Рішення № 85234958, 17.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.10.2019

Справа № 320/6608/19

2-о/320/3161/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Вєтрової М.В., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить скасувати наказ ТОВ «Сільпо-Фуд» від 12.07.2019 №191/МС167 про її звільнення з посади прибиральниці виробничих приміщень у магазині № 167_С МЕЛІТОПОЛЬ товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за п.4 ст.40 КЗпП України та поновити її на роботі на вказаній посаді.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на наступне. На підставі наказу від 06.02.2019 № 48/МС167-к вона була прийнята на роботу до магазину № 167_С МЕЛІТОПОЛЬ товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на посаду прибиральниці виробничих приміщень. Наказом керуючого магазином від 12.07.2019 №191/МС167 її було звільнено з посади за прогули без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, проте, до цього часу трудову книжку їй не видано.

Вважає, що її звільнення є незаконним, виходячи з наступного. Так, 09.06.2019 після закінчення першої зміни, вона відчула себе недобре. Їй терміново потребувалися засоби особистої гігієни, у зв`язку з чим вона взяла у інвентарній кімнаті прибиральниць дві серветки. В цей час до кімнати зайшов охоронець, почав її словесно ображати, провів огляд особистих речей. Погрожував вирішити питання щодо її звільнення. Вона у письмовому вигляді пояснила, чому взяла без дозволу серветки. Після чого її відпустили додому. 11.06.2019 вона повинна була за графіком вийти на роботу у наступну зміну, проте внаслідок поганого самопочуття на роботу вийти не змогла, потребувала медичної допомоги. Їй викликали швидку медичну допомогу, а 12.06.2019 вона перебувала на стаціонарному лікуванні у лікарні. Про ці обставини вона телефоном попередила керівництво магазину. На лікарняному вона перебувала до 21.06.2019 включно. Цього ж дня принесла лікарняний лист керуючій магазину та хотіла дізнатися, коли їй можна приступити до роботи. Проте, керуюча магазином ОСОБА_3 сказала, що працювати вона тут не буде, до роботи приступати заборонила, погрожувала звільненням за статтею. Після цього, вона подзвонила на гарячу лінію ТОВ «Сільпо-Фуд», просила розібратися у ситуації, що склалася. Проте, до цього часу відповіді не отримала.

27.06.2019 вона звернулася до МВП ГУ НП у Запорізькій області, однак за фактом перевірки їй рекомендовано звернутися до суду. Крім цього, вона зверталася із заявою до Головного управління держпраці у Запорізькій області, однак, її звернення направлено за належністю до Головного управління держпраці у Київській області. Відповіді до цього часу не отримано. Після цього, поштою вона отримала повідомлення від 12.07.2019 вих. № 2402-УРС/01.01/10 та витяг з наказу про звільнення від 12.07.2019 № 191/МС167 за п.4 ст.40 КЗпП України. В порушення вимог статті 47 КЗпП України копію наказу їй не вручено до цього часу. У зв`язку з відсутністю правових підстав для її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, її звільнення є незаконним. Відповідач своїми діями грубо порушив її право, тому вона вимушена звернутися до суду з позовом.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Просять у позові відмовити у повному обсязі. ТОВ «Сільпо-Фуд» не визнає позовні вимоги та вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав. 07 лютого 2019р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «Сільпо- Фуд» прибиральником виробничих приміщень в господарський відділ магазину №167 (м.Мелітополь, вул.Інтеркультурна, б.79), згідно з наказом №48/МС167к від 06.02.2019р. З 12 червня 2019р. по 21 червня 2019р. ОСОБА_1 на роботу не з`являлась, але по телефону повідомила свого керівника, що перебуває на стаціонарному лікуванні в лікарні. 21 червня 2019р. ОСОБА_1 з`явилась до відділу кадрів та надала листок непрацездатності АДЛ №406792 від 12.06.2019р., згідно з яким їй дозволено стати до роботи 22 червня 2019р.

