Рішення № 85245771, 25.09.2019, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/9/19

2/382/305/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк", в особі представника Вавелюк Олександра Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що Акціонерно товариство «АКЦЕНТ-БАНК» є правонаступником Публічного акціонерного товариста «АКЦЕНТ-БАНК», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного акціонерного товариста «АКЦЕНТ-БАНК» на Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК». Відповідно до укладеного договору № ANW1R5162190135121 від 13.10.2017 року ОСОБА_1 13.10.2017 року отримав кредит у розмірі 29 892,81 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті банку, Тарифами складає між ним і Банком кредитно-заставний договір. Вказував, що відповідач свої зобов`язання не виконав, та станом на 05.12.2018 року наявна загальна заборгованість перед банком в сумі 37 703,68 грн., яка складається з наступного: 26 161,30 грн. - заборгованість за кредитом; 21,62 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 9 416,25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 104,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Оскільки, відповідач умови договору не виконує та заборгованість не сплачує, позивач вимучений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що у разі його неявки в судове засідання, розглянути справу без участі представника АТ «АКЦЕНТ-БАНК», проти винесення заочного рішення також не заперечив.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги визнав частково, а саме в частині заборгованості за кредитом в сумі 26 161 грн. 30 коп. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 21 грн. 62 коп.. В іншій частині позовних вимог вважає, що вони не підлягають стягненню з урахуванням позиції викладеної у рішенні Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають зі встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 13.10.2017 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № ANW1R5162190135121, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 29892,81 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5-13).

АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`зків ПАТ «Акцент-Банк» згідно рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року (а.с. 14-15).

Підписана ОСОБА_1 заява, що фактично є кредитним договором, підтверджує те, що він погодився на умови, викладені в заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто законом встановлено, що обов`язковою умовою кредитного договору є сплата процентів.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього ж Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «А-Банк» вказує на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву, а Умови та Правила надання банківських послуг.

Однак, такі доводи позивача з огляду на зміст наявної у матеріалах копії заяви не знаходять свого підтвердження в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Зазначення відповідача у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з Умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

На виконання вимог ст. 81 ЦПК України позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 року (справа № 6-2320цс16).

При цьому, суд вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ «А-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Так, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

Згідно зі ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6- 2003ці 15 від 23 жовтня 2015 року.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень в розрізі положень ст. ст.. 76-81 ЦПК України про те, що саме Витяг з Умов, що міститься на аркушах справи № № 7-10, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Тому, суд не знаходить підстав для задоволення позову банку в частині стягнення на його користь з ОСОБА_1 загальну заборгованість в сумі 37 703,68 грн., яка складається з наступного: 26 161,30 грн. - заборгованість за кредитом; 21,62 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 9 416,25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 104,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Крім того, наданий позивачем розрахунок також не дає суду підстав для задоволення вимог банку у вказаній частині.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ «А-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.12.2018 року за кредитом становить 26 161,30 грн. та 21,62 грн. - за процентами за користування кредитом.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку з даного приводу, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

Вказане відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.

Кредитний договір недійсним в установленому законом порядку не визнаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задовольнити частково, а саме щодо стягнення із відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 161,30 грн. та за відсотками в розмірі 21, 62 грн., а всього 26 182,92 грн., а також 69,44 грн. судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України. В задоволенні решти позовних вимог позивачеві необхідно відмовити за безпідставністю, з врахуванням вище викладеного.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 89, 258-259, 263, 265, 268, 354, 141, 279 ЦПК України, ст.ст. 10, 526, 549, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1056 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк", в особі представника Вавелюк Олександра Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" м. Дніпро вул. Батумська - 11 (код ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_2 , МФО 307770) 26 182 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят дві) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки заборгованості за кредитним договором, а також 69 (шістдесят дев`ять) гривень 44 (сорок чотирі) копійки (код ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_3 , МФО 307770) судових витрат сплачених позивачем.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 28жовтня 2019 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.