Ухвала суду № 85296876, 30.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

30 жовтня 2019 року Справа № 915/2190/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, адреса для листування: 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53, код ЄДРПОУ 14305909)

відповідач 1: фізична особа-підприємець Розмариця Світлана Ярославівна (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач 2: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

про: стягнення заборгованості,

встановив:

28.10.2019 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №114/5-166708 від 17.10.2019 до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за Кредитним договором №011/30258/485701 від 30.11.2018 в сумі 98603,64 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 87340,53 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 14065,41 грн.;

- заборгованість за відсотками - 11263,11 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 9348,80 грн.

Разом із позовною заявою до господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову за вих. №114/5-166705 від 17.10.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2190/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Предметом позову у справі №915/2190/19 є стягнення заборгованості за кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №011/30258/485701 від 30.11.2018, між банком та ОСОБА_1 30.11.2018 укладено договір поруки №124837/30258/328351, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника, що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов`язань.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник стверджує, що позичальником порушено умови кредитного договору №011/30258/485701, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 98603,64 грн, боржник ухиляється від виконання зобов`язання за кредитним договором та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Суд погоджується з доводами заявника та задовольняє заяву з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у особи на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Судом встановлено, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що станом на дату подання позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором.

Додані до заяви докази, зокрема копії вимог про дострокове виконання грошового зобов`язання на кредитним договором №114/5-159194 від 17.07.2019 та №114/5-159195 від 17.07.2019, адресованих відповідачам, та посилання заявника як на ухилення відповідачів від виконання своїх обов`язків після пред`явлення вимоги так і на наявність значної заборгованості та можливість вільного розпорядження майном, дозволяють суду дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду по суті спору.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2019 №176772177 в реєстрі міститься запис за номером 19049458 від 16.02.2017 про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 44,3 кв.м, житлова площа 32 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, співвідноситься та має зв`язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів), а, отже, вказаний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вказані умови є достатньою підставою для накладення арешту на майно відповідача.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що частина перша статті 141 ГПК України встановлює право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.

Одночасно суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Тому, боржник не позбавлений права звернутися до господарського суду з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" №114/5-166705 від 17.10.2019 про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належать ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: квартиру, загальною площею 44.3 кв.м., житловою площею 32 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.10.2019.

4. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5.Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. За даною ухвалою:

стягувач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, адреса для листування: 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, 53, код ЄДРПОУ 14305909),

боржник: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

7.Ухвалу негайно надіслати учасникам справи, Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Суддя В.О.Ржепецький