Керуючий магазину №167 ОСОБА_3 нагадала ОСОБА_1 , що згідно з графіком змінності, з яким позивачка ознайомлена особисто, 22.06.2019р., 23.06.2019р. та 27.06.2019р. є для неї робочими днями. Проте ОСОБА_1 на роботу більше не вийшла, що підтверджується табелем обліку робочого часу за червень 2019р., актами про відсутність на роботі від 22.06.2019р., від 23.06.2019р., від 27.06.2019р. та не заперечується самим позивачем. Наведені в позовній заяві посилання щодо заборони допуску до роботи позивача з боку керуючого магазину ОСОБА_3 не підтверджені жодними доказами та не відповідають дійсності. Враховуючи відсутність позивача на роботі протягом усього робочого дня 22.06.2019р., 12 липня 2019р. керуючим магазину № 167 ОСОБА_3 був виданий наказ №191/МС167к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули без поважних причин з 22.06.2019р. Відповідно до п.3.1.8 «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ТОВ «Сільпо-Фуд», запізнення на роботу, відсутність на роботі без поважних причин та неповідомлення про це керівника розцінюються як порушення трудової дисципліни. Прогул з боку позивача був виявлений адміністрацією магазину №167 в день його вчинення, тобто 22.06.2019р. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України було застосоване до позивача 12.07.2019р. (наказ №191/МС167к від 12.07,2019р.), тобто в межах строків, передбачених ст.148 КЗпП України.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Керуючий магазину №167 ОСОБА_3 неодноразово намагалась встановити причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці по телефону, але ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала. 27.06.2019р. на адресу ОСОБА_1 був направлений лист вих.№2220-УРС/01.01/10 від 27.06.2019р. про необхідність надання пояснень та/або документів, що підтверджують поважність причин неявки на роботу. Направлення листа підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.06.209р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.06.2019р. Даний лист був залишений позивачем без відповіді. 03.07.2019р. на адресу ОСОБА_1 повторно було направлене письмове повідомлення з цього питання (лист вих.№2243-УРС/01.01/10 від 03.07.2019р.). Направлення листа підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.07.2019р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.07.2019р. Даний лист був отриманий ОСОБА_1 04.07.2019р. особисто, але жодних пояснень та/ або підтверджуючих документів від неї відповідач не отримав.

Також при обранні дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відповідачем було враховано наступне: працюючи на підприємстві порівняно нетривалий час, ОСОБА_1 отримала негативну характеристику; після вчинення прогулу 22.06.2019р. ОСОБА_1 повторно вчинила прогули 23.06.2019р., 27.06.2019р., на листи ТОВ «Сільпо-Фуд» не реагувала та більше на роботу не виходила. З урахуванням вказаних обставин позивачеві був обраний такий вид стягнення як звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України. Інших дисциплінарних стягнень за вчинення прогулу до позивача не застосовувалось. У зв`язку з тим, що в ТОВ «Сільпо-Фуд» не створювалась первинна профспілкова організація, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є членом будь-якої профспілкової організації, трудовий договір з ОСОБА_1 був розірваний з ініціативи підприємства без попереднього отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. На виконання вказаного, відповідно до зведеної відомості №СФ-0008899 від 12.07.2019р. в день звільнення на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані розрахункові суми у розмірі 1782.38 грн. Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності АДЛ №406792 від 12.06.2019р. у розмірі 374.17 грн була здійснена після отримання коштів від фонду соціального страхування 27.08.2019р. відповідно до зведеної відомості №СФ-0010159 від 27.08.2019р. шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача. 12.07.2019р. на адресу позивача був направлений лист вих.№2402-УРС/01.01/10 від 12.07.2019р. про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «Сільпо-Фуд» за адресою м.Мелітополь, вул.Інтеркультурна, 6.79 (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 12.07.2019р., повідомлення про вручення від 12.07.2019р). Також зверталась увага позивача на те, що трудова книжка за особистою письмовою заявою працівника може бути надіслана поштовим зв`язком за вказаною в заяві адресою працівника. Даний лист був отриманий позивачем 13.07.2019р., але станом на цей час позивач до відділу кадрів ТОВ «Сільпо-Фуд» за отриманням трудової книжки не з`являвся, жодної відповіді на лист не надав. На підставі викладеного, вважають, що звільнення позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України було проведене в повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, а вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги за вказаними у позовній заяві підставам, наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що була обізнана з тим, що 22.06.2019- її робочий день. Але, у зв`язку з тим, що напередодні директор їй сказала, що вона не буде там працювати, позивач не вийшла на роботу ані 22.06.2019 ані 23.06.2019. Вважає, що її фактично не допустила до роботи керівник- ОСОБА_3 , яка 21.06.2019 пропонувала їй написати заяву про звільнення за власним бажанням. Також позивач вказала, що 21.06.2019 вона бачила у магазині іншу жінку, яка, на думку позивача, працювала вже на її місці.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог за обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено наступне.

07 лютого 2019р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «Сільпо- Фуд» прибиральником виробничих приміщень в господарський відділ магазину №167 (м.Мелітополь, вул.Інтеркультурна, б.79), згідно з наказом №48/МС167к від 06.02.2019 (а.с.36).

З 12 червня 2019р. по 21 червня 2019р. ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності АДЛ №406792 від 12.06.2019р., згідно з яким їй дозволено стати до роботи 22 червня 2019р. (а.с.39).

Відповідно до графіку змінності (оригінал досліджено в судовому засіданні) 22.06.2019р., 23.06.2019р. є для ОСОБА_1 робочими днями, про що остання була ознайомлена, що нею в судовому засіданні не заперечувалося (а.с.40).

Відповідно до актів про відсутність на роботі від 22.06.2019р., від 23.06.2019р., від 27.06.2019р. ОСОБА_1 на роботу не вийшла, що не заперечується позивачем (а.с.42-44). Вказане підтверджується також табелем за червень 2019, доповідною запискою про відсутність працівника на роботі від 27.06.2019 завідуючої відділом ОСОБА_4 (а.с.41,45).

27.06.2019р. на адресу ОСОБА_1 був направлений лист вих.№2220-УРС/01.01/10 від 27.06.2019р. про необхідність надання пояснень та/або документів, що підтверджують поважність причин неявки на роботу. Направлення листа підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.06.209р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.06.2019р. Даний лист був залишений позивачем без відповіді, що не заперечується самим позивачем. 03.07.2019р. на адресу ОСОБА_1 повторно було направлене письмове повідомлення з цього питання (лист вих.№2243-УРС/01.01/10 від 03.07.2019р.). Направлення листа підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.07.2019р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.07.2019р. Даний лист був отриманий ОСОБА_1 04.07.2019р. особисто, але жодних пояснень та/ або підтверджуючих документів від неї відповідач не отримав, що не заперечується в судовому засіданні позивачем (а.с.49-52).

Наказом ТОВ «Сільпо-Фуд» від 12.07.2019 №191/МС167 ОСОБА_1 звільнено з посади прибиральниці виробничих приміщень у магазині № 167_С МЕЛІТОПОЛЬ товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за п.4 ст.40 КЗпП(а.с.46).

Відповідно до зведеної відомості №СФ-0008899 від 12.07.2019р. в день звільнення на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані розрахункові суми у розмірі 1782.38 грн. Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності АДЛ №406792 від 12.06.2019р. у розмірі 374.17 грн була здійснена 27.08.2019р. відповідно до зведеної відомості №СФ-0010159 від 27.08.2019р. шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача (а.с.54-55).

12.07.2019р. на адресу позивача був направлений лист вих.№2402-УРС/01.01/10 від 12.07.2019р. про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «Сільпо-Фуд» за адресою м.Мелітополь, вул.Інтеркультурна, 6.79 (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 12.07.2019р., повідомлення про вручення від 12.07.2019р)(а.с.47,48).

