Рішення № 8531506, 06.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" серпня 2009 р. Справа № 6/151-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/151-09

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампаро», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо», с. Петрівське, Києво-Святошинський район

про стягнення 14 579,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чередник О.С. (довіреність б/н від 14.04.2009 року)

від відповідача: не з’явився

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Ампаро»(далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»(далі за текстом - відповідач) про стягнення 14579,99 грн., з яких 3902 грн. сума основного боргу, 647,69 грн. 3% річних, 4848,81 грн. інфляційних збитків, 5181,49 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.08.2009 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору про охорону виробничих (господарських) об’єктів №10 від 01.07.2007 р., укладеного між сторонами. Позивач заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

До початку судового засідання 31.07.2009 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3902 грн. суми основного боргу, 553,97 грн. 3% річних, 4226,47 грн. інфляційних збитків та 1476,08 грн. пені, з огляду на те, що при попередніх розрахунках позовних вимог була виявлена помилка.

У судове засідання 06.08.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 22.06.2009р. не виконав, про поважність причин неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

          Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007р. між сторонами по справі укладено договір про охорону виробничих (господарських) об’єктів №10 (далі за текстом –Договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а охорона (позивач) приймає на себе організацію охорони нежитлового приміщення. Адміністративного призначення, а також територію, що прилягає до нього і призначена для стоянки службових автомобілів, розташований за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 61а. Часи охорони визначені з 09.00 годин по 09.00 годин, щоденно, цілодобово.

Згідно п. 3.1 Договору. Вартість охоронних послуг становить 5436 грн. за 1 (один місяць праці). Оплата за охорону. Відповідно до визначених тарифів здійснюється в грошовій одиниці України шляхом внесення грошових коштів за послуги охорони на розрахунковий рахунок позивача щомісячно за рахунком-фактурою від останнього до 05 числа поточного місяця.

04.06.2007 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої позивач приймає на себе також організацію охорони зони відпочинку на території Парку Дружби Народів урочище Чорторий на земельній ділянці площею 0,58 га та пасажирський теплохід «Кристал»в час стоянки при даній зоні відпочинку. Охорона об’єкту проводиться двома охоронцями, по одному на кожному об’єкті. Згідно п. 2 додаткової угоди, п. 3.1 договору викладений у іншій редакції, зокрема, вартість охоронних послуг змінилась і становить 11760 грн. за 1 (один місяць праці).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по Договору, надавши послуги по фізичній охороні, що підтверджується рахунками-фактура за №А-0007 від 01.07.2007 р., №А-0030 від 01.08.2007р., №А-0057 від 01.09.2007 р., №А-0078 від 01.10.2007 р., №А-0101 від 01.11.2007 р., №А-0129 від 01.12.2007 р., №А-0043 від 01.02.2008 р., №А-0059 від 01.03.2008 р., №А-0090 від 01.04.2008 р., №А-0108 від 01.05.2008 р., №А-01022 від 02.06.2008 р., №А-0130 від 01.07.2008 р., №А-0138 від 01.08.2008 р. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-0005, А-0030, А-0053, А-0084, А-0117, А-0140, А-0023, А-0048, А-0072, А-0097, А-0115, А-0125, А-0133, А-0134, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Крім того, виконання позивачем умов договору підтверджується також актами звірки №32 від 05.05.2008 р. та №46 від 11.11.2008 р., засвідченими належним чином. Вартість наданих послуг склала 114348 грн.

Відповідачем в свою чергу були частково виконані зобов’язання по договору на загальну суму 110446 грн., що підтверджується банківськими виписками за лицевими рахунками за період з 01.07.2007 р. по 19.03.2009 р.

В матеріалах справи міститься лист від 30.07.2008 за №45, згідно якого відповідач звертається з проханням до позивача про припинення дії договору з 06.08.2008 р. та зняти охорону з об’єкту по вул. Звіринецька, 61а, «офіс»в м. Києві.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано умови договору, про що свідчить відсутність оплати за надані позивачем послуги, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становила на день звернення з позовом до суду 3902 грн. основного боргу.

11.11.2008 р. позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 7 ГПК України була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості на суму 7902 грн., яка останнім залишена без задоволення.

Згідно частини першої ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Відповідно до п.1 частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору, за несвоєчасний розрахунок за надані охоронні послуги та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день затримки, в порядку встановленому чинним законодавством України, яка нарахована позивачем в розмірі 1476,08 грн. за період з 24.07.2008 по 24.07.2009р. Проте, суд бере до уваги власний розрахунок, який становить з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р. 464, 39 грн., а в частині стягнення 1011,69 грн. відмовляє.

Крім того, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 647,69 грн. за період з 16.09.2007 р. по 24.07.2009 р. та інфляційні витрати в розмірі 4226,47 грн. за період з 16.09.2007 р. 30.06.2009 р.

Згідно ст. 625 ЦК України, відповідні положення, якої застосовуються до учасників господарських відносин, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

          Враховуючи викладене, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 3902 грн., 464грн. пені, 553,97 грн. 3% річних та 1476,08 грн. інфляційних витрат правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»(08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петровське, вул. Красний Пахар, 2Б, код ЄДРПОУ 31425352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампаро»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43, код ЄДРПОУ 34937265) 3 902,00 (три тисячі дев’ятсот два) грн. - основного боргу, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 39 коп. - пені, 553 (п’ятсот п’ятдесят три) грн. 97 коп. - 3% річних, 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 08 коп. - інфляційних збитків, а також судові витрати: державне мито у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 96 коп. та 137 (сто тридцять сім) грн. 09 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 10 011 (десять тисяч одинадцять) грн. 69 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя