Ухвала суду № 85234960, 17.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.10.2019

Справа № 320/2375/19

Провадження № 1-кп/320/698/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Левандовська О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018080140001136 від 03.04.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, курсанта Національної академії сухопутних військ України ім. Гетьмана Сагайдачного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 та тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

за участі:

прокурора Щербини О.О.,

представника потерпілого Дуди С.В.,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015080140005362 від 28.10.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, здійснити розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Також заявила клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Мотивувала тим, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.185 ч.2 КК України. Вина підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом заяви про злочин; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом огляду від 03.04.2016; іншими матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років. Крім того, ОСОБА_1 є особою без стійких соціальних зв`язків, оскільки він не одружений та не має на утриманні дітей, офіційно не працевлаштований, доходів не має. Крім того, ОСОБА_1 будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 185 КК України, вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став, покладені на нього зобов`язання не виконує та продовжує злочинну діяльність. Тому є достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, та з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів суду, про це також свідчить його неодноразове не з`явлення до залу судового засідання. Таким чином, вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. При обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, обвинувачений зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 стійких соціальних зв`язків не має, раніше засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став та не виконує покладені на нього зобов`язання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, він може безперешкодно залишити будь-яке місце проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Отже обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів неможливо. Враховуючи те, що особи, які заслуговують на довіру та які могли би поручитися за обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України - неможливо. Також враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює, постійного джерела доходів та особистого майна не має, є мешканцем іншої області, вважає, що обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави також неможливо. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів суду, вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Представник потерпілої у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений у судовому засіданні просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Заявив про бажання продовжити навчання в Національній академії сухопутних військ України ім. Гетьмана Сагайдачного, де зараз навчається. Окрім того, пояснив, що самостійно прибув до поліції, коли дізнався про оголошення його в розшук по кримінальному провадженню, яке перебуває на розгляді в суді.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Клопотання прокурора вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та наявні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Відповідно ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання;2) особиста порука;3) застава;4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

З матеріалів справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , має зареєстроване місце проживання, є курсантом Національної академії сухопутних військ України ім. Гетьмана Сагайдачного, тобто має міцні соціальні зв`язки. Окрім того, хоч і перебував у розшуку, до суду з`явився самостійно, як тільки дізнався про оголошення його в розшук.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, той факт, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до обвинуваченого ОСОБА_1 може бути запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Також учасники судового провадження вважали можливим призначити судовий розгляд за вказаним обвинувальним актом.

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні, а отже, відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

З урахуванням думки сторін та те, що всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд вказаного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 186, 194, 314-316, 331, 371, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У клопотанні прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Щербини О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, тобто до 17 грудня 2019 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 :

не відлучатись з місця фактичного проживання, окрім як до місця проживання на території смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Зазначені обов`язки діють до 17 грудня 2019 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 у, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Щербину О.О.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. ст. 185 КК України 24 жовтня 2019 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (м. Мелітополь, вул. Шмідта, 11) суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпіла та її представник, обвинувачений.

Викликати у судове засідання для допиту обвинуваченого.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині відмови в обранні запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: Ю.В. Ковальова