Станом на день розгляду справи судом трудова книжка позивачем отримано не було, про що свідчить той факт, що в судовому засіданні представник відповідача намагалася вручити трудову книжку позивачу, на що остання відповіла відмовою.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.199р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до п. 22 вказаної Постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,

149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з ч.2 ст.47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно зі ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ч.З, 4 ст.149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен "враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, на виконання вказаних норм чинного законодавства України, на адресу ОСОБА_1 було направлено листи від 27.06.2019р., 03.07.2019р про необхідність надання пояснень та/або документів, що підтверджують поважність причин неявки на роботу. Дані листи були отримані ОСОБА_1 особисто, але жодних пояснень та/ або підтверджуючих документів від неї відповідач не отримав.

Відповідно до вказаного, враховуючи відсутність позивача на роботі протягом усього робочого дня 22.06.2019р., 12 липня 2019р. керуючим магазину № 167 ОСОБА_3 був виданий наказ №191/МС167к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин 22.06.2019. Тобто, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України було застосоване до позивача в межах строків, передбачених ст.148 КЗпП України.

Крім того, згідно з поясненнями представника відповідача, при обранні дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відповідачем було враховано наступне:

працюючи на підприємстві порівняно нетривалий час, ОСОБА_1 отримала негативну характеристику;

після вчинення прогулу 22.06.2019р. ОСОБА_1 повторно вчинила прогули 23.06.2019р., 27.06.2019р., на листи ТОВ «Сільпо-Фуд» не реагувала та більше на роботу не виходила.

З урахуванням вказаних обставин позивачеві був обраний такий вид стягнення як звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України. Інших дисциплінарних стягнень за вчинення прогулу до позивача не застосовувалось.

Після видання наказу про звільнення, на адресу позивача було направлено листи з повідомленням про звільнення, а також копія самого наказу, дане поштове відправлення було отримане позивачем 13.07.2019р.

Крім того, у зв`язку з тим, що в ТОВ «Сільпо-Фуд» не створювалась первинна профспілкова організація, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є членом будь-якої профспілкової організації, трудовий договір з ОСОБА_1 був розірваний з ініціативи підприємства без попереднього отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Вказане вказує на неспроможність доводів позивача щодо обов`язковості в даному випадку отримання згоди на звільнення з боку профспілкової організації.

На виконання ст.47 КЗпП України, відповідно до вказаних вище зведених відомостей в день звільнення на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані розрахункові суми у розмірі 1782.38 грн. Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності була здійснена 27.08.2019р. шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача. Також направлений лист про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів ТОВ «Сільпо-Фуд».

Згідно ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Відповідачем по справі в судовому засіданні доведено правомірність звільнення ОСОБА_1 , приводом для чого стала її відсутність на роботі протягом усього робочого дня (прогул); при винесенні наказу про звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпПУ з боку ТОВ «Сільпо-Фуд» дотримано правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачений КЗпПУ.

Разом з тим, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував її доводи щодо фактичного недопущення до роботи ОСОБА_1 керуючою магазином ОСОБА_3 , прийняття на місце позивача іншого працівника ще до винесення наказу про звільнення тощо.

Звернення ОСОБА_1 до поліції з приводу дій керівництва ТОВ «Сільпо-Фуд» датовано 27.06.2019 (а.с.11,12), що не підтверджує обставини недопущення її до роботи 22.06.2019. Крім того, позивачка вказує, що розмова з керуючою магазином ОСОБА_3 , в ході якої остання запропонувала позивачу написати заяву про звільнення та заявила про те, що позивач тут працювати не буде, відбулася (доказів чого не суду не надано) саме 21.06.2019, що не може пояснювати факт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 22.06.2019. Більш того, сама ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що не виходила на роботи ані 22 ані 23 червня 2019, роздумуючи, яким чином оскаржити дії керівництва.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України було проведене в повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, а вимоги позивача є необгрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», ЄДРПОУ: 40720198, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1.

Повний текст рішення складено 22.10.2019.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова