Рішення № 8521145, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/80624.02.10 За первісним Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія"

позовом

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»

про стягнення 18 282 689,06 грн.

За зустрічним Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії

позовом           "Нафтогаз України"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія"

про                    визнання угод недійсними

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від ТОВ «Українська енергетична компанія»: Окунєв І.С.- дов. № б/н від 10.11.2009 р., КоршунА.В.- дов. № б/н від 10.11.2009 р.

Від ДК «Укргазвидобування»: Зубар О.В.- дов. № 2-15 д від 17.12.2008 р., Собко О.В.- дов. № 2-7д від 21.12.2009 р.

Від ТОВ «Оілтех»: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії “Украгазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 15310667, 73 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1156201, 77 грн. річних відсотків та 1815819, 56 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/806 та призначено її розгляд на 09.12.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 09.12.2009 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, через службу діловодства Господарського суду міста Києва надали витребувані судом документи.

Представник відповідача пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву.

У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, ухвалою суду розгляд даної справи був відкладений до 20.01.2010р.

Представники позивача у судовому засіданні 20.01.2010 р. пояснили суду, що оригінали договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. не можуть надати, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілтех»вони позивачу не надавалися, а ТОВ «Оілтех»на даний час припинено. Повідомили, що нормами чинного законодавства України передача саме оригіналів договорів, за якими виникла заборгованість, від попереднього кредитора новому кредитору не передбачена.

Представник відповідача повідомив суду, що у нього є підстави вважати, що поставки за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. не відбувалися, проте доказів цього суду не надав.

У судовому засіданні 20.01.2010 р., з метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, була оголошена перерва до 25.01.2010 р., зобов’язано позивача надати суду витяг державного реєстратора про знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілтех»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відповідача –докази того, що поставки за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та №158/76-04 від 01.12.2004 р. не відбувалися.

Представники позивача у судовому засіданні 25.01.2010 р. надали суду витяг з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.01.2010 р., згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»не припинено, а діє.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

За таких обставин, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, суд ухвалою від 25.01.2010 р. розгляд справи відкладено до 10.02.2010 р., залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех”.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2010 р. надав суду докази направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»повідомив суду про подачу 10.02.2010 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва зустрічної позовної заяви до ТОВ «Українська енергетична компанія».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 25.01.2010 р. не виконав.

Враховуючи наведене, а також для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви, у судовому засіданні 10.02.2010 р. було оголошено перерву до 15.02.2010 р.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у призначене судове засідання 15.02.2010 р. не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні 15.02.2010 р. судом було повідомлено, що зустрічну позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення у судове засідання представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи № 37/806 до 24.02.2010 р.

24.02.2010 р. до Господарського суду міста Києва через службу діловодства суду надійшов зустрічний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до ТОВ «Українська енергетична компанія»про визнання недійсними договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. у зв’язку з їх фіктивністю.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, Господарський суд міста Києва визнав подані матеріали достатніми для прийняття її до розгляду, у зв’язку з чим зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду разом з первісним позовом.

Представник Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, просив їх задовольнити.

Представники ТОВ «Українська енергетична компанія»проти зустрічного позову заперечили, посилаючись на його безпідставність. Крім того, подали до суду письмові пояснення, в яких просили застосувати до зустрічних позовних вимог позовну давність.

Представник ТОВ «Оілтех»у судове засідання не з’явився, витребуваних документів суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.03.2010 р. суд за згодою представників сторін оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілтех»був укладений договір № 158/95-04 від 01.12.2004 р. на постачання нафтопродуктів та договір № 158/76-04 від 01.12.2004 р. на постачання нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»зобов’язалося передати Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»бензин А-95, а Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зобов’язалася прийняти та оплатити бензин на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. приймання-передачі нафтопродуктів, поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілтех»Дочірній компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», оформляється щомісяця актом приймання-передачі до 8-го числа, наступного за звітним.

Відповідно до п. п. 2.1., 4.1. договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р., кількість нафтопродуктів, ціна за одну тону, визначається у доповненнях, підписаних уповноваженими особами сторін.

01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»та Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»уклали додаток № 1 до договору поставки №158/95-04 від 01.12.2004 р., відповідно до пунктів 1, 2, 3 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»зобов’язалося передати Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в грудні 2004 року бензин А-95 в кількості (можливе відхилення +/- 5%) 1085,834 тон. Договірна ціна за одну тону бензину А-95 складає 3199 грн., в т.ч. ПДВ 533,17 грн. Загальна вартість за додатком № 1 склала 3473582, 97 грн., в тому числі ПДВ 578930, 49 грн.

01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех» та Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»склали акт приймання-передачі, відповідно до якого за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»передало, а Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»прийняла в грудні 2004 р. 1085, 834 тонн бензину А-95 на загальну суму 3473582,97 грн., в тому числі ПДВ 578930, 50 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»проводить оплату шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілтех»платіжним дорученням протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

За таких обставин Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»була зобов’язана провести розрахунок за Договором поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. на загальну суму 3473582, 97 грн. до 31.12.2004 р.

Відповідно до п.1.1. договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»зобов’язалося передати Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» бензин А-76 (далі –нафтопродукти), а Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зобов’язалася прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2. Договору № 158/76-04 від 01.12.2004 р. приймання-передачі нафтопродуктів, поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілтех»Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оформляється щомісяця актом приймання-передачі до 8-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.2.1., п. 4.1. договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р., кількість нафтопродуктів, ціна за одну тонну, визначається у доповненнях, підписаних уповноваженими особами сторін.

01 грудня 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»та Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»уклали додаток № 1 до договору поставки № 158/76-04 від 01.12.04 р., відповідно до п.1, 2, 3 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»передає Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в грудні 2004 р. бензин А-76 в кількості (можливе відхилення +/-5%) 1537,191 тонн. Договірна ціна за одну тонну бензину А-76 складає 2893 грн., в т.ч. ПДВ 482, 17 грн. Загальна вартість Додатку № 1 складає 4447093, 56 грн. в т.ч. ПДВ 741182, 26 грн.

01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»та Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»склали акт приймання-передачі, відповідно до якого за договором поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»передало, а Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»прийняла в грудні 2004 р. 1537,191 тонн бензину А-76 на загальну суму 4447093,56 грн., в т.ч. ПДВ 741182,26 грн.

Відповідно до п.5.1. договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р., Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»проводить оплату шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілтех»платіжним дорученням протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

За таких обставин Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»була зобов’язана провести розрахунок за договором поставки №158/76-04 від 01.12.2004 р. на загальну суму 4447093,56 грн. до 31.12.2004 р.

З наданих суду документів вбачається, що Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до цього часу за поставлений за договором поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. бензин А-95 та за поставлений згідно договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. бензин А-76 не розрахувалася. Загальний борг ДК «Укразвидобування»НАК «Нафтогаз України»за поставлений згідно вищезазначених договорів бензин становить 7920676, 53 (сім мільйонів дев’ятсот двадцять тисяч шістсот сімдесят шість,53) грн.

13 квітня 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»(кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»(новий кредитор) уклали договір уступки права вимоги № 35/1-06.

Відповідно до п.1.1. договору уступки права вимоги № 35/1-06 від 13.04.2006 р., кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(боржник) в частині зобов’язань боржника перед кредитором, які ґрунтуються на умовах договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р., укладеному між кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, укладеними до моменту підписання договору уступки права вимоги № 35/1-06 від 13.04.2006 р. на суму 3473582,97 грн.

Відповідно до п.2.1. договору уступки права вимоги № 35/1-06 від 13.04.2006 р., новий кредитор отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов’язань за договором поставки № 158/95-04 від 01.11.2004 р. в сумі 3473582, 97 грн.

13 квітня 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілтех»(кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»(новий кредитор) уклали договір уступки права вимоги № 36/1-06.

Відповідно до п.1.1. договору уступки права вимоги № 36/1-06 від 13.04.2006 р., кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(боржник) в частині зобов’язань боржника перед кредитором, які ґрунтуються на умовах договору поставки № 158/76-2004 р., укладеному між кредитором та боржником, з усіма змінами та доповненнями, укладеними до моменту підписання договору уступки права вимоги № 36/1-06 від 13.04.2006 р. на суму 4 447093,56 грн.

Відповідно до п.2.1. договору уступки права вимоги № 36/1-06 від 13.04.2006, новий кредитор отримує право вимагати від Боржника належного виконання зобов’язань за договором поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. в сумі 4447093,56 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, на підставі договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р., договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р., договору уступки права вимоги № 36/1-06 від 13.04.2006 р., договору уступки права вимоги № 35/1-06 від 13.04.2006 р. Дочірня компанія «Укргазвидобування»зобов’язана сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»грошові кошти в розмірі 7920676,53 (сім мільйонів дев’ятсот двадцять тисяч шістсот сімдесят шість, 53) грн. на умовах, визначених відповідно у договорі поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. та договорі поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р.

Листом вих. № 132/02 від 14.06.2006 р. ТОВ «Оілтех»повідомив Дочірній компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про відступлення права вимоги за договором поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та договором поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія».

13.11.2006 р. Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»лист за № 19/з-11-8683, яким повідомила, що станом на 01.11.2006 р. по бухгалтерському обліку Компанії рахується кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілтех»за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. Відповідач за первісним позовом у своєму листі також зазначив, що листом від 16.06.2005 р. № 5 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОД 2000»йому повідомило про відступлення права вимоги (цесії) ТОВ «Оілтех»і передачу прав вимоги ТОВ «ХОД – 2000»за договором № 300/5 від 05.05.2005 р., у зв’язку із чим «здійснення будь-яких розрахунків до врегулювання даної проблеми неможливо».

17.11.2006 р. листом вих. № 735/06 ТОВ «Оілтех»повторно повідомив Дочірній компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», що право вимоги за договором поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та договором поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р. відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»за договором уступки права вимоги № 35/1-06 від 13.04.2006 р. та договором уступки права вимоги № 36/1-06 від 13.04.2006 р., а також про те, що договір уступки права вимоги (цесії) №300/5 від 05.05.2005 р., укладений між ТОВ «Оілтех»та ТОВ «ХОД 2000»року, анульований.

Листом від 29.09.2008 р. № 2-011-07281 Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»повідомила Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія», що не збирається задовольняти його вимоги, які ґрунтуються на договорах поставки № 158/95-04 та № 158/76-04 та відповідних договорах уступки права вимоги, оскільки, на його думку, строк позовної давності за зазначеними зобов’язаннями сплинув.

У зв’язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним первісним позовом про стягнення з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 15310667, 73 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1156201, 77 грн. річних відсотків та 1815819, 56 грн. пені.

При цьому Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»подала до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до ТОВ «Українська енергетична компанія»про визнання договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. недійсними. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Оілтех»для виконання оспорюваних договорів придбало нафтопродукти у ТОВ «Скіф-доступ», які у останнього були фактично відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов’язання –це зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що Дочірня компанія «Укргазвидобування»зобов’язана була сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оілтех»за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. грошові кошти у строк до 31.12.2004 р.

13.11.2006 р. Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»надіслала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»лист № 19/з-11-8683, яким повідомила, що станом на 01.11.2006 р. за бухгалтерським обліком компанії рахується кредиторська заборгованість за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. Відповідач за первісним позовом у своєму листі також зазначив, що листом від 16.06.2005р. № 5 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОД 2000» повідомило про відступлення права вимоги (цесії) ТОВ «Оілтех»і передачу прав вимоги ТОВ «ХОД –2000»за договором № 300/5 від 05.05.2005 р., у зв’язку із чим «здійснення будь-яких розрахунків до врегулювання даної проблеми неможливе».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»визнала наявність заборгованості за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р., а також те, що їй відомо про відступку права вимоги за вказаними договорами від ТОВ «Оілтех»Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія».

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, що відносно цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Господарський суд міста Києва приймає до уваги, що відповідно до приписів ст.264 ЦК України переривання строку позовної давності настає у двох випадках –при пред’явленні позову в установленому порядку та визнанні боржником свого боргу. А тому зважаючи на зазначене, визнає, що лист Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№ 19/з-11-8683 від 13.11.2006р. є фактичним доказом та активною дією відповідача щодо визнання останнім боргу, підтвердженням його наміру щодо оплати грошового зобов’язання, а тому є підставою для переривання позовної давності відповідно до ст.264 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2007 р. № 40/189.

Враховуючи наведене, з 13.11.2006 р. перебіг позовної давності за вимогами про стягнення боргу за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. розпочався заново і сплинув 13.11.2009 р., тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»звернулося до господарського суду з цими вимогами 12.11.2009 р., тобто –в межах строку позовної давності.

Господарським судом міста Києва встановлено, що Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»у встановлений строк розрахунок за нафтопродукти належним чином не здійснила, у зв’язку з чим її заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»становить 7920676, 53 грн. (4447093, 56 грн. за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р. + 3473582, 97 грн. за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р.).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»викладені у позовній заяві обставини не спростувала та розміру боргу не оспорила.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог ТОВ «Українська енергетична компанія», а ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростувала та не довела суду належними та допустимими доказами належного виконання нею своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»в частині стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»4447093, 56 грн. за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р. та 3473582, 97 грн. за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, ТОВ «Українська енергетична компанія», посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні нарахування в розмірі 3240852, 91 грн. за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та 4149138, 29 грн. за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р., а також 507047, 95 грн. річних процентів за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та 649153, 82 грн. річних процентів за договором №158/76-04 від 01.12.2004 р.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні нарахування в розмірі 3240852, 91 грн. за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та 4149138, 29 грн. за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р., а також 507047, 95 грн. річних процентів за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та 649153, 82 грн. річних процентів за договором №158/76-04 від 01.12.2004 р., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача за первісним позовом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 795033, 67 грн. пені за договором №158/95-04 від 01.12.2004 р. за період з 11.11.2008 р. до 11.11.2009 р. та 1020785, 89 грн. пені за договором №158/76-04 від 01.12.2004 р. за період з 11.11.2008 р. до 11.11.2009 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 6.1. договору поставки № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та пункту 6.1. договору поставки № 158/76-04 від 01.12.2004 р., за несвоєчасну оплату отриманих нафтопродуктів у строки, зазначені у пункті 5.1. даного договору, постачальник має право стягнути на свою користь, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені постачальником збитки в розмірі, не покритому пенею.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Господарським судом міста Києва встановлено, що зобов’язання Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»щодо перерахування грошових коштів за договорами № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та № 158/76-04 від 01.12.2004 р. виникло 31.12.2004р., у зв’язку з чим пеня, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, може нараховуватися лише за період до 01.06.2005 р.

Господарський суд міста Києва визнає помилковим твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»про те, що сторони погодили нарахування пені за кожний день прострочення платежу і таким чином визначили, що 6-місячний строк, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, не застосовується. При цьому суд виходить з того, що у пунктах 6.1. договору № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та договору № 158/76-04 від 01.12.2004 р. передбачено порядок розрахунку пені –зокрема, 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, тоді як взагалі не встановлено, за який строк має здійснюватися саме нарахування цієї пені.

У зв’язку з наведеним відсутні підстави для стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»795033, 67 грн. пені за договором №158/95-04 від 01.12.2004 р. за період з 11.11.2008 р. до 11.11.2009 р. та 1020785, 89 грн. пені за договором №158/76-04 від 01.12.2004 р. за період з 11.11.2008 р. до 11.11.2009 р., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 4447093, 56 грн. основного боргу за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р., 3473582, 97 грн. основного боргу за договором №158/95-04 від 01.12.2004 р., 3240852, 91 грн. інфляційних нарахувань за договором № 158/95-04 від 01.12.2004 р., 4149138, 29 грн. інфляційних нарахувань за договором № 158/76-04 від 01.12.2004 р., а також 507047, 95 грн. річних процентів за договором №158/95-04 від 01.12.2004 р. та 649153, 82 грн. річних процентів за договором №158/76-04 від 01.12.2004 р.

Що стосується зустрічного позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсними договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та №158/76-04 від 01.12.2004 р. у зв’язку з їх фіктивністю, то Господарський суд міста Києва у ньому відмовляє, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»роз’яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка вимагає визнання недійсними договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та №158/76-04 від 01.12.2004 р. у зв’язку з їх фіктивністю, не довела суду і не надала належних доказів того, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення цих правочинів, а обставини, на які вона посилається, ґрунтуються лише на припущеннях.

За таких обставин Господарський суд міста Києва визнає зустрічні позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому судом також враховується, що згідно з пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Проте Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з моменту підписання оспорюваних договорів (01.12.2004 р.) і до цього часу не заявлявся позов про визнання недійсними цих договорів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілтех»як до сторони цих правочинів.

Враховуючи тривалість часу, протягом якого Дочірній компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»було відомо про укладення договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та №158/76-04 від 01.12.2004 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія»просило господарський суд застосувати позовну давність при вирішенні спору про визнання цих договорів недійсними.

У відповідності до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки про укладення оспорюваних договорів Дочірній компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»було відомо з 01.12.2004 р., то строк позовної давності за вимогами про визнання їх недійсними сплинув 01.12.2007 р., тоді як позивач за зустрічним позовом звернувся з цими вимогами до суду 24.02.2010 р.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсними договорів № 158/95-04 від 01.12.2004 р. та №158/76-04 від 01.12.2004 р. у зв’язку з їх фіктивністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія» (вул. Машинобудівельна, 44, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 32656914) 7920676 (сім мільйонів дев’ятсот двадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 53 коп. основного боргу, 7389991 (сім мільйонів триста вісімдесят девять тисяч дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 1156201 (один мільйон сто п’ятдесят шість тисяч двісті одна) грн. 77 коп. річних процентів, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4.          У зустрічному позові відмовити повністю.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Дата підписання 01.03.2010 р.