Постанова № 8525892, 27.01.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Україна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія статобліку 2.11

Справа № 2-а-14453/09/0470

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2010 року місто Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук Н.В.

при секретарі Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про визнання рішення протиправним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В :

02 листопада 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» (далі позивач або ТОВ «Трубопрокатний завод «Лівобережний») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську (далі відповідач або Спеціалізована ДПІВПП) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) та № 0000498813/1 (№32728/10/08-02/3-16 від 20.10.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року протиправним та його скасування.

03 листопада 2009 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 10 грудня 2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх повністю, а саме визнати рішення протиправним та скасувати його.

Представники відповідача проти позову заперечують, посилаючись на те, що рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, підстав для його скасування не має, просять Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 0000498813/0 (№25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) на підставі акта перевірки №1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року, за яким до ТОВ «Трубопрокатний завод «Лівобережний» було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 310033 грн. 97 коп.

Зазначене Рішення винесено на підставі Акту перевірки від 03.08.2009 року № 1020-08-02/3-35165655 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання валютного законодавства за період 15.07.2008 року по 13.07.2009 року (далі - Акт), який було складено у двох примірниках та підписано посадовими особами з боку відповідача та посадовими особами позивача 03.08.2009 року.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-2/3-12 від 17.08.2009 року) було отримане позивачем 18.08.2009 року.

28.08.2009 року позивачем була подана скарга на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року). 11.09.2009 року відповідачем було продовжено термін розгляду скарги позивача до 24.10.2009 року (№ 28177/10/08-15-24).

21.09.2009 pоку позивачем був наданий разом з доповненнями до скарги (№ 128-09) офіційний документ Торгівельно-промислової палати України від 31.08.2009 року (№ 3095/05-5) щодо обставин, які знаходяться поза волею позивача, які мають вплив на виконання позивачем умов контракту № 101 від 15.07.2008 року та які позивач не мав можливості передбачити у момент підписання контракту № 101 від 15.07.2008 pоку, запобігти ним та в подальшому уникнути наслідків таких обставин.

24.10.2009 року позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги (№ 32650/10/08-15-24) від 20.10.2009 pоку, яким рішення № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Також, 24.10.2009 року позивач отримав рішення № 0000498813/1 (№ 32728/10/08-02/3-16 від 20.10.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року (рішення № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) та № 0000498813/1 (№ 32728/10/08-02/3-16 від 20.10.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року (далі - Рішення).

Отже, в Акті відповідачем вказано на порушення статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тобто позивачем при виконанні операцій по контракту № 101 від 15.07.2008 року було допущено несвоєчасне надходження імпортного товару у сумі 170 000,00 Євро в період з 16.05.2009 року по 13.07.2009 року.

Судом встановлено, що 15.07.2008 року позивачем та Фірмою «MA1R RESEARCH S. p. A.», Schio (Vicenza) (Італія) (далі - Нерезидент) був укладений контракт № 101 на поставку обладнання (далі - Контракт).

Відповідно до умов пункту 4.1.1. Контракту позивачем були перераховані нерезиденту 170 000,00 Євро, як попередня оплата за рахунок власних коштів позивача.

Також, відповідно до умов пункту 4.1.2. Контракту позивач виплачує Нерезиденту суму у розмірі 595 000,00 Євро шляхом виставлення безвідзивного підтвердженого документального акредитиву, виставленого та підтвердженого КОММЕРЦБАНК (Франкфурт, Німеччина). Акредитив повинен бути випущений протягом 4 місяців с дати набрання чинності Контрактом. Строк дії акредитиву - 11 місяців з дати набрання чинності Контрактом. Платіж за акредитивом здійснюється при пред'явлені до банку документів, що підтверджують відправку обладнання Нерезидентом Позивачу.

Таким чином, надходження імпортного товару пов'язане з відкриттям позивачу акредитиву за умовами Контракту, в свою чергу, Акредитив є авансовою (передплатною) формою оплати, оскільки відкривається до поставки обладнання Позивачу.

Завершення імпортної операції, пов'язаної з перерахування позивачем Нерезиденту грошових коштів в сумі 170000,00 Євро, як авансового платежу, можливе шляхом повернення Нерезидентом позивачу грошових коштів в сумі 170000, 00 Євро або поставкою обладнання (надходженням імпортного товару).

Необхідно зазначити, що обов'язок Нерезидента повернути перераховані позивачем грошові кошти в сумі 170 000 Євро, як авансовий платіж, умовами контракту не передбачений. Повернення авансового платежу у сумі 170 000,00 Євро Нерезидентом може бути здійснено лише у відповідності з умовами додатку № 8 (до контракту № 101) на підставі банківської гарантії, яка покриває повернення авансового платежу у випадку невиконання нерезидентом зобов'язань щодо поставки обладнання. Термін дії банківської гарантії до 30.06.2009 року.

