Рішення № 8520960, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/44210.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконструкції", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІАДУКТ”, м. Київ

про стягнення заборгованості 4 830 098,48 грн.

За зустрічним

Позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансконструкції", м. Київ

До                    1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ

                    2. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІАДУКТ”, м. Київ

Про                    стягнення 1614620,29 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивача          Якименко Ю.В. –пред. по довір.

Від відповідача                    Рудь С.В. –пред. по довір.

Від третьої особи                    Главнік В.В., Білан Л.М. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 4 830 098,48 грн. грошових коштів за Договором № F 262 від 30.09.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як постачальником, договірних умов щодо здійснення поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.12.2009р.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІАДУКТ»(юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60; поштова адреса: 02049, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 35402276).

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

02.12.2009р. до суду від відповідача по справі надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»про стягнення 1614620,29 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічну позовну заяву.

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом (ст. 60 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2009р., розгляд справи було відкладено на 28.01.2010р., прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство «Віадукт».

Представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт». Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору. Суд визнав клопотання обґрунтованим та було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. було відкладено розгляд справи на 18.02.2010р., продовжено строк вирішення спору та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Віадукт».

Заявлені позовні вимоги позивач мотивував тим, що між ним, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віадукт»було укладено договір поставки, згідно з яким відповідач, як постачальник, зобов’язався передати у обумовлені договором строки у власність позивачу, як лізингодавцю, Товар: низькорамний напівпричеп, а позивач – прийняти Товар та оплатити його.

Умовами договору було передбачено строк поставки Товару –30.09.2008 р., його ціну у розмірі 3 177 039, 92 грн. з ПДВ., а також порядок оплати Товару.

Позивачем у передбачені договором строки було сплачено на користь відповідача ціну Товару. Натомість, відповідачем поставку Товару здійснено не було.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з листом, яким вимагав повернення суми попередньої оплати Товару протягом семи днів з дня пред’явлення вимоги. Проте, відповідачем зазначену суму грошових коштів повернуто позивачу не було.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача сплачену на його користь суму попередньої оплати у розмірі 4 830 098, 48 грн.

Надалі 16.02.2010 р. позивачем було змінено та доповнено свої позовні вимоги шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, якою позивач просив суд з відповідача грошові кошти у розмірі 4 817 013, 43 грн., з яких –2 813 574, 11 грн. основної заборгованості, 64 288, 24 грн. процентів річних, 1 939 151, 08 грн. збитків.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Третя особа у судовому засіданні підтримала заявлені позивачем позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Одночасно зазначив, що будь-які підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідачем належним чином відповідно до домовленостей сторін було виконано свої зобов’язання, натомість, порушення умов договору та домовленостей сторін мало місце з боку саме позивача та третьої особи.

Крім того, відповідачем згідно з ст. 60 Господарського процесуального кодексу України було подано до суду зустрічний позов для здійснення його спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги відповідач мотивував тим, що укладенню договору поставки, який є предметом спірних правовідносин, передували переговори сторін між третьою особою, постачальником та корпорацією «Золоті ворота», яка є пов’язаною особою з третьою особою і яка мала намір придбати Товар, проте не мала можливості здійснити у повному обсязі фінансування поставки такого Товару.

Під час укладення трьохстороннього договору поставки 30.09.2008р. сторонами унаслідок помилки було визначено строк поставки Товару до 30.09.2008р., тоді, як насправді, за твердженням відповідача, згідно з домовленостями сторін, поставку мало бути здійснено у строк до 30.11.2008р.

Протягом жовтня 2008р. відповідачем було здійснено всі передбачені договором дії стосовно замовлення Товару та забезпечення його поставки на територію України. Позивачем та третьою особою згідно умов договору було оплачено 90% ціни Товару, а решта суми у 10% ціни Товару підлягала оплаті після поставки Товару.

24.11.2008р. Товар було доставлено на територію Київської регіональної митниці, проте, унаслідок неготовності третьої особи прийняти Товар, зазначений Товар на декілька днів було залишено на території митниці.

28.11.2008р. після підтвердження третьою особою готовності прийняти Товар сторонами було підписано відповідний акт приймання-передачі, проте, фактично, Товар не було прийнято третьою особою, у зв’язку з чим він продовжував знаходитися на митниці, а відповідач продовжував сплачувати за нього платежі за розмитнення та плату за зберігання на митному терміналі. Остаточну оплату у сумі 10% ціни Товару сплачено позивачем та третьою особою не було.

У зв’язку з цим, відповідач просив суд визнати недійсним договір поставки у частині дати поставки Товару та встановити датою поставки Товару 30.11.2008р., стягнути з відповідача 317 704 грн. основного боргу за поставку Товару, 39 395, 29 грн. інфляційних та 9 216, 83 грн. процентів річних, а також збитки, понесені відповідачем у зв’язку з зберіганням Товару на спеціальній стоянці у сумі 1 248 304, 17 грн.

У подальшому 10.02.2010р. відповідачем було уточнено свої зустрічні позовні вимоги шляхом подання до суду відповідної заяви про уточнення позовних вимог, якою відповідач просив суд визнати недійсним договір поставки у частині дати поставки Товару та встановити датою поставки Товару 30.11.2008р., стягнути з відповідача 317 704 грн. основного боргу за поставку Товару, 39 395, 29 грн. інфляційних та 9 216, 83 грн. процентів річних, а також збитки, понесені відповідачем у зв’язку з зберіганням Товару на спеціальній стоянці у сумі 1 367 111, 67 грн.

У судовому засіданні представник відповідача зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримав та просив суд зустрічний позов задовольнити.

Позивач у справі проти заявленого зустрічного позову заперечив та у відповідності до ст. 59 ГПК України подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву.

У своєму відзиві позивач зазначив про те, що на його думку зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні їх умов. Сторонами під час укладення договору поставки було погоджено та встановлено всі умови договору, у тому числі, щодо строків та порядку поставки Товару.

Остаточний строк поставки Товару було встановлено сторонами шляхом відповідного обміну листами у порядку, передбаченому договором.

Таким чином, позивач вважає, що будь-які підстави для визнання договору частково недійсним відсутні.

Крім того, позивач стверджував, що відповідачем не було належним чином виконано свої зобов’язання за договором у частині поставки Товару, який пройшов митне очищення для імпорту, зокрема, не надав позивачу та третій особі відповідні видаткові та податкові накладні та інші документи, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов’язань.

Тому позивач стверджував, що вимоги відповідача щодо стягнення з позивача 10% ціни Товару є безпідставними, оскільки, на його думку, відповідачем фактично не було виконано свої зобов’язання у частині поставки Товару, а тому строк остаточного розрахунку між сторонами є таким, що не настав.

Крім того, на думку позивача, відповідачем не було доведено факту понесення ним збитків у зв’язку з начебто неналежним виконанням з боку позивача та третьої особи своїх зобов’язань за договором поставки. У зв’язку з цим, позивач просив суд у зустрічному позові відмовити.

Третя особа у судовому засіданні проти заявленого зустрічного позову заперечувала та у відповідності до ст. 59 ГПК України подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву.

У своєму відзиві третя особа зазначила про те, що на її думку зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню, з тих самих підстав, що викладені у відзиві на зустрічний позов, поданий позивачем. Тому третя особа просила суд у зустрічному позові відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, відповідачем та третьою особою 30 вересня 2008р. було укладено Договір поставки №F262 (надалі –«Договір поставки», копія якого знаходиться у матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Договору поставки відповідач зобов’язувався здійснити передачу у зумовлені строки у власність позивача Товар, а позивач, як покупець, зобов’язувався прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки придбання Товару було здійснено для передачі у лізинг третій особі згідно Договору №F262 від 18.08.2008 р. у зв’язку з чим позивач доручає третій особі, а третя особа зобов’язується прийняти товар від відповідача.

П. 1.3. Договору поставки було визначено опис Товару: напівпричеп Vario T4H-0-S3-D2P, рік виробництва 2008 р., ціна Товару: 3 177 039, 92 грн. з ПДВ, термін поставки: до 30 вересня 2008 р.

Згідно з п.п. 2.1.-2.7. Договору поставки з моменту підписання Договору поставки відповідач зобов’язаний поставити Товар третій особі до 30 вересня 2009 р. Поставка Товару підлягала здійсненню на умовах DDP м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (згідно Інкотермс-2000). У разі, якщо Товар приймається третьою особою без застережень щодо недоліків, факт приймання-передачі Товару засвідчується підписанням між відповідачем та третьою особою Акту приймання-передачі Товару за формою, яка вимагається позивачем (надалі –«Акт»), з обов’язковим зазначенням у Акті дати приймання Товару, його заводських номерів, року випуску, інформації про монтаж та введення в експлуатацію (якщо ці операції входять в предмет поставки). Відповідач зобов’язаний у день поставки надіслати факсом примірник підписаного відповідачем та третьою особою Акту приймання-передачі Товару та протягом 3 днів від дня поставки Товару надіслати позивачу рекомендованим листом або кур’єрською поштою примірник Акту, видаткову накладну та податкову накладну. Позивач зобов’язаний зареєструвати Товар у порядку та в строки, визначені чинним законодавством та передати третій особі повний комплект документів (в т.ч. номерні знаки), необхідних для експлуатації Товару у строк до 10 календарних днів від дати отримання всіх необхідних документів для експлуатації від відповідача.

Розділом 3 Договору поставки сторонами було встановлено порядок розрахунків за поставку Товару, відповідно до якого передплата у розмірі 15% від загальної вартості Товару, зазначеної у п. 1.3., повинна бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів після підписання Договору (пп. 3.1.1.). Оплата у розмірі 75% від загальної вартості Товару, зазначеної у п. 1.3., має бути перерахована на поточний рахунок відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання позивачем факсимільного повідомлення від відповідача про те, що Товар готовий до відвантаження з заводу-виробника (пп. 3.1.2.). Остаточна оплата у розмірі 10% від загальної вартості Товару, зазначеної у п. 1.3., має бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з дня отримання позивачем оригіналів акту приймання-передачі та інших документів на Товар (пп. 3.1.3.).

П. 3.2. Договору поставки передбачено що за домовленістю сторін оскільки Товар закуповується за іноземну валюту євро, а усі розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються у національній валюті України, у зв’язку з зміною курсу гривні по відношенню до євро, платежі, передбачені п. 3.1. Договору поставки, підлягають коригуванню у порядку, встановленому Договором поставки.

30.09.2008 р. третьою особою було складено лист №705 на адресу позивача, яким повідомлялося про відсутність заперечень щодо зміни поставки Товару у термін до 31.10.2008 р.

01.10.2008 р. відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000047 на здійснення попередньої оплати (15%) за Товар у сумі 475 057, 54 грн. (копія рахунку-фактури є у матеріалах справи).

У той же день відповідачем було направлено позивачу лист за №118 (копія є у матеріалах справи), яким позивача було повідомлено про те, що Товар готовий до відвантаження з заводу-виробника та просили здійснити оплату другого платежу у розмірі 75% вартості Товару згідно п. 3.1.2. Договору поставки.

02.10.2008 р. відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000048 на здійснення попередньої оплати (75%) за Товар у сумі 2 338 516, 57 грн. (копія рахунку-фактури є у матеріалах справи).

22.11.2008 р. листом №132 відповідач повідомив третю особу про намір на 48-му календарному тижні 2008 р. здійснити розмитнення Товару та просив, у зв’язку з цим, до 10:00 вечора 25.11.2008 р. повідомити шляхом направлення письмового підтвердження про готовність прийняти Товар та підписати Акт приймання-передачі.

24.11.2008р. третьою особою було направлено на адресу відповідача лист №852 (копія є у матеріалах справи), яким третя особа запропонувала у зв’язку з початком фінансової кризи розглянути можливість підписання додаткової угоди до Договору поставки про перенесення строків оплати до 30.04.2009 р. та підписання Актів приймання-передачі Товару на більш тривалий термін.

27.11.2008р. відповідачем було перераховано до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 80 394 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 27.11.2008 р. (копія є у матеріалах справи).

28.11.2008р. відповідачем було складено лист №135 на адресу позивача, яким повідомив про готовність до відвантаження Товару та просив підготувати Акт приймання-передачі Товару та здійснити оплату решти 10% вартості Товару.

28.11.2008р. представниками відповідача та третьої особи було підписано Акт приймання-передачі (копія знаходиться у матеріалах справи), за яким відповідач передав, а третя особа прийняла Товар, документи щодо його експлуатації, а також засвідчила відсутність будь-яких претензій третьої особи до відповідача щодо кількості, якості, комплектності та недоліків Товару.

19.12.2008р. між відповідачем та ВАТ «КАТП-13054»було підписано Акт виконаних робіт, згідно з яким відповідачем було прийнято послуги митного терміналу у сумі 6384, 00 грн. з ПДВ. У той же день зазначену суму грошових коштів було перераховано відповідачем на банківський рахунок ВАТ «КАТП-13054», що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 19.12.2008 р. (копія є у матеріалах справи).

29.12.2008р. платіжним дорученням №737 відповідачем було перераховано ТОВ «Фрідман-Україна»грошові кошти у сумі 6729, 40 грн. у якості оплати за митне оформлення вантажу.

У той же день між відповідачем та ТОВ «Проскан»було підписано Акт виконаних робіт №57365, згідно з яким відповідачу було надано послуги митного складу на суму 19 359, 76 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням №740 від 29.12.2008р. відповідачем було перераховано на користь ТОВ «Проскан»грошові кошти у сумі 19 359, 76 грн. з ПДВ у якості оплати послуг митного складу згідно зазначеного вище акту-рахунку.

30.12.2008р. між ТОВ «Фрідман-Україна»та відповідачем було підписано Акт №ОУ-000436 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно з яким відповідачу було надано послуги з оформлення протоколу, інвойс ТС-UA-194/2008 на суму 2 606, 40 грн. з ПДВ.

У той же день листом №141 (копія є у матеріалах справи) відповідач повідомив третю особу про неможливість здійснення розмитнення Товару 28.11.2008 р. у зв’язку з затримкою у отриманні готовності третьої особи до приймання Товару, через що відповідачем було понесено збитки у сумі оплати 25% податку на прибуток підприємств (102 484, 44 євро) та ПДВ у сумі 81 987, 55 євро, у зв’язку з чим третій особі було запропоновано здійснити оплату вищезазначеної суми у якості компенсації збитків відповідача.

Надалі відповідачем було перераховано до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 233 111, 00 грн., а також податку на прибуток підприємств у сумі 579 005, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 30.12.2008 р. (копія є у матеріалах справи).

28.01.2009 р. відповідачем було сплачено за розмитнення Товару на користь Київської регіональної митниці грошові кошти у сумі 1 045 284, 39 грн., що підтверджується відповідною митною декларацією з відмітками Київської регіональної митниці (копія є у матеріалах справи).

29.01.2009 р. між відповідачем та ТОВ «Проскан»було підписано Акти виконаних робіт №57862 та №57863, згідно з якими відповідачу було надано послуги митного складу на суму, відповідно, 2 294, 09 грн. з ПДВ. та 10 703, 76 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням №13 від 30.01.2009 р. відповідачем було перераховано на користь ТОВ «Проскан»грошові кошти у 12 997, 85 грн. з ПДВ у якості оплати послуг митного складу згідно зазначених вище актів-рахунків.

01.02.2009р. між відповідачем та юридичною особою за законодавством Польщі Stokota Sp.z.o.o. (зберігачем) було укладено Договір зберігання №UA-1/02/09PL (надалі також – «Договір зберігання», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до якого зберігач прийняв на відповідальне зберігання Товар для здійснення його зберігання на складі у місті Кєльце Республіки Польща. Згідно з п. 3.4. Договору зберігання вартість зберігання було встановлено з розрахунку 85, 00 євро за зберігання за добу, включаючи страхування каско.

У той же день між відповідачем та зберігачем було підписано Акт №1 приймання-передачі на відповідальне зберігання до Договору зберігання №UA-1/02/09PL від 01 лютого 2009р., за яким зберігачем було прийнято Товар на відповідальне зберігання у м. Кєльце Республіки Польща.

02.02.2009 р. між відповідачем та юридичною особою за законодавством Австрійської Республіки Handels-und-Beteiligungsgesellshaft mbH»(виконавцем) було укладено Контракт №TR /08-05/Э-07 про надання експедиторських послуг з доставки транспортних засобів (надалі –«Контракт»), відповідно до якого виконавець зобов’язувався надавати відповідачу послуги з перевезення транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні.

Надалі 10.02.2009р. відповідачем було направлено виконавцю Заявку №1 до Контракту (копія є у матеріалах справи), якою відповідач просив виконавця здійснити доставку Товару з м. Києва до м. Кєльце Республіки Польща, вартістю 3 100 євро.

13.02.2009р. УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та відповідачем було підписано Накладну №2049/09-1324 про видачу спецпродукції Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві –національного свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, вартістю 157, 50 грн. з ПДВ, Накладну №1032/09-1873 про видачу спецпродукції Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві –талону технічного огляду типу-1, вартістю 2, 00 грн. з ПДВ, Накладну №2096/09-21 про видачу спецпродукції Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві –державних номерних знаків типу-1 для причепів, вартістю 112, 50 грн. з ПДВ, а також Акт виконаних робіт №2082/09-31 про надання платних послуг Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві на загальну суму 215, 00 грн. без ПДВ (копії є у матеріалах справи).

У той же день платіжними дорученнями №20 на суму 157, 50 грн., №21 на суму 2, 00 грн., №22 на суму 112, 50 грн., №23 на суму 215, 00 грн., №24 на суму 148, 74 грн. надані Управлінням ДАІ послуги було оплачено відповідачем.

17.02.2009р. ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві відповідачу було видано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу (копія є у матеріалах справи).

18.02.2009р. органами Державтоінспекції було видано Талон про проходження Товаром державного технічного огляду (копія є у матеріалах справи).

24.02.2009р. між відповідачем та ТОВ «Проскан»було підписано Акт виконаних робіт №58377, згідно з яким відповідачу було надано послуги митного складу на суму 8 563, 01 грн., з ПДВ.

20.02.2009р. платіжним дорученням №30 відповідачем було перераховано на користь ТОВ «Негабарит Транс-логістик»грошові кошти у сумі 2500, 00 грн. з ПДВ у якості плати за оформлення спеціального дозволу на перевезення вантажу.

24.02.2009 р. між відповідачем та ТОВ «Негабарит Транс-логістик»було підписано Акт №ОУ-0000006 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким відповідачу було надано послуги з оформлення спеціального дозволу на перевезення негабаритного вантажу за маршрутом: м. Київ –сел. Яготин, вартість яких становила 2500, 00 грн. з ПДВ.

03.03.2009 р. третьою особою було направлено на адресу позивача та відповідача лист за №118 (копія якого є у матеріалах справи), яким третя особа повідомила інші сторони Договору поставки про затримку у поставці Товару , у зв’язку з чим повідомила про свою відмову від Договору поставки та про необхідність повернення сплачених сум грошових коштів.

04.03.2009 р. платіжним дорученням №38 відповідачем було перераховано на користь ТОВ «Проскан»грошові кошти у 8563, 01 грн. з ПДВ у якості оплати послуг митного складу згідно зазначеного вище акту №58377.

08.04.2009 р. позивачем було складено на адресу відповідача лист за №337 (копія знаходиться у матеріалах справи), яким позивач повідомив про те, що запропонований порядок повернення грошових коштів є неприйнятним та запропонував повернути сплачені грошові кошти за Договором поставки у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

01.06.2009 р. зберігачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №UA-20-PL за відповідальне зберігання Товару у сумі 7 820, 00 євро.

30.06.2009 р. позивачем було складено на адресу відповідача лист за №548 (копія знаходиться у матеріалах справи), яким позивач вимагав у строк до 15 липня 2009 р. здійснити повернення сплачених за поставку Товару коштів у сумі, розрахованій у тому порядку, що передбачений Договором поставки.

01.09.2009 р. зберігачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №UA-41-PL за відповідальне зберігання Товару у сумі 7 820, 00 євро.

01.12.2009 р. зберігачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №UA-73-PL за відповідальне зберігання Товару у сумі 7 735, 00 євро.

01.02.2010 р. між відповідачем та юридичною особою за законодавством Польщі Stokota Sp.z.o.o. (зберігачем) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору зберігання №UA-1/02/09PL, якою сторони внесли зміни до Договору зберігання, визначивши місцем зберігання Товару до 31.01.2010 р. місто Кєльце Республіки Польща, а починаючи з 01.02.2010 р. –м. Ельблонг Республіки Польща, а також встановили, що оплату транспортних витрат зберігача з транспортування Товару до міста Ельблонг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача на підставі виставленого рахунку.

08.02.2010 р. зберігачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №UA-13-PL, згідно з яким вартість зберігання Товару за період з 01.12.2009 р. по 28.02.2010 р. склала 7 650, 00 євро та рахунок-фактуру фактуру №UA-14-PL, згідно з яким вартість транспортування Товару з міста Кєльце до міста Ельблонг Республіки Польща становила 3 200, 00 євро.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки відповідач зобов’язувався надати Товар у власність позивачу та передати його за дорученням позивача у лізинг третій особі.

Таким чином, укладений Договір поставки за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів поставки та договору фінансового лізингу.

У зв‘язку з цим, до правовідносин сторін, які виникли на підставі Договору поставки, мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з змісту укладеного Договору поставки, сторонами було встановлено певний порядок та строки виконання зобов’язань одна перед одною, а саме: зобов’язання позивача щодо оплати ціни Товару, що поставлявся відповідачем, та зобов’язання відповідача здійснити поставку Товару разом з усією документацією на нього на користь третьої особи, зареєструвати Товар у порядку, визначеному чинним законодавством України та передати третій особі повний пакет документів для його експлуатації.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

П. 2.3. Договору поставки сторонами за взаємною домовленістю було встановлено, що факт приймання-передачі Товару засвідчується підписанням відповідного Акту приймання-передачі. У матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі Товару від 28.11.2008 р., підписаний та скріплений круглими печатками відповідача та третьої особи, відповідно до якого відповідачем було передано третій особі Товар, керівництво з експлуатації Товару та CD-диск з експлуатації, запчастин та техобслуговування. У вищевказаному Акті приймання-передачі було вказано про відсутність будь-яких претензій третьої особи до відповідача щодо кількості, якості, комплектності та недоліків Товару.

Станом на сьогоднішній день зазначений Акт є чинним, не оскаржувався жодною з сторін, щодо нього відсутні будь-які рішення судів або інших компетентних органів про визнання його недійсним.

До матеріалів справи залучені листи, оригінал яких оглядались під час судового дослідження, копії платіжних документів та акту приймання-передачі, якими засвідчуються наведені факти та дії сторін під час виконання договірних умов.

З огляду на це суд приходить до висновку про те, що відповідачем було здійснено поставку Товару відповідно до умов Договору поставки у строк, погоджений сторонами, та передано усі права на Товар, обумовлені Договором поставки, третій особі за Актом приймання-передачі, а третьою особою таку передачу було прийнято як належну, про що свідчить підписання нею Акту приймання-передачі та зазначення у ньому про відсутність будь-яких претензій до поставленого Товару, зокрема, щодо кількості, якості, комплектності та недоліків.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Оскільки, як встановлено судом, Товар було відповідачем передано разом з усією документацією на нього за Актом приймання-передачі третій особі (лізингоодержувачу), як це встановлювалося Договором поставки, то підстави для стягнення з відповідача суми попередньої оплати –відсутні.

Крім того, оскільки, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України обов’язок сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми виникає у боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання, то, з огляду на відсутність порушення основного зобов’язання з боку відповідача, підстави для стягнення з нього суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми також відсутні.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 1 939 151, 08 грн., пов’язаних з залученням кредитних ресурсів, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У частині 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено склад та розмір відшкодування збитків, до яких включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом Договору поставки було здійснення відповідачем поставки Товару на користь третьої особи (лізингоодержувачу) та оплата такої поставки з боку позивача. Оскільки, як встановлено судом вище, з боку відповідача зобов’язання щодо поставки Товару було виконано належним чином, то, відповідне залучення кредитних ресурсів позивачем для здійснення оплати за поставку Товару було здійснено ним з метою здійснення розрахунків за поставлений Товар, а тому зазначена сума не є та не може бути збитками позивача. Інших доказів, які б свідчили про факт понесення позивачем у зв’язку з виконанням Договору поставки будь-яких збитків позивачем та іншими сторонами у справі до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

За цих обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог як таких, що є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи та спростовуються наявними у ній доказами.

Що стосується вимог відповідача за зустрічним позовом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України договір є двостороннім правочином.

Ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 ЦК України.

Ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнано судом недійсним. Істотне значення має помилка, зокрема щодо прав та обов’язків сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки було укладено сторонами 30.09.2008р. П. 2.1. Договору поставки сторонами було визначено строк поставки Товару відповідачем на користь третьої особи також до 30.09.2008р. Проте, іншим пунктом Договору поставки, а саме, п. 3.1., було передбачено зобов’язання позивача щодо здійснення передоплати у розмірі 15% від ціни Товару на користь відповідача протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору поставки.

Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 693 ЦК України та теорії права, передоплатою або попередньою оплатою товару є оплата, яка підлягає здійсненню продавцем повністю або частково до моменту поставки (передання) товару продавцем, то, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки така передоплата, встановлена п. 3.1., ніяк не могла бути здійснена позивачем після поставки Товару відповідачем. Так само, друга частина передоплати у розмірі 75% від ціни Товару, щодо якої п. 3.1.2. Договору поставки було встановлено зобов’язання позивача здійснити її перерахунок на банківський рахунок відповідача протягом 3 банківських днів з дати отримання факсимільного повідомлення про готовність Товару до відвантаження з заводу-виробника, підлягала здійсненню після підписання Договору поставки у момент, коли Товар ще знаходився на заводі-виробника у Німеччині.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листування представників сторін, у тому числі, за допомогою електронної пошти, дату поставки Товару було визначено сторонами 30.11.2008 р., що підтверджується поясненнями представників сторін у судовому засіданні, зокрема тими, що викладені у відзиві позивача на зустрічний позов, а також підписаним Актом приймання--передачі Товару, а також листом третьої особи від 24.11.2008 р. №852 з пропозицією перенести термін оплати до 30.04.2009 р. та підписання Акту приймання-передачі Товару на більш пізній строк.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що укладаючи Договір поставки та передбачаючи у ньому п. 2.1. строк поставки Товару до 30.09.2008 р. сторони помилилися щодо обставини, яка має істотне значення для Договору поставки, а саме: щодо обов’язку відповідача поставити Товар саме у строк до 30.09.2008 р., а тому Договір поставки підлягає визнанню недійсним у цій частині. Проте, оскільки строк виконання обов’язку щодо поставки Товару згідно з ст. 663 ЦК України не є істотною умовою договору поставки, то суд вирішує, що Договір поставки у будь-якому випадку був би укладений сторонами на тих самих умовах, на яких його було укладено, без включення до нього недійсної частини, а тому недійсність його у частині строку поставки 30.09.2008р. не має наслідком недійсності інших частин Договору поставки та Договору поставки в цілому.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з змісту п. 3.1.3. Договору поставки, позивач зобов’язаний був здійснити на користь позивача остаточну оплату у розмірі 10% від загальної вартості Товару протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналів Акту приймання-передачі та інших документів на Товар. Факт отримання відповідних документів позивачем підтверджується перепискою представників сторін, зокрема, за допомогою електронної пошти, копії якої знаходяться у матеріалах справи.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що з боку позивача має місце неналежне виконання зобов’язання у частині перерахування на користь відповідача остаточної оплати у розмірі 10% від загальної вартості Товару, що у грошовому вираженні становить 317 704 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Тому, ураховуючи факт невиконання позивачем зобов’язання щодо перерахування на користь відповідача остаточної оплати у розмірі 10% від загальної вартості Товару, суд вирішує, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 9 216, 83 грн., а також інфляційні у сумі 39 395, 29 грн.

Що стосується стягнення з позивача збитків, понесених відповідачем у зв’язку з невиконанням відповідачем та третьою особою зобов’язань за Договором поставки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У частині 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено склад та розмір відшкодування збитків, до яких включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до викладених у зустрічній позовній заяві позовних вимог відповідача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.02.2010р. та пояснень представників відповідача у судовому засіданні, відповідач просив суд стягнути з позивача збитки у формі додаткових витрат (штрафних санкцій, сплачених іншим суб'єктам, вартості додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи знаходяться копії відповідних платіжних доручень та виписок з банківського рахунку відповідача, які свідчать про здійснення відповідачем оплати зберігання Товару на митному терміналі до моменту його перевезення на митно-ліцензійний склад, послуг брокера з митного оформлення Товару у сумі 6384, 00 грн. та 2606 грн. відповідно, послуг з зберігання Товару на митно-ліцензійному складі у грудні 2008 р. на суму 6 701, 26 грн., у січні 2009 р. на суму 10 703, 76 грн., у лютому 2009 р. на суму 8563, 01 грн., а також спеціального дозволу на транспортування Товару до Польщі на суму 2500 грн.

З огляду на те, що, як вбачається з матеріалів справи, третя особа та позивач фактично відмовилися прийняти Товар в натурі від позивача, що зумовило необхідність здійснення його зберігання за рахунок відповідача, то суд приходить до висновку, що зазначені вище суми є збитками позивача та підлягають відшкодуванню йому за рахунок позивача.

Стосовно вимоги відповідача щодо відшкодування йому суми грошових коштів, сплачених у якості податку на прибуток підприємств у сумі 579 005 грн. та ПДВ у сумі 313 505 грн., суд приходить до висновку про те, що зазначена вимоги підлягає частковому задоволенню, оскільки операція щодо поставки товару згідно з п. 1.4. ст. 1, п. 2.3. ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»є об’єктом оподаткування ПДВ, а згідно з Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є валовий дохід за певний період, і, зазначені суми було б сплачено відповідачем до бюджету навіть у разі належного виконання своїх зобов’язань з боку позивача та третьої особи за рахунок отриманих від них грошових коштів за поставку Товару. Проте, враховуючи, що станом на момент сплати відповідачем податку на прибуток підприємств та ПДВ до бюджету позивачем було сплачено на його користь лише 90% від вартості поставленого Товару, то, відповідно, відповідач здійснив сплату до бюджету податку на прибуток підприємств та ПДВ з цієї суми за рахунок отриманих від позивача грошових коштів, а сплату податку на прибуток підприємств та ПДВ до бюджету з суми у 10% від вартості поставленого Товару, яка залишилася не перерахованою йому позивачем, здійснив за рахунок власних коштів. Тому, суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем за рахунок власних коштів податок на прибуток підприємств у розмірі 31 350, 50 грн. та ПДВ у сумі 57 900, 50 грн. до бюджету з суми у 10% від вартості поставленого Товару, яка залишилася не перерахованою йому позивачем, є збитками відповідача, а тому з позивача підлягають стягненню на користь відповідача збитки з сплати податку на прибуток підприємств та ПДВ у сумі, відповідно, 31 350, 50 грн. та 57 900, 50 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення з позивача збитків у розмірі вартості державної реєстрації Товару, що склала 635, 74 грн., то суд вирішує, що зазначена сума не є збитками відповідача, оскільки згідно з умовами п. 2.7. Договору поставки реєстрація Товару та отримання всіх документів на нього у т.ч. номерних знаків є обов’язком відповідача, а не позивача чи третьої особи, і компенсації такої суми з боку позивача відповідачу не передбачено. Тому, підстави для стягнення зазначеної суми з позивача відсутні.

Стосовно вимог відповідача щодо стягнення з позивача збитків за транспортування Товару до Польщі та оплати зберігання Товару у Польщі у період з березня по лютий 2010 р., то суд приходить до висновку, що зазначені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено факт дійсності понесення ним зазначених витрат, зокрема, не надано до суду доказів сплати відповідних сум грошових коштів на користь зберігача Товару та особи, що здійснювала транспортування Товару територією України до міста Кєльце Республіки Польща.

Що стосується вимог відповідача про стягнення з позивача 20 000 грн., сплачених відповідачем за надання послуг адвоката, то суд задовольняє зазначені вимоги у повному обсязі, оскільки згідно ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, і відповідачем було надано до суду належні докази понесення таких витрат (копія виписки з банківського рахунку відповідача від 27.10.2009р. про сплату на користь адвоката Рудь С. В. грошових коштів за надані послуги у розмірі 20 000 грн. знаходяться у матеріалах справи).

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази у їх сукупності та здійснивши їх оцінку у порядку, передбаченому законом, суд вирішив, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їхню необґрунтованість та безпідставність, а зустрічні позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом підлягають задоволенню у частині визнання недійсним Договору поставки у частині встановлення дати поставки 30.09.2008 р., та встановлення дійсної дати поставки Товару 30.11.2008 р., стягнення з позивача на користь відповідача 317 704, 00 грн. основного боргу, 39 395, 29 грн. інфляційних та 9 216, 83 грн. процентів річних, а також збитків у сумі 126 709, 43 грн., а