Рішення № 85271937, 28.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року справа № 320/3292/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, в якому просить суд визнати податкове повідомлення-рішення №0026330/1-5006-1027 від 31.05.2019 року Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області протиправним та скасувати.

Обгрунтовуючи таку вимогу ОСОБА_1 зазначив, що отримав податкове повідомлення-рішення від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області від 26.02.2018 року з зобов`язанням про сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 29391.69 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням, оскільки його житлова власність знаходиться в непридатному для житла стані, він звернувся 02.05.2018 року до голови Білоцерківської міської ради, який є одночасно і головою виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, з проханням створити комісії і обстежити його приміщення на предмет непридатності до проживання.

На цю заяву була відповідь з управління житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради від 23.06.2018 року, де зазначалось, що органи місцевого самоврядування обстежують лише державний і громадський житловий фонд і запропонували звернутись до приватної організації, яка має відповідну ліцензію. Після цього, позивач повторно звернувся 24.09.2018 року до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради з проханням провести обстеження на предмет непридатності житлового приміщення для проживання, на що була створена комісія, яка обстежила приміщення і склала акт про непридатність житлового приміщення до проживання від 28 вересня 2018 року. Саме тому позивач звернувся 25.10.2018 року до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з проханням перерахувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Проте податковий орган йому відповів листом від 05.11.2018 року, що перерахувати податок зможе лише коли даний акт буде затверджений рішенням виконавчого комітет Білоцерківської міської радар. Тому, 21.11.2018 року позивач повторно звертається до виконавчого комітету міської ради з проханням затвердити акт і надати рішення. На що отримав відповідь від 22.12.2018 року аналогічну відповіді від 23.06.2018 року, де зазначалось, що органи місцевого самоврядування обстежують лише державний і громадський житловий фонд і запропонували звернутись до приватної організації, яка має відповідну ліцензію. Таким чином, на думку позивача із-за бездіяльності Білоцерківської міської ради, вищевказаний акт не було затверджено рішенням виконавчого комітету, а відповідач у зв`язку з цим не взяв до уваги той факт, що приміщення є непридатним до проживання в ньому і отже не є об`єктом оподаткування згідно з податковим кодексом України.

У зв`язку з цим, позивачем було подано окремі позови до ДФС (про скасування вищевказаного ОСОБА_2 Р ОСОБА_3 Справа №: 320/1086/19 від 06.03.2019, та Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язанню вчинити дії Справа №: 320/986/19 від 28.02.2019).

Проте, 15.06.2019 року, позивачем було отримане нове податкове повідомлення- рішення №0026330/1-5006-1027 від 31.05.2019 року на суму 3881,77 за 2015 рік (загальний борг 64590 грн.).

Позивач вважає, що скориставшись правом на звернення до органу місцевого самоврядування щодо визнання житлової нерухомості непридатної для проживання, позивач міг розраховувати на прийняття вказаного рішення відповідно до норм чинного законодавства. Обмеження позивача в цьому праві суперечить принципу юридичної визначеності.

Таким чином, на думку позивача. в чинному законодавстві немає обмежень, щодо обстежень приватного житлового фонду, і отже підстави відмови третьої особи є протиправними, що і призвело до протиправного податкового повідомлення-рішення в відповідача, які разом і порушили права позивача, оскільки без даного рішення, щодо непридатності житла для проживання було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і стягнуто в подальшому судовим рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній справі.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що відповідно до бази даних контролюючого органу, у власності ОСОБА_4 перебуває будинок загальною площею 637,4 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Згідно таблиці №1 додатку до рішення 28 січня 2016 р.№ 46-05-VII Білоцерківської міської ради « Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. АДРЕСА_2 Церкві», ставка податку на житлові будинки складає 0,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр приміщення. Тому сума податку, згідно якої сформовано ППР №0026330/1-5006-1027, щодо сплати вказаного податку за 2015 рік : (637,4кв.м. X 1 218 грн. X 0,5%) = 3 881, 77 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що стосовно проведення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в зв`язку з тим, що вказаний будинок недобудований/непридатний для проживання, як було вказано в заяві платника наданій до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області (вх.№13583/ФОП/10-36-50 від 25.10.2018), то ОСОБА_5 в листі Білоцерківського управління від 05.11.2018 (вих.№7124/10-36-50) було роз`яснено положенням п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ , а саме - що не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання..., визнана такою згідно рішення сільської, селищної міської ради. Платнику було рекомендовано звернутись до Білоцерківської міської ради для прийняття відповідного рішення (щодо непридатності для проживання будинку ОСОБА_1 ). Але, Позивачем не було подано вищевказаного рішення сільської, селищної, міської ради щодо непридатності до проживання житлової нерухомості до контролюючого органу.

Таким чином, на думку відповідача, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 здійснене за податковим повідомленням - рішенням від 26.02.2018 № 24960-560/31 відповідає вимогам чинного законодавства.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями, далі - ПК України).

Поняття, склад та порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки були введені в Податковий кодекс України з моменту його прийняття у 2010 році в ст. 265 розділу XII «Місцеві податки та збори» ПК України. При цьому, згідно з п.п.265.1.1 п.265.1 ст. 265 ПК України (в редакції Закону № 2755-УІ від 02.12.2010 року) платниками цього податку визначені фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Згідно з п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України стаття 265 цього Кодексу набирає чинності з 01.01.2012 року.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

З 1 січня 2015 року Законом № 71 внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Відповідно до ст. 266.1.1. Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в том числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Згідно з п.10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п.п.14.1.129і п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.266.3.1 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до п. 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено Порядок обчислення суми податку:

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного виду, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги житлової площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку - фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 ПКУ базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п.266.5.1 ст. 266 ПКУ).

Положенням п. 265.4.1 ст. 265 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п. 266.4.2 ст. 266 ПКУ).

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзацу першого цього підпункту (п. 266.4.2 ст. 266 ПКУ).

Разом з тим пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, не можуть перевищувати 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м для об`єктів нежитлової нерухомості.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п. 266.6.1 ПКУ).

Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір заробітної плати становив 1 218 грн.

Згідно п.п.266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до бази даних контролюючого органу, у власності ОСОБА_4 перебуває будинок загальною площею 637,4 кв. метрів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Згідно г) пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ за наявності у платника податку об`єкта житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує 500кв. м. (для будинку), збільшується на 25000грн на рік. П.п.266.4.3 п.266.4 ст. 266 ПКУ передбачено, що пільги з податку відповідно 266.4.1 та 266.4.2 для фізичних осіб, не застосовуються до об`єкта оподаткування, якщо площа такого об`єкта перевищує п`ятикратний розмір неоподаткованої площі, встановленої підпунктом 266.4.1(для житлових будинків -120 кв. м.).

Стосовно проведення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в зв`язку з тим, що вказаний будинок недобудований/непридатний для проживання, як було вказано в заяві платника наданій до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області (вх.№13583/ФОП/10-36-50 від 25.10.2018), суд зазначає таке.

Головне управління ДФС у Київській області у відзиві зазначає, що листом від 05.11.2018 (вих.№7124/10-36-50) було роз`яснено положенням п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, а саме - що не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, визнана такою згідно рішення сільської, селищної міської ради, а також платнику було рекомендовано звернутись до Білоцерківської міської ради для прийняття відповідного рішення (щодо непридатності для проживання будинку ОСОБА_1 ).

Оскільки позивачем не було подано вищевказаного рішення сільської, селищної, міської ради щодо непридатності до проживання житлової нерухомості до контролюючого органу, тому відповідач вважає нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки правомірним.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи дотримання відповідачем під час прийняття спірного рішення вказаних критеріїв та вимог судом встановлено, що поза увагою Головного управління ДФС у Київській області залишились обставини того, що позивач звернувся 24.09.2018 року до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради з проханням провести обстеження на предмет непридатності житлового приміщення для проживання, на що була створена комісія, яка обстежила приміщення і склала акт про непридатність житлового приміщення до проживання від 28 вересня 2018 року.

Таким чином, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 здійснене за податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 №24960-560/31 не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому на думку суду має бути скасоване.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і допустимих доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0026330/1-5006-1027 від 31.05.2019 року Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.