Можливість повернення вказаної суми грошових коштів за банківською гарантією заблокована постановою суду м. Віченза (Vісеnzа, Італія) від 14.05.2009 року.

Отже, повернення Нерезидентом позивачу грошових коштів в сумі 170000, 00 Євро в строк до 15.05.2009 року було неможливим в наслідок дії обставин, які позивач не мав можливості передбачити у момент підписання Контракту, запобігти ним та в подальшому уникнути наслідків таких обставин.

Стосовно, поставки Нерезидентом позивачу обладнання (надходженням імпортного товару), слід зазначити наступне: 13.10.2008 року була видана постанова Національного Банку України №319, якою фактично були заборонені авансові платежі (передплата) в іноземній валюті нерезидентам за товари, що імпортуються в Україну.

28.10.2008 року у зв'язку з невизначеністю питання щодо відкриття акредитиву відповідно до умов Контракту між позивачем та Нерезидентом було підписано відповідний протокол. Відповідно до умов пункту 1 протоколу Нерезидент тимчасово призупиняє виконання контракту доки акредитив не буде відкритим або не буде знайдене альтернативне рішення.

21.11.2008 року позивачем було отримано відмову КБ «КредитДніпро» у відкритті акредитиву за умовами Контракту.

Таким чином, позивач не мав можливості здійснити відкриття акредитиву за умовами Контракту згідно тих обставин, які вказані в офіційному документі Торгівельно-промислової палати України від 31.08.2009 року (№ 3095/05-5), внаслідок чого Нерезидент не виготовив та не поставив обладнання (надходження імпортного товару) за умовами Контракту в строк до 15.05.2009 року.

У зв'язку з зазначеним, порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відбулося в наслідок дії обставин, які мають вплив на виконання умов Контракту та які позивач не мав можливості передбачити у момент підписання Контракту, запобігти ним та в подальшому уникнути наслідків таких обставин, що підтверджує офіційний документ, виданий Торгівельно-промисловою палатою України 31.08.2009 року (№ 3095/05-5).

З огляду на вищенаведене, обставини - постанова НБУ № 319 від 13 жовтня 2008 року, якою фактично були заборонені авансові платежі (передплата) в іноземній валюті нерезидентам за товари, що імпортуються в Україну, постанова НБУ № 413 від 04.12.2008 року та постанова НБУ № 435 від 18.12.2008 року, які ускладнили своєчасне проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку та, відповідно, платежі, в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами (прийняті НБУ постанови, окрім постанови № 319, діють по теперішній час), дія яких на території України почалася з 13.12.2008 року та продовжується по теперішній час - відповідають загальноприйнятим міжнародним звичаям та умовам розділу 13 контракту, є форс-мажорними обставинами для позивача щодо виконання Контракту та є форс-мажорними обставинами у розумінні статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94, а саме: якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1, 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин».

Також слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні представник відповідача не погоджувався з твердженнями позивача про зазначені вище форс-мажорні обставини.

З цього приводу слід зазначити наступне: перевищення строку завершення імпортної операції, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (180 днів), а також перевищення строку, встановленого відповідним Висновком відбулося в період дії обставин, які підтверджено офіційним документом Торгівельно-промислової палати України від 31.08.2009 року № 3095/05-5 (далі - документ ТПП України).

Відповідно до нього обставини - дія актів НБУ, які спричинили відповідні обмеження для позивача щодо виконання контракту, знаходились поза волею Позивача та мали вплив на виконання Позивачем умов контракту з нерезидентом, на дату підписання контракту позивач не мав можливості їх передбачити, запобігти ним та в подальшому уникнути наслідків таких обставин.

Таким чином, позивач не мав можливості здійснити відкриття акредитиву, внаслідок чого Нерезидент не виготовив та не поставив обладнання за умовами Контракту в строк до 15.05.2009 року.

Згідно із абзацом 6 статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

На підставі листа ДПА України від 10.08.2004 року № 15183/7/23-5317 (далі - лист ДПА) відповідач не приймає офіційний документ Торгівельно-промислової палати України 31.08.2009 року № 3095/05-5, як підтвердження форс-мажорних обставин у розумінні Закону, у зв'язку з відсутністю певних реквізитів.

Відповідач стверджує, що Документ ТПП України не відповідає вимогам, зазначеним в абзацах 9, 10 листа ДПА.

Однак, вказані вимоги до документів, які надаються ТПП України, не застосовуються. Офіційні документи, які свідчать про настання форс-мажорних обставин, можуть надаватися різними уповноваженими органами країн відповідно до їх національного законодавства, і статус таких органів також буде визначатися національним законодавством цих країн.

Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні на підставі статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Відповідно до листа ДПА встановлені вимоги щодо такого офіційною документа уповноваженого органу країни виникнення таких обставин.

В свою чергу, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» чи будь яким-іншим законом, обов'язковим для виконання ТПП Україні, вимоги щодо оформлення, реквізитів та назви документу, що засвідчує обставини форс-мажору, не встановлені.

Отже, лист ДПА не зареєстрований в Міністерстві Юстиції України, не має юридичної сили Закону та не є документом, обов'язковим для виконання ТПП Україні.

Крім того, лист ДПА України базується на запитах підпорядкованих податкових органів, є не офіційним роз'ясненням державного органу, а результатом аналізу визначення форс-мажорних обставин, наведених в нормативних актах навіть без посилання на такі акти.

Таким чином, лист ДПА регламентує вимоги до документів, виданих органами іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору, вказані вимоги не розповсюджуються на документ, який надається ТПП України.

Відповідно до наведеного, офіційний документ Торгівельно-промислової палати України 31.08.2009 року (№ 3095/05-5) є підтвердженням форс-мажорних обставин у розумінні статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції від 26.12.2008 року, яка діяла на дату складання Акту Відповідачем, стаття 2 містить наступні положення: абз.1 - Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Необхідно зазначити, що позивачем був отриманий висновок Міністерства економіки України від 21.08.2008 року № 304 на перевищення строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією (далі - Висновок). В свою чергу, Висновок був наданий позивачем - відповідачу під час перевірки.

Тобто, після отримання відповідного Висновку, зобов'язання завершити імпортну операцію в термін 180 днів, на позивача не поширюється, оскільки для нього Висновком встановлений інший строк.

Абзацом 2 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, яка діяла на дату складання Акту Відповідачем - при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Між Позивачем та нерезидентом розрахунки у формі документарного аккредитиву не здійснювались, на користь нерезидента було здійснено перерахування грошових коштів, що належали Позивачеві.

Абзацом 3 статті 2 зазначеного закону - строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України під час укладання контракту між Позивачем та нерезидентом не визначались.

Таким чином, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, дійшов висновку, що зазначені в Акті порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого допущене несвоєчасне надходження імпортного товару є безпідставним та таким, яке не ґрунтується на законі.

Щодо нарахування пені, слід зазначити наступне, відповідно до додатку № 5 до Акту відповідачем нарахована позивачу пеня за період з 16.05.2009 року по 13.07.2009 року у сумі 310 033.97 грн. зазначене нарахування нені відповідачем є безпідставне та не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка від вартості недопоставленого товару.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Таким чином, підставою нарахування пені є порушення строку, передбаченого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», без висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Як було доведено вище, порушення строку 180 днів, що передбачений статті 2, не відбулося. Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки, зазначені у статті цього 2 Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

В свою чергу, Контракт між Позивачем та нерезидентом визнаний договором поставки складних технічних виробів та Позивачем отриманий відповідний Висновок.

Крім того, відповідачем в Акті не зазначені та не обґрунтовані вартість недопоставленого нерезидентом товару, на підставі якої нараховувалась пеня, зобовязання щодо поставки товару цієї вартості, настання та порушення строку виконання зобов'язання щодо допоставки товару цієї вартості.

Таким чином, порушення статті 2 зазначеного Закону з боку позивача відсутнє, нарахування пені у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару є безпідставним та необґрунтованим.

Слід звернути увагу на те, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює санкції не тільки за порушення загальних строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, передбачених статтею 2 цього Закону, а і спеціальних строків, наприклад, строків, установлених Національним банком України (статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»). Однак, Закон не передбачає стягнення пені або застосування іншої санкції за порушення строків, які були продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами поставки складних технічних виробів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що органи державної влади (органи державної податкової служби України) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про визнання рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 9, 86, 99, 100, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопрокатний завод «Лівобережний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про визнання рішення протиправним та його скасування задовольнити повністю.

Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) та № 0000498813/1 (№32728/10/08-02/3-16 від 20.10.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року визнати протиправним.

Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000498813/0 (№ 25064/10/08-02/3-12 від 17.08.2009 року) та № 0000498813/1 (№32728/10/08-02/3-16 від 20.10.2009 року) на підставі акта перевірки № 1020-08-02/3-35165655 від 03.08.2009 року скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 01.02.2010 року.

Суддя Н.В. Захарчук