Рішення № 8531444, 26.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"18"-"26" серпня 2009 р. Справа № 18/065-09

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно», м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод», с. Проліски

про стягнення 65379,30 грн.

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод», с. Проліски

до Відкритого акціонерного товариства “Київхімволокно”, м. Київ

про стягнення коштів

за участю представників сторін

від позивача (відповідача за зустрічними позовом): Морозова Н.В.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Андишула А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(далі – позивач) до Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»(далі – відповідач) про стягнення 65379,30 грн.

Розгляд справи було призначено на 28.04.2009 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору ухвалою суду від 09.04.2009 року, у судове засідання 28.04.2009 року не з‘явився та надіслав суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи. Розгляд справи було відкладено на 14.05.2009 року.

У судовому засіданні 14.05.2009 року відповідач подав клопотання про зобов‘язання позивача провести звірку розрахунків за договором №19 від 02.01.2008 року, а також просить витребувати у Київського міського бюро технічної інвентаризації відомості щодо власника ДТ «Промінь».

Розглянувши у судовому засіданні 14.05.2009 року клопотання відповідача судом встановлено, що позивачем було складено Акт звірки розрахунків з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, який направлений відповідачу для розгляду та підпису. Зазначений Акт звірки взаєморозрахунків відповідачем не підписаний.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за недоцільне повторно зобов‘язувати позивача проводити звірку, тому суд зобов‘язує відповідача – ЗАТ «Бориспільський автозавод»розглянути Акт звірки розрахунків з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року складений позивачем та підписати його, а у разі незгоди надати суду свої письмові пояснення.

Щодо інших вимог викладених в клопотанні відповідача, суд вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розгляд справи було відкладено до 11.06.2009 року.

У судовому засіданні 11.06.2009 року представником відповідача була подана заява про колегіальний розгляд справи.

За таких обставин, подальший розгляд справи неможливий до розгляду заяви відповідача про колегіальний розгляд справи, тому, спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, а розгляд справи підлягає відкладенню.

Відповідно до ухвали голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 12.06.2009 року заяву ЗАТ «Бориспільський автозавод»про колегіальний розгляд справи №18/065-09 залишено без задоволення. Розгляд справи було відкладено до 30.06.2009 року.

У судовому засіданні 30.06.2009 року судом заслухано пояснення сторін. Розгляд справи було відкладено до 21.07.2009 року.

У судовому засіданні 21.07.2009 року відповідачем – ЗАТ «Бориспільський автозавод»подано зустрічний позов до ТОВ «Київхімволокно»про стягнення коштів, який був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ст. 60 ГПК України. У судовому засіданні 21.07.2009 року оголошено перерву до 04.08.2009 року.

У судовому засіданні 04.08.2009 року відповідачем за первісним позовом ЗАТ «Бориспільський автозавод»подано додаткові пояснення. Розгляд справи було відкладено до 18.08.2009 року.

В судовому засіданні 18.08.ю2009 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечив, підтримавши позовні вимоги за зустрічним позовом.

В судовому засіданні 18.08.2009 року у відповідності до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.08.2009 року для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справ врегульовані договором від 02.01.2008 року №19 оренди приміщення для розміщення працівників в кількості 260 працівників.

Згідно з умовами зазначеного договору позивач зобов’язався надати в оренду відповідачу приміщення: перший поверх корпусу № 1, корпуси №№3, 4, 7 для проживання його працівників в кількості 260 чоловік в період з 01.01.2008 року по 25.12.2008 року.

Додатковою угодою № 2 від 29.05.2008 року п. 2.1. Договору № 19 від 02.01.2008 року погоджено також обов’язок позивача надати місце для стоянки власного автотранспорту в кількості 20 шт.

Додатковою угодою № 3 від 01.08.2008 року п. 4.1 Договору № 19 від 02.01.2008 року погоджено нову вартість оренди на добу за проживання 1 особи в сумі 19,50 грн. та стоянку 1 одиниці автотранспорту –3,00 грн.

На виконання укладеного Договору 02.01.2008 року позивачем було передано відповідачу майно, про що складено відповідний Акт. Орендоване майно було повернуто позивачу 21.10.2008 року на підставі Акту. Таким чином Договір № 19 від 02.01.2008 року фактично припинився з 21.10.2008 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору, відповідач проводить попередню оплату за послуги, що надаються по Договору № 19 від 02.01.2008 року на підставі рахунку-фактури.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов’язання за договором оренди, однак відповідач свої зобов’язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, заборгувавши за період з 01.09.2009 року по 20.10.2009 року 54285,00 грн., зокрема, за використання місць для стоянки автотранспорту - 4000 грн. (20 одиниць за 50 діб) та за оренду ліжко-місць в сумі 51 285,00 грн., з яких на підставі листа відповідача № 1245 від 02.10.2008 року проживало 200 осіб протягом 10 діб та на підставі листа відповідача № 1245 від 02.10.2008 року проживало 30 осіб протягом 21 доби.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Як вбачається з зустрічного позову відповідача, він вважає, що згідно п.п. 4.1 Договору, сплата справляється із розрахунку проживання людини за добу. У відповідності до п.4.2 Договору, послуги з тимчасового проживання надаються позивачем лише після 100% передоплати.

ЗАТ «Бориспільський автозавод»було здійснено оплату за надання вказаних послуг у вересні 2009 року на загальну суму 152 100 грн. із розрахунку проживання 260 осіб (своїх працівників) протягом усього місяця, що не заперечується сторонами.

Однак, відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що в період з 11 вересня по 30 вересня 2009 року у приміщеннях позивача проживало 32 чоловіки, про що позивача було попереджено листом ЗАТ «Бориспільський автозавод»від 08.09.2008 року №1682. Зокрема, у зазначеному листі відповідач повідомив позивача про проживання своїх працівників в період з 11 по 20 вересня 2008 року у кількості 32 чоловік, та забезпечення подальшої оплати із розрахунку за проживання 260 осіб лише у разі поновлення вказаної кількості, протягом вересня зазначена кількість проживаючих не збільшувалась, а позивач за первісним позовом про поновлення кількості проживаючих не повідомлявся.

Враховуючи, що відповідачем за вересень 2008 року сплачено за проживання 260 чоловік, в той час, як фактично проживало 32 чоловіки, від вважає, що із розрахунку 19,50 грн. за проживання однієї особи на добу за 228 чоловік протягом 20 днів 88 920 грн. складають суму переплати, яка підлягає поверненню як безпідставно набуті кошти в порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України з нарахуванням інфляційних нарахувань у розмірі 14 760, 72 грн. та відсотків у розмірі 8 046,65 грн.

Дослідивши викладені у зустрічному позові обставини, судом встановлено, що відповідач стверджує про відсутність факту надання позивачем послуг по забезпеченню проживання 260 чоловік, тому його зобов’язання по оплаті підлягають виконанню з розрахунку фактично наданих послуг.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет договору полягає у наданні позивачем в оренду відповідачу першого поверху корпусу № 1, корпусів №№ 3, 4, 7 в ТД «Промінь» у спірний період на 260 чоловік, зокрема, позивач зобов’язався передати відповідні приміщення з меблями та іншим інвентарем. Умова даного договору про проживання в орендованих приміщеннях 260 чоловік –працівників відповідача визначає цільове використання майна.

Таким чином в договорі йде мова про послуги оренди приміщень, розрахованих для розміщення 260 чоловік, а не про надання послуг по проживанню 260 чоловік, при цьому умова п.п. 4.1 договору про вартість не містить застережень щодо фактичного перебування особи у приміщенні, а визначено вартість оренди з розрахунку наданих приміщень, достатніх для розміщення 260 чоловік.

Крім того, необхідно враховувати, що умова договору про порядок розрахунків, не змінює визначеного сторонами предмету договору оренди.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача права власності на передані в оренду приміщення, відповідні обставини не заявлені сторонами до вирішення по суті позовних вимог і не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки не впливають на зобов’язання відповідача сплатити заборгованість за договором оренди.

Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки зміни або розірвання договору, зокрема, передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки зміни до договору, на які посилається відповідач, не були погоджені позивачем і оформлені у встановленому законодавством порядку, такі зміни не вступили в дію, тому не змінюють права і обов’язків сторін.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 526, 629, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 54285 грн. боргу за надані послуги по оренді приміщень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, що за його розрахунком за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року складає 3785,91 грн. та 3% в сумі 812,04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, па вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року, яка за його розрахунком складає 6496,35 грн.

Однак, вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки відповідальність у вигляді стягнення пені умовами договору не передбачена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогами за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»(Київська обл. Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 4 код ЄДРПОУ 31936646) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(м. Київ, вул. Магнітогорська. 1, код 05763429) 54285 грн. боргу, 3785,91 грн. інфляційних, 812,04 грн. 3% річних, 588,82 грн. витрат по сплаті держмита та 106 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти первісного позову відмовити.

3. задоволення зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя