Рішення № 8531671, 20.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" серпня 2009 р. Справа № 6/144-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                 Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/144-09

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Сквирський комбінат хлібопродуктів», м. Сквира

до Селянського фермерського господарства «Мрія», с. Горобіївка, Сквирський район           

про стягнення 9 438,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кваша О.Ю. (довіреність № 2 від 08.07.2009 року);

Фіголь О.В. (довіреність № 3 від 17.07.2009 року)

від відповідача: Шолудько Ф.А. (паспорт СМ 334138 від 28.12.2001 року)

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Сквирський комбінат хлібопродуктів»(далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Селянського фермерського господарства «Мрія»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 438,85 грн., яка складається з основного боргу –4 938,85 грн. та штрафу –4 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Договору на вирощування сільськогосподарської продукції №118 від 19.05.2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.07.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2009 року проти позову заперечив та подав через канцелярію суду зустрічний позов. Розгляд справи було відкладено на 20.08.2009 року.

Відповідно до ухвали суду від 10.07.2009 року зустрічну позовну заяву Селянського фермерського господарства «Мрія»повернено заявникові без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Сквирський комбінат хлібопродуктів» (надалі - позивач) та Селянським фермерським господарством «Мрія»(надалі - відповідач) 19.05.2008 року було укладено Договір на вирощування сільськогосподарської продукції №118 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 за даним Договором відповідач (підприємство) зобов‘язується власними силами виростити на площі 120 га. зерно гречки (далі –товар) та передати його в повному обсязі позивачу (товариству) на таких умовах:

- повний обсяг зібраного врожаю Підприємство здає на склад Товариства для визначення його якості та належного збереження в строк до 15 вересня 2008 року;

- до 15 вересня 2008 року Підприємство продає частину урожаю по заліковій вазі в кількості 15 (п‘ятнадцять тон) за домовленою ціною 2000,00 (дві тисячі) грн. за одну тонну, в тому числі 20 % ПДВ, на загальну суму 30000,00 (тридцять тисяч) грн. в тому числі 20 % ПДВ;

- до 31 грудня 2008 року Підприємство продає Товариству залишок урожаю по заліковій вазі за середньозваженими ринковими цінами, які складаються на момент розрахунків.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Товариство зобов‘язується прийняти та зберігати зерно гречки безкоштовно до 31 грудня 2008 року. У відповідності до п.3.3.-3.4. Договору по кінцевих результатах діяльності сторони спільно складають відповідний акт та проводять повний розрахунок відповідно до п.1.1 даного Договору в строк не пізніше 15 вересня 2008 року, в акті вказується кількість зібраного врожаю всього, кількість врожаю належного Товариству згідно п.1.1. та кількості врожаю для власних потреб Підприємства. В строк до 15 вересня 2008 року Підприємство зобов‘язане передати Товариству всі необхідні документи для переоформлення належного Товариству зерна.

На виконання п.п.3 п. 1.1 Договору між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу №СК-0000031 від 24.09.2008 року. Відповідно до вказаного Договору купівлі –продажу Продавець (відповідач) продає, а Покупець (позивач) купує зерно гречки в кількості 18,75 тонн в заліковій вазі (за такими базисними показниками зерна круп‘яних кондицій: вологість –14,5 %, сміттєві домішки –1%, зернова домішка –1%), але не більше фізичної ваги. Відповідно до п.3.1.-3.2 Продавець (відповідач) продає, а Покупець (позивач) купує зерно в заліковій вазі по ціні 1 600,00 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару по даному Договору складає 30 000,00 грн.

Розрахунок здійснюється в готівковій або безготівковій формі на протязі 3-х банківських днів від дати надходження зерна на склад Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином умови договору, а саме, перерахував кошти у сумі 30 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується рахунком №6 від 19.05.2008 року та банківською випискою.

З доказів по справі вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару виконав не в повному обсязі, а саме поставка товару була проведена 03.10.2008 року частково на суму 24 761,60 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору №СК-0000031 від 24.09.2008 року при невідповідності зданого зерна вимогам передбаченим п.1.1 цього Договору, Покупець проводить його доробку до круп‘яних кондицій за рахунок Продавця згідно діючих тарифів: сушіння до круп‘яних кондицій –ціна 8,82 грн. за 1 т/% в тому числі ПДВ; очистка до круп‘яних кондицій –ціна 5,16 грн. за 1 т/% в тому числі ПДВ. Відповідно до п.2.1 Договору доставка зерна здійснюється автомобільним або залізничним транспортом за рахунок Продавця (відповідача).

Таким чином, позивачем відповідно до п. 1.2, п.2.1 Договору №СК-0000031 від 24.09.2008 року відповідачу були нараховані кошти за авто послуги та послуги по доведенню зерна до наявних кондицій на загальну суму 1 602,85 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основний борг, який станом на 27.05.2009 року складає 4938,85 грн., але зазначена заборгованість не підтверджується матеріалами справи, зокрема ніякого розрахунку стосовно зазначеної суми суду не надано.

За розрахунком суду станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 635,55 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, під час судових засідань проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу, підлягають частковому задоволенню у розмірі 3635,55 грн. В іншій частині стягнення основного боргу –1303,30 грн. суд відмовляє.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивачем у відповідності до п.4.2 та п.4.3. Договору №118 від 19.05.2008 року відповідачу були нараховані штрафні санкції на загальну суму 4 500,00 грн.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію №646 від 31.10.2008 року з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 4 500,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення (претензія та докази її направлення наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.2-4.3 Договору №118 від 19.05.2008 року в разі порушення строку складання акту відповідно до п.3.3. винна сторона сплачує штраф в розмірі 10 % вартості товару. В разі порушення строку передачі Товариству документів на переоформлення належного товариству зерна відповідно до п.3.4. Договору Підприємство сплачує штраф у розмірі 5 % вартості товару.

У відповідності до п.3.3.-3.4. Договору по кінцевих результатах діяльності сторони спільно складають відповідний акт та проводять повний розрахунок відповідно до п.1.1 даного Договору в строк не пізніше 15 вересня 2008 року, в акті вказується кількість зібраного врожаю всього, кількість врожаю належного Товариству згідно п.1.1. та кількості врожаю для власних потреб Підприємства.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній Акт про який зазначено в договорі, що не дає можливості суду застосувати до відповідача штрафні санкції, які передбачені договором №118 від 19.05.2008 року, тому що доказів які б підтверджували порушення саме відповідачем своїх зобов’язань суду не надано.

З огляду на зазначене в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 4500, 00 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не сплатив належну суму державного мита встановленого чинним законодавством, а саме замість 102,00 грн., сплатив 94,39 грн. Підпунктами “а”, “в” пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита встановлені в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського фермерського господарства «Мрія»(09053, Київська область, Сквирський район, с. Горобіївка, пров. Сквирський, 1, код ЄДРПОУ 23244006) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сквирський комбінат хлібопродуктів»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. Київська, 25, код ЄДРПОУ 00954544) 3 635,55 (три тисячі шістсот тридцять п’ять) грн. –основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 36,36 (тридцять шість) грн. та 120,36 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Достягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сквирський комбінат хлібопродуктів»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. Київська, 25, код ЄДРПОУ 00954544) не доплачене державне мито в розмірі 7,61 (сім гривень шістдесят одну копійку) в доход держави.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя