Рішення № 8531501, 06.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" серпня 2009 р. Справа № 6/154-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                      Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/154-09

за позовом Приватного підприємства «Копер-А», м. Березань

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба», с. капустянці

Яготинський район

про стягнення 108158, 11 грн.

Представники:

від позивача Касянчук О.В. (наказ №12-к від 12.06.2008 р.), Стрижак В.З.

           (дов. №1 від 05.08.2009 р.)

від відповідача не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Копер-А»(надалі за текстом –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба»(надалі за текстом –відповідач) про стягнення 108158, 11 грн., з яких 84385, 62 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в розмірі 10711, 44 грн., штрафні санкції в розмірі 3061, 05 грн. та моральна шкода в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору №1 від 12.04.2008 р. про охорону об’єкту (надалі за текстом - Договір), укладеного між сторонами. Позивач заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.

В судовому засіданні 06.08.2009 р. позивачем уточнено позовні вимоги, зокрема, сума основного боргу зменшилась на суму 10115 грн., з огляду на той факт, що відповідач сплатив зазначену суму, що підтверджується заявою №18 від 06.08.2009 р. і становить тепер 69000 грн. та одночасно позивач просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій, яку нарахував у розмірі 207000 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалами суду документів не подав. Останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 22.06.2009 р. за адресою вказаною у позовній заяві, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення, яке отримане представником відповідача 04.07.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством «Копер-А»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба»був укладений Договір №1 від 12.04.2008 р., відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов’язання з охорони майна замовника, яке знаходиться за адресою: с. Капустянці, Яготинського району, Київської області по вул. Гагаріна, 1, а саме, зерно тік, авто гараж, ферму що має характеристику визначену у Додатку №1 до Договору. Згідно п. 3.2 Договору охорона об’єкту здійснюється цілодобово трьома постами в складі трьох охоронців методом патрулювання. Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору вартість послуг з охорони об’єкту становить 11 грн. чол./год. за один пост. Розрахунок по Договору здійснюється у без готівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у виставленому для оплати рахунку. Щомісяця, не пізніше п’ятого числа наступного місяця, у якому надавались послуги, сторони складають Акт про послуги з охорони об’єкта, який є підставою для виставлення виконавцем замовнику рахунку для оплати послуг. Пунктом 6.3 Договору передбачено, що оплата послуг має бути здійснена замовником не пізніше трьох банківських операційних днів з моменту підписання Акта по послуги з охорони об’єкта.

08.04.2008 р. між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору №1-О на охорону об’єкта від 12.04.2008 р., згідно якого до об’єкту охорони додається також одне поле площею 154 га та друге поле площею 186 га засіяні кукурудзою. Охорона здійснюється цілодобово п’ятьма постами в складі 5-х охоронців методом патрулювання. Із п. 9.1 Договору вбачається, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 12.04.2009 р. включно.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу послуги на суму 209616 грн.

На виконання умов Договору сторонами по справі були підписані Акти здачі-прийомки виконаних робіт № 1 від 29.04.2008 р., №2 від 28.05.2008 р., №3 від 02.07.2008 р., №7 від 31.04.2008 р., №14 від 08.09.2008 р., №19 від 06.10.2008 р., №24 від 06.11.2008 р., №28 від 02.12.2008 р., №5 від 05.01.2009 р., №4 від 02.02.2009 р., засвідчені підписами сторін та скріплені печатками. Відповідачем в свою чергу умови договору були виконані частково на суму 130501 грн., що підтверджується Актом звірки з контрагентом від 02.02.2009 р. та банківськими виписками. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 79115 грн.

Згідно частини першої ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Відповідно до п.1 частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як зазначає ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А як зазначається в ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи той факт, що на момент розгляду справи відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 10115 грн., що підтверджується заявою позивача за №18 від 06.08.2009 р., суд припиняє провадження у частині стягнення основного боргу в сумі 10115 грн. за відсутності предмету спору на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 69000 грн.

Пунктом 9.2, 9.3 Договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково за згодою сторін або в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Розірвання договору з ініціативи однієї із сторін проводиться в письмовій формі з попередженням іншої за 10 днів до дати розірвання. Договір вважається розірваним з моменту досягнення згоди про це між сторонами та проведення повного розрахунку по наданих послугах та інших платежах.

Так, позивачем по справі 16.01.2009 р. було направлено попередження про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.3 Договору, в зв’язку з несплатою послуг охорони в сумі 62747, 00 грн.

31.01.2009 р. між сторонами по справі було укладено угоду про розірвання договору №1-О на охорону об’єктів від 12.04.2008 р., яка вступила в дію 01.02.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 7 ГПК України було надіслано претензії №3 від 10.02.2009 р. та №3 від 04.03.2009 р. на загальну суму заборгованості 79115 грн., які відповідачем залишені без розгляду.

Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.4 Договору, у випадку несвоєчасної оплати послуг замовником виконавцю за охорону об’єкта нараховується пеня у розмірі 5% від суми прострочки зобов’язання (боргу) за кожен день прострочення, яка нарахована позивачем в розмірі 207000 грн. (69000 грн. х 5% х 60 днів), відповідно до заяви останнього про уточнення позовних вимог.

Крім того, зі змісту ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову) вбачається, що у випадку, коли позовні вимоги задоволені у обсязі, більшому, ніж оплачено держмитом, суд не позбавлений права достягнути решту держмита, приймаючи рішення, чи постанову у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та пені правомірними та обґрунтованими, а саме такими, що підлягають задоволенню частково.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач не сплатив належну суму державного мита встановленого чинним законодавством в зв’язку із збільшенням позовних вимог, про що зазначив у своїй заяві та одночасно просить допустити його відстрочення.

          Крім того, зі змісту ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову) вбачається, що у випадку, коли позовні вимоги задоволені у обсязі, більшому, ніж оплачено держмитом, суд не позбавлений права достягнути решту держмита, приймаючи рішення, чи постанову у справі.          

          Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст.49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 44,49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба»(07754, Київська обл., Яготинський район, с. Капустянці, вул. Гагаріна, 1; код ЄДРПОУ 30771141) на користь Приватного підприємства «Копер-А»(07540, Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Фрунзе, 12; код ЄДРПОУ 31448909) –69000 (шістдесят дев’ять тисяч) грн. основного боргу, 207000 (двісті сім тисяч) грн. пені, 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 10115 (десять тисяч сто п’ятнадцять) грн. провадження припинити.

4. Достягнути з Приватного підприємства «Копер-А»(07540, Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Фрунзе, 12; код ЄДРПОУ 31448909) державне мито в розмірі 1678 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 42 коп. в доход держави.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя