Рішення № 85219758, 22.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. Справа№200/9441/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Оголь В.К.

за участю

представника позивача - Онищенко І.В. (ордер ДН № 061048)

представники відповідача - Ярова С.Е. (за довіреністю від 30.08.2019р.),

Подкуйко О.П. (за довіреністю від 18.06.2019р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руссоль-України" (ЄДРПОУ: 37653064, Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, б. 28) до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії(ЄДРПОУ 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Руссоль-України" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо неперерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 31487,37 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення; зобов`язання перерахувати переплату в сумі 31487,37 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2019 року товариство звернулось до відповідача з заявою про перерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість, в рахунок погашення зобов`язання з екологічного податку. Податковий орган такого перерахування не зробив, чим порушив статтю 87 Податкового кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Наявна у позивача сума переплати на бюджетному рахунку ПДВ має статус негрошової переплати і не вважається надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями. Відтак приписи статті 43 та пункту 200-1.4 Податкового кодексуУкраїни на відшкодування ПДВ не розповсюджується. Можливість зарахування невідшкодованого ПДВ в рахунок інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, була передбачена Указом Президента України від 07.08.1998 року № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні», який на теперішній час втратив чинність.

Також відповідач зазначає, що процедура декларування та адміністрування бюджетного відшкодування передбачає заяву платника податку, подану контролюючому органу у складі податкової декларації. Повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, який не відшкодований станом на 01.01.2017 року, відбувається через Тимчасовий реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, який на теперішній час не запроваджено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 30 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 03вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22жовтня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач, ТОВ «Руссоль-України» зареєстроване як юридична особа 11.05.2011 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. З 04.04.2012 року товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

ТОВ «Руссоль-України» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янська солевидобувна компанія", що підтверджено протоколами загальних зборів товариств та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

08.02.2019 року виконано злиття інтегрованої картки платника по податку на додану вартість та перенесено сальдо розрахунків ТОВ "Слов`янська солевидобувна компанія" в сумі 10290077,70 грн. до інтегрованої картки правонаступника ТОВ «Руссоль-України».

19.02.2019 року ТОВ «Руссоль-України» звернулось до відповідача з листом № 145, в якому просило роз`яснити можливості використання наявної переплати на бюджетному рахунку ПДВ у сумі 10290077,70 грн.

ГУ ДФС у Донецькій області надано роз`яснення від 22.03.2019 року, в якому зазначено, що відповідно до підпункту «в» пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) включено до переліку джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків до Державного бюджету України.

15.05.2019 року ТОВ «Руссоль-України» надало ГУ ДФС у Донецькій області заяву за № 358, в якій просило у відповідності до підпункту «в» пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України та вищенаведеного роз`яснення податкового органу перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в сумі 31481,37 грн. на бюджетний рахунок з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення.

На дану заяву відповідач 22.05.2019 року надав відповідь, в якій послався на описку при роз`ясненні від 22.03.2019 року. Податковий орган зазначив, що замість статті 200 Податкового кодексу України невірно вказана стаття 87 Кодексу. Відповідач вважає, що у платників податку є можливість заявляти до відшкодування ПДВ в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків до Державного бюджету України, але це не стосується існуючої переплати.

В даній відповіді відповідач зазначає, що існуючу переплату платник може використати наступним чином: отримати на розрахунковий рахунок після включення узгодженого ПДВ, які підпадають під критерії Тимчасового реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування; зарахувати у зменшення суми податкового боргу, позитивних нарахувань, пені, штрафів з податку на додану вартість.

Спірним в даній справі є питання правомірності не перерахування ГУ ДФС у Донецькій областіпереплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в рахунок іншого податку у відповідності до приписів статті 87 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пункт 98.1. Податкового кодексу України визначає, що під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема:

98.1.2. злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Згідно пункту 98.9. Кодексу у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов`язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов`язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом.

Статтею 87 Податкового кодексу України встановлені джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків:

87.1. Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Таким чином сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є прямо передбаченим законом самостійним джерелом сплати грошових зобов`язань.

Відповідач в листі від 22.05.2019 року зазначає, що ці приписи не стосуються існуючої переплати. Проте жодних доводів стосовно особливого статусу наявної суми переплати відповідачем не наведено.

В своїх запереченнях та в судовому засіданні відповідач неодноразово наголошував, що сума переплати не є сумою надмірно сплаченого податку і має статус «негрошової переплати».

Разом з цим, у сторін не має спору щодо джерела наявної переплати. Сторони погоджуються, що переплата виникла після постановлення судових рішень щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено бюджетне відшкодування ТОВ "Слов`янська солевидобувна компанія". В подальшому сальдо розрахунків в сумі 10290077,70 грн. перенесено до інтегрованої картки правонаступника ТОВ «Руссоль-України».

Таким чином позивач і не наголошує на тому, що це є надмірно сплаченою сумою податку, і взагалі це є двома окремими джерелами сплати грошових зобов`язань: за рахунок надмірно сплаченого податку або за рахунок бюджетного відшкодування.

Суд вважає неспроможними доводи, наведені відповідачем у відзиві на позов, оскільки фактично вони наголошують, що бюджетне відшкодування не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями, відтак вони не можуть бути повернуті або відшкодовані у відповідності до статті 43 та 200-1 Податкового кодексу України. Однак позивач ні в поданій 15.05.2019 року заяві, ні в адміністративному позові не ставить питання про повернення або про відшкодування сум податку на додану вартість.

Також суд не зважає на посилання відповідача на втрату чинності Указом Президента України від 07.08.1998 року № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» про можливість зарахування невідшкодованого ПДВ в рахунок інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Так саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. Зокрема можливість зарахування невідшкодованого ПДВ в рахунок інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, передбачена статтями 87 та 200 Податкового кодексу України.

Відповідач серед іншого також зазначає, що процедура декларування та адміністрування бюджетного відшкодування передбачає заяву платника податку, подану контролюючому органу у складі податкової декларації.

Стосовно даного доводу суд зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно пункту 9 даного Наказу декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Пункт 14 визначає, що за наявності у платника податку, який реорганізується, суми від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, вказаний платник податку має право подати заяву про перенесення такої суми від`ємного значення до складу податкового кредиту правонаступника (таблиця 2 додатка 2). Така заява подається у складі податкової декларації за останній (звітний) період реєстрації платником податку.

За наявності у платника податку, який реорганізується, суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (УНакл), такий платник податку має право подати заяву про використання такої суми під час обрахунку суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (УНакл), правонаступника (таблиця 5 додатка 4). Така заява подається у складі податкової декларації за останній (звітний) період реєстрації платником податку.

У разі підтвердження контролюючим органом за результатами документальної перевірки суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (УНакл), правонаступник реорганізованого платника податку подає у складі податкової декларації з податку за звітні (податкові) періоди після такого підтвердження заяву про використання суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (УНакл), реорганізованого платника податку (таблиця 6 додатка 4) під час обрахунку суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (УНакл), такого правонаступника.

Таким чином позивач позбавлений можливості використати суму бюджетного відшкодування (наявність якої не заперечується відповідачем та підтверджена в ході судових розглядів) шляхом внесення до відповідної заяви у складі декларації, оскільки вказана сума не обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податковогокодексу у зв`язку з тим, що вона виникла до прийняття даної норми.

Разом з цим, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на власний розсуд розпоряджатися наданими законом можливостями використання суми бюджетного відшкодування. Фактично з наданих відповідачем пояснень вбачається, що наявна сума бюджетного відшкодування, яка отримана позивачем в ході злиття з ТОВ "Слов`янська солевидобувна компанія", може бути їм направлена на погашення зобов`язань лише з податку на додану вартість. Проте така позиція суперечить приписам статтей 87 та 200 Податкового кодексу України.

З огляду на викладені обставини, з метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Руссоль-України» в повному обсязі.

Згідно частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 29.01.2019 року № 273.

Керуючись статтями 2, 6, 19-20, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Руссоль-України" (ЄДРПОУ: 37653064, Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, б. 28) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо невиконання вимог пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України, а саме, про неперерахування переплати, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість (КБК платежу 14010100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 31487,37 грн. на бюджетний рахунок № UA 878999980000031112167005339 з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000).

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області перерахувати переплату, що обліковується на бюджетному рахунку з податку на додану вартість №UA 768999980000031119029005339 (КБК платежу 14010100) як сума невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в сумі 31487,37 грн. на бюджетний рахунок № UA 878999980000031112167005339 з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (КБК 19011000).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руссоль-України" (ЄДРПОУ: 37653064, Донецька область, Слов`янський район, смт. Райгородок, вул. Ювілейна, б. 28) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 жовтня 2019 року.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш