Рішення № 85272746, 08.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1165/19

08 жовтня 2019 року м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2186-53 від 14.02.2019 року;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2186-53 від 15.03.2019 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року;

- рішення про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року;

- рішення про результати розгляду скарги №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0060555306 від 04.06.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2186-53 від 14.02.2019 року;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2186-53 від 15.03.2019 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року;

- рішення про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13.11.2018 року відносно нього Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано податкову вимогу №Ф-2186-53 на суму боргу з єдиного внеску, що станом на 31.10.2018 року становила 15811,80 грн. Дана вимога була оскаржена позивачем, та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, яка набрала законної сили, визнана протиправною та скасована. Однак, відповідачем, не взявши до уваги таке рішення суду, та на основі тих же правовідносин винесено податкові вимоги №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року та №Ф-2186-53 від 15.03.2019 року. Відповідно, позивач вважає, що оскільки податкова вимога №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року була за рішенням суду визнана протиправною та скасована, то наступні вимоги із урахуванням збільшення податкового боргу, які винесені податковим органом, - є безпідставні з огляду на те, що вони є похідні від неї за підставою виникнення. Не погоджуючись із такими вимогами, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, однак за результатами розгляду яких відповідачем винесено рішення, яким скарги залишено без задоволення. Окрім того, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року та №0060555306 від 04.06.2019 року, згідно з якими на суму недоїмки позивачу було нараховано штрафи у розмірі 982,88 грн. та 1042,28 грн. Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду для їх оскарження.

Ухвалою судді від 23.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та проведення судового засідання, яке призначено на 17.06.2019 року.

03.06.2019 року до суду від позивача надійшла заява про доповнення предмету позову, в якій позивач окрім раніше заявлених вимог у позовній заяві, просить суд також визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року.

Відповідачами у встановлений судом строк направлено на адресу суду відзиви на позов, у яких зазначено, що з позовними вимогами не погоджуються, у їх задоволенні просять відмовити в повному обсязі.

Зокрема, Державною фіскальною службою України зазначено, що на момент винесення оскаржуваних вимог, позивач перебував на обліку, як особа, що займається незалежною професійною діяльністю та фізичною особою – підприємцем, а тому контролюючий орган на підставі даних інтегрованої картки платника сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 року №Ф2186-53.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області у відзиві зазначено, що податкові вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, були винесені на підставі даних інтегрованої картки платника податків, що відповідно було здійснено відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року дату судового засідання у справі перенесено з 17.06.2019 року на 11.07.2019 року, у зв`язку із тим, що 17.06.2019 року є державним святом, яке збігається з вихідним днем - неділею, що, відповідно за законодавством - переноситься на найближчий наступний пiсля нього робочий день, в результаті чого унеможливлене проведення судового засідання у цей день.

24.06.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзиви у якій зазначено, що враховуючи преюдиціальний характер постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, будь-які додаткові доводи на відзиви відповідачів є недоцільними.

24.06.2019 року до суду від позивача надійшла заява про доповнення предмету позову та збільшення позовних вимог, в якій позивач також просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0060555306 від 04.06.2019 року.

Також, 24.06.2019 року позивачем подано до суду клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Головного управління ДФС у Тернопільській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме для виконання пп.4 п. 4 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.

Судове засідання 11.07.2019 року не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 23.07.2019 року.

Судове засідання 23.07.2019 року відкладено на 06.08.2019 року, для надання представнику відповідача можливості ознайомитись із матеріалами справи.

06.08.2019 року до суду ДФС України подано заперечення на заяву про доповнення предмету позову від 30.05.2019 року, заяву про доповнення предмету позову та збільшення позовних вимог від 15.06.2019 року та клопотання про постановлення окремої ухвали від 15.06.2019 року. У даних запереченнях зазначено, що заяви про доповнення предмету позову та збільшення позовних, подані позивачем із пропущенням процесуального строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України для подання такого роду заяв, про поновлення якого позивач клопотання не заявив.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали зазначено, що згідно листа сектору погашення боргу Теребовлянського управління ГУ ДФС у Тернопільській області від 05.08.2019 року №827/19-00-53-07, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року станом на 05.08.2018 року згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, - є відкликаною. При цьому, відповідно до ч. 16, ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Відтак, оскільки зі сторони позивача повного погашення боргу не відбулось, та відкликана згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року вважається як виконавчий документ, а не борг, що міститься в ній, то оскаржувана вимога (на повну суму) є такою, що підлягає сплаті. Вказані заяви просили залишити без розгляду.

Аналогічні заперечення до суду надійшли і від Головного управління ГУ ДФС у Тернопільській області.

06.08.2019 року судове засідання відкладено на 04.09.2019 року.

21.08.2019 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких позивач заперечує щодо твердження представника відповідача про пропущення ним строку для звернення із заявами про збільшення позовних вимог. Зокрема зазначено, що процесуальний строк ним не пропущений, з огляду на те, що усі заяви подані ним до початку першого судового засідання, що відповідно не порушують вимоги процесуального законодавства. Також позивач заперечує щодо викладеного твердження відповідача про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року є відкликаною.

04.09.2019 року до суду від Головного управління ГУ ДФС у Тернопільській області надійшло клопотання про надання строку для вжиття заходів процесуального правонаступництва сторони відповідача у справі, та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року вищевказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 19.09.2019 року.

19.09.2019 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про здійснення заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 43142763), у зв`язку із реорганізацією територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року дане клопотання про заміну відповідача на його правонаступника - задоволено та замінено первісного відповідача у справі, Головне управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області. Розгляд справи відкладено на 08.10.2019 року.

До початку судового засідання від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, в якому також додатково зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Від відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду також надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження, в якому також додатково зазначено про заперечення щодо заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, враховуючи відповідне клопотання з боку позивача, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають частковому задоволенню, - з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування 3 групи та згідно даних ІС «Податковий блок» у позивача встановлено ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат) з 18.03.2013 року.

12.12.2018 року позивачем отримано від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-186-53 від 13.11.2018 року, згідно якої станом 31.10.2018 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15811,80 грн.

Дану вимогу позивач оскаржив до Тернопільського окружного адміністративного суду, рішенням якого 20.02.2019 року у справі № 500/2845/18 відмовлено у задоволені позову.

Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області – задоволено, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року визнано протиправною та скасовано.

08.01.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0002715306, згідно з яким на вищезазначену суму недоїмки було нараховано штраф у розмірі 982,88 грн.

28.03.2019 року ОСОБА_1 отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року, згідно з якою станом на 31.10.2018 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становила 18268,98 грн.

18.04.2019 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 15.03.2019 року, згідно з якою станом на 28.02.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску склала 19251,86 грн.

Податкові вимоги №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року та від 15.03.2019 року позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг позивача від 06.04.2019 року та від 20.04.2019 року, контролюючим органом прийнято рішення №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року та №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.20169 року про залишення даних скарг - без задоволення, а оскаржуваних вимог – без змін.

Як слідує із змісту даних рішень Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг, залишення оскаржуваних вимог без змін вмотивовано тим, що згідно даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті єдиного внеску, на підставі чого і сформовано оскаржувані податкові вимоги. Відповідно, для задоволення поданих скарг немає підстав.

04.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від № 0060555306, згідно з яким на вищезазначену суму недоїмки було нараховано штраф у розмірі 1042,28 грн.

Вважаючи зазначені податкові вимоги та рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Згідно частини 4 статті 5 Закону України №2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі по тексту – Інструкція №449).

Згідно із вимогами Закону та Інструкції №449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, частиною 12 статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 25 Закону №2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1-3 Розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Приписами ст. 25 Закону та п. 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п. 4 Розділу VI Інструкції).

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у оскаржуваних вимогах про сплату боргу (недоїмки), вони винесені відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів – саме після встановлення наявності недоїмки - суми заборгованості, яка утворилась у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо самостійного обчислення і сплати внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464

В Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку №422 Розділу 1 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу 2 Порядку №422 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Так, як встановлено в ході розгляду справи, Головним управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області сформовано щодо позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року, згідно якої станом 31.10.2018 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15811,80 грн.

Водночас, як вже було зазначено, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року, яка набрала законної сили, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року визнано протиправною та скасовано.

Проте, Головним управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області складено щодо позивача за аналогічним номером №Ф-2186-53 ще дві податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року та 15.03.2019 року, згідно яких податковий борг позивача збільшений.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується - під одним порядковим номером - до повного погашення сум боргу.

Суд враховує, що обидві оскаржувані вимоги: від 14.02.2019 року та 15.03.2019 року, - включають суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та суму за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - винесено під одним і ти же номером, а саме: №Ф-2186-53.

Вищезазначене свідчить про те, що друга та третя вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року та 15.03.2019 року позивача зі сплати єдиного внеску, є вимогами з тим же номером, що і перша вимога від 13.11.2018 року, яка скасована у судовому порядку, та містять збільшену суму заборгованості позивача, визначену контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів саме у зв`язку із збільшенням суми боргу позивача, що відповідає положенням Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у вимогах про сплату боргу (недоїмки), оспорювані вимоги винесені відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, оскаржувані позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 зі сплати єдиного внеску від 13.11.2018 року, 14.02.2019 року та 15.03.2019 року – фактично, є однією і тією ж вимогою, сформованою контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та виставлення якої у вказаний спосіб, у випадку несплати та збільшення суми заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, - регламентується п. 4 Розділу VI Інструкції №449: під одним порядковим номером - до повного погашення сум боргу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Передбачене вищевказаною нормою звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні - встановлює обов`язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Тому, враховуючи те, що підстави для винесення першої податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року визнані рішенням суду, яке набрало законної сили, - незаконними, то суд у даному випадку, погоджується із доводами позивача у тому, що дане рішення має преюдиційний характер та мало бути взятим до уваги контролюючим органом як при подальшому винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року так і при винесенні вимоги від 15.03.2019 року, оскільки вони складені, як продовження (похідні від першої) вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53, відсутність підстав для винесення якої встановлена в судовому порядку.

Окрім того, щодо заявлених позивачем вимог про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року та 15.03.2019 року, то суд зазначає, що податкова вимога №Ф-2186-53 від 15.03.2019 року винесена із урахуванням збільшення податкового боргу відносно вимоги №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року.

Тому, враховуючи те, що вказані вимоги по суті є однією вимогою про сплату боргу (недоїмки), виставлення якої у такий спосіб: формування під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу, - визначене п. 4 Розділу VI Інструкції №449, - то визнання протиправною та скасуванню підлягає саме вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53, яка датована 15.03.2019 року, оскільки включає в себе борг, визначений цією ж вимогою №Ф-2186-53 від 14.02.2019 року. В той час, як правових наслідків внаслідок скасування вимоги №Ф-2186-53, датованої 14.02.2019 року, - не буде.

Відтак, суд виходячи з наданих йому повноважень, та вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача, який в повній мірі забезпечить їх відновлення.

Що ж до заявлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року та №0060555306 від 04.06.2019 року, - то суд зазначає, що оскільки судом встановлено протиправність нарахованого позивачу податкового боргу щодо сплати єдиного внеску, то, відповідно, і рішення, які винесені контролюючим органом про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року та №0060555306 від 04.06.2019 року за раніше виставленими вимогами про сплату боргу (недоїмки) - визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд також звертає увагу і на те, що в даному випадку, - фактично, слід зазначити про подвійне притягнення позивача з боку податкового органу до відповідальності за допущене (на думку податкового органу) порушення, оскільки застосування до позивача фінансових санкції відбулось за однією і тією ж вимогою про сплату боргу (недоїмки), датованої різними датами.

Поряд з цим, таке порушення - не є обов`язковим для врахування судом у даному випадку, - з огляду на вищенаведену позицію суду про наявність правових підстав для скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року та №0060555306 від 04.06.2019 року - саме з підстав визнання протиправною та скасування в судовому порядку самої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року та №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах.

Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас, задоволення відповідних вимог особи - можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто внаслідок встановлення факту, що саме таке, конкретне, рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову - немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, суд зазначає, що реалізація позивачем, ОСОБА_1 права на адміністративне оскарження, наслідком якої було прийняття спірних рішень про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року та №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року, - не породжує для позивача нових прав чи обов`язків, а лише свідчить про неможливість досудового врегулювання спору.

Відтак, зважаючи на подальшу реалізацію позивачем права на звернення до суду шляхом подання відповідного позову, предметом якого, є серед іншого безпосередньо питання про правомірність самої основної вимоги про стягнення боргу (недоїмки) №Ф-2186-53, - вищевказані рішення про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року та №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року - за даних спірних правовідносин не можуть бути самостійним предметом оскарження, оскільки не мають самостійного правового наслідку та не впливають на права та обов`язки ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарги №21250/6/99-99-11-05-02-25 від 08.05.2019 року та №23915/6/99-99-11-05-02-25 від 24.05.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас, щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про постановлення окремої ухвали щодо Головного управління ДФС у Тернопільській області, у зв`язку із невиконанням ним процесуальних обов`язків, - суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Поряд з цим, суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. При цьому, суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу.

Тобто, винесення окремої ухвали – є правом, а не обов`язком суду, і таке право може бути реалізоване судом у крайньому випадку.

На даний час існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали відносно Головного управління ДФС у Тернопільській області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Тернопільській області, – судом не встановлено.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступником якого є Головне Управління ДПС у Тернопільській області) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2186-53 від 15.03.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступником якого є Головне Управління ДПС у Тернопільській області) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0002715306 від 08.01.2019 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступником якого є Головне Управління ДПС у Тернопільській області) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0060555306 від 04.06.2019 року.

5. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області документально підтверджений судовий збір, сплачений згідно квитанції №52744 від 18.05.2019 року, пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 384,20 гривень (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Реквізити сторін:

- Позивач/Стягувач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач/Боржник: Головне управління ДПС у Тернопільській області (адреса: вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763);

Відповідач: Державна фіскальна служба України (адреса: площа Львівська, 8, місто Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 39292197).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.