погодженої сторонами заявки на перевезення вантажу та доданих до договору додаткових угод.

Підпунктом 5.2. пункту 5 Угоди визначено, що розрахунки за виконані транспортно-експедиційні послуги провадяться за тарифом, зазначеним в транспортній заявці та доданих до даного Договору угод, за рахунок коштів отриманих від замовника.

У відповідності до підпункту 5.5. пункту 5 Угоди встановлено, що оплата здійснюється в гривнях за курсом НБУ, дата курсу встановлюється відповідно заявки.

Судом встановлено, що згідно заявки сума фрахту становить 20492,00 грн. (2350 євро в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.11.08) за одну машину включаючи платежі по печаткам. Офіційний Курс національного банку України гривні до євро станом на 27.12.2008 року становив 100 євро = 872-0518 гривень.

Крім того, долучена до матеріалів справи позивачем копія заявки суттєво відрізняється від копії тієї ж заявки, наданої відповідачем, яка була підписана сторонами, зокрема з неї вилучено суму фрахту в гривнях та дату на яку встановлено курс НБУ. Також, залучена до матеріалів справи копія угоди має суттєві відмінності від підписаної сторонами, а саме, як зауважує відповідач, без погодження «ТВ Транс»внесено зміни до пунктів 4, 5, 6 Угоди.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи доведено простій автопоїзду позивача в період з 10.12.2008 р. по 16.12.2008 р. суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення на користь позивача 2 935, 42 грн. перевізної плати та 1500,00 грн. штрафу за понаднормований простій автопоїзда.

Заява позивача про збільшення позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем зроблений розрахунок заборгованості станом на 25.06.2009 р., хоча в заявці чітко передбачено, що розрахунок заборгованості та штрафних санкцій відбувається в гривневому еквіваленті до курсу євро станом на 27.11.2008 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Транс»(07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Київська, 15, код ЄДРПОУ 33430872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «ДАТЕКС»(03039, м. Київ, вул. М. Грінченка, 18, код 31809317) 2 935,42 грн. (дві тисячі дев’ятсот тридцять п’ять грн. 42 коп.) плату за перевезення вантажу, 1500,00 грн. (одна тисяча п’ятсот грн.) штрафу за понаднормований простій автопоїзда, а також судові витрати: державне мито у розмірі 102 грн. (сто дві грн.) та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення перевізної плати в розмірі 1 705,85 грн. (одна тисяча сімсот п’ять грн. 85 коп.) відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя