Рішення № 85296874, 17.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 915/1499/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону, вул. Нікольська, 18-а, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 (код ЄДРПОУ 00034022)

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)

до відповідача Приватного підприємства “Д.І.М.”, вул. Садова, 16, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ 37969635)

про стягнення 56 711, 74 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Довбня В.Г., посвідчення № 046783 від 10.05.2017 року;

від позивача Міністерства оборони України: Саламатін О.В., довіреність № 220/577/Д від 20.12.2018 року;

від позивача КЕВ міста Миколаїв: Онищенко Л ОСОБА_1 , на підставі положення затвердженим наказом № 50 від 04.03.2019 та наказом № 44 від 15.04.2019 року;

від відповідача: Баришніков А.О., довіреність № 2 від 01.04.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва звернувся до відповідача Приватного підприємства “Д.І.М.” з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. № 14046/19 від 04.09.2019 року) про стягнення штрафних санкцій за договором №11 від 29.07.2016 у розмірі 56 711, 74 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 року позовну заяву призначено головуючому судді Давченко Т.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2019 року задоволено самовідвід від розгляду справи № 915/1499/19.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 30.05.2019 року № 163 у зв`язку із прийняттям ухвали суду від 29.05.2019 року про самовідвід головуючого судді Давченко Т.М. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1499/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року справу № 915/1499/19 призначено головуючому судді Ржепецькому В.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 року задоволено заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 року № 169 у зв`язку із прийняттям ухвали суду від 31.05.2019 року про самовідвід головуючого судді Ржепецького В.О. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1499/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 року справу № 915/1499/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2019 року.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 року № 202 у зв`язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1499/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 року справу № 915/1499/19 призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 13.08.2019 року № 212 у зв`язку із встановленням рішенням зборів суддів Господарського суду Миколаївської області обмеження щодо розподілу справ, в яких учасником судового процесу є Військова прокуратура Миколаївського гарнізону Південного регіону здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1499/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 року справу № 915/1499/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 14.08.2019 року № 213 у зв`язку з тим, що під час попереднього (13.08.2019 о 17:58) автоматизованою системою діловодства помилково призначено головуючого суддю Алексєєва А.П., який знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1499/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 року справу № 915/1499/19 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.2019 року прийнято справу № 915/1499/19 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 18.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження (вх. № 14047/19 від 04.09.2019 року).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1499/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 02.10.2019 року.

В судовому засіданні 02.10.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2019 року.

В судовому засіданні 17.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція прокуратури та позивачів.

Прокуратура та позивачі зазначають, що предметом спору є стягнення грошової заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 29.07.2016 року № 11 про спільний обробіток землі, з урахуванням додаткових угод до нього, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати договірних внесків (дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році), у зв`язку з чим утворився борг, на який позивачем в порядку п. 11.4 договору нараховано пеню, а також здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України”, ст. 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, ст. 173, 193, 230, 231 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 625 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 12804/19 від 02.08.2019 року) відповідач повідомив, що суму основного боргу за договором № 11 від 29.07.2016 року (з урахуванням всіх додаткових угод) повністю погашена.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 15879/19 від 11.10.2019 року, який розцінено судом як додаткові пояснення по суті спору з окремого питання на підставі ч. 5 ст. 161 ГПУК України, оскільки в судовому засіданні 02.10.2019 року судом надано дозвіл всім учасникам справи на подання додаткових пояснень. У вказаному відзиві відповідач просить суд відмовити в позові, заперечуючи проти нарахування пені, оскільки умовами договору не визначено ані базу, ані ставку штрафних санкцій.

В обґрунтування заперечень посилається на приписи ст. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України та Полонення про основи процентної політики Національного банку України.

Позивачем КЕМ м. Миколаїв подано суду письмові пояснення з окремих питань (вх. № 16065/19 від 17.10.2017 року), які розцінено судом як додаткові пояснення по суті спору з окремого питання на підставі ч. 5 ст. 161 ГПУК України, оскільки в судовому засіданні 02.10.2019 року судом надано дозвіл всім учасникам справи на подання додаткових пояснень.

Позивач зазначив, що зобов`язання, яке виникло між сторонами є саме грошовим, оскільки умовами договору передбачено обов`язок відповідача сплачувати на користь позивача щомісячно в рівних долях грошові кошти. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Отже, саме вказані норми сторони договору заклали в п. 11.4 договору. Нарахування пені в спірному випадку здійснено, виходячи подвійної облікової ставки НБУ. Відповідачем не подано власного контррозрахунку.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

29.07.2016 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та ПП «Д.І.М.» укладено договір № 11 про спільний обробіток землі (арк. 34-39).

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту укладення.

Відповідно до п. 12.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) цей договір укладений строком на 9 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2025 року з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Зміна (збільшення, зменшення) розміру внесків сторін ґрунтується на рівні інфляції в країні на момент визначення розміру внесків. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року один раз на рік та у разі зміни кількості площ землі, що обробляється. Індексація внесків сторін у 2016 та 2017 роках не проводиться.

До договору між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 12.08.2016 року, додаткову угоду № 2 від 07.04.2017 року та додаткову угоду № 3 від 19.07.2018 року (арк. 40-43).

Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєздатності КЕВ м. Миколаїв, сторони за цим договором домовились про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані стороні-1 в безстрокове користування та можливостей сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) внесок сторони 1 – вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 1 192, 86 га., згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 2 731 649, 40 грн. з урахуванням податків та зборів, що виникають в процесі виконання умов договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору внесок сторони 2 – грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка грунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарський культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Відповідно до п. 7.1 Договору грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене сторонами в результаті їх діяльності є їх спільною власністю. Земельна ділянка є власністю держави.

Відповідно до п. 8.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) прибуток, що отримується сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому сторона 1 в будь-якому випадку (окрім випадків, передбачених договором) повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеному у статті 6 цього договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні 1 та утримання відповідно частки прибутку стороною 2. При цьому при нарахуванні та сплаті частки стороні 1 утримуються сума сплачених стороною 2 податків та зборів, які виникають у процесі виконання договору.

Відповідно до п. 8.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 3) сторони погодились, що сторона-2 має перераховує стороні-1 щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця, у рівних ОСОБА_2 у строк до 20 грудня поточного календарного року грошові кошти на загальну суму, що дорівнює розміру внеску сторони-1, як дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році.

При цьому сторони домовились, що розподіл прибутку в 2018 році здійснюватиметься наступним чином: Сторона-2, починаючи з 20.07.2018 р. та в подальшому до 20 числа кожного поточного місяця, здійснює перерахунок на розрахунковий рахунок сторони-1 грошових коштів у розмірі 1/12 частини внеску сторони-1, при цьому частина прибутку, в розмірі 6/12 часток від внеску сторони-1, що підлягає сплаті за січень-червень 2018 року, має бути перерахована стороною-2 до 20 вересня 2018 року. Кінцевим строком розподілу прибутку у 2018 році вважається 20 грудня 2018 р. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу прибутку Сторона-2 набуває права самостійно та на власний розсуд розпоряджатись рештою результатів спільної діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору частково сплачено 18.01.2019 року та 28.02.2019 року грошові кошти в сумі 150 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку за 18.01.2019 року та 28.02.2019 року (арк. 44-47, 103-104).

У зв`язку з невиконання відповідачем обов`язків за договором, КЕВ міста Миколаїв неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 979 від 27.02.2019 року, № 1375 від 26.03.2019 року та № 1890 від 03.05.2019 року з вимогами сплатити заборгованість (арк. 48, 50, 52). Факт отримання претензій підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення (арк. 48-53).

Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 760 549, 80 грн. (основний борг).

Після відкриття провадження у справі відповідачем проведено оплату на загальну суму 1 443 462, 15 грн., що підтверджується виписками по рахунку (арк. 80-84, 105-111, 130-149).

Враховуючи, що відповідачем ПП «Д.І.М.» в повному обсязі проведено оплату за договором про спільний обробіток землі № 11 від 29.07.2016 року, прокуратурою подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 14046 від 04.09.2019 року), в якій прокуратура просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за договором в сумі 56 711, 74 грн. (арк. 128-129), які фактично складаються з 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 18.09.2019 року.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 4 447, 00 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 21.01.2019 року по 23.05.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 4 447, 00 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних зазначений в позовній заяві (арк. 27).

Позивачем також нараховано відповідачу 13 254, 13 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування здійснено за період з січня по травень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок зазначено в позовній заяві (арк. 27).

Відповідач проти нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат не мав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 13 254, 13 грн. та 3 % річних у сумі 4 447, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що сторони самостійно в договорі погоджують розмір штрафних санкцій та порядок їх нарахування.

Відповідно до п. 11.4 договору в разі порушення строку розрахунку зі стороною-1, сторона 2 зобов`язана сплатити на користь сторони-1 штраф у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4 Положення про основи процентної політики Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 року № 277 з метою реалізації процентної політики Національний банк установлює такі процентні ставки:

1) облікову;

2) за інструментами постійного доступу Національного банку;

3) за депозитними сертифікатами Національного банку (далі - за депозитними сертифікатами);

4) за кредитами рефінансування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Національний банк України” облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 2.1 постанови Пленуму ВГС від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

На підставі п. 11.4 договору позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 39 010, 61 грн. за кожен день прострочення за період з 21.01.2019 року по 23.05.2019 року, застосувавши подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями Закону передбачено погодження саме сторонами в договорі розміру пені, максимальний розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто в договорі сторони можуть погодити відповідальність за порушення грошового зобов`язання і в меншому розмірі.

В спірному випадку, з умов п. 11.4 договору неможливо встановити який розмір пені погодили сторони. Крім того, помилковим є погодження сторонами штрафу зі здійсненням нарахування за кожен день прострочення, оскільки штраф - це штрафна санкція, розмір якої встановлюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тобто є одноразовим.

Враховуючи, що умовами п. 11.4 договору сторони не передбачили розмір та базу нарахування штрафної санкції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій в розмірі 39 010, 61 грн. Отже, в цій частині позову слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 599, 59 грн. слід відшкодувати прокуратурі з відповідача.

Судовий збір в розмірі 1 321, 41 грн. слід покласти на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства “Д.І.М.”, вул. Садова, 16, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ 37969635) на користь позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, пр. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) (р/р 35224006002746 УДК Миколаївської обл., код ЄДРПОУ 08029523):

- 4 447, 00 грн. (чотири тисячі чотириста сорок сім грн. 00 коп.) – 3 % річних;

- 13 254, 13 грн. (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири грн. 13 коп.) – інфляційних витрат.

3. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з відповідача Приватного підприємства “Д.І.М.”, вул. Садова, 16, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ 37969635) на користь Військової прокуратури Південного регіону України, вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012 (ідентифікаційний код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р НОМЕР_1 ) :

- 599, 59 грн. (п`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 59 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

6. Відмовити в позові в частині стягнення 39 010, 61 грн. - штрафних санкцій.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.10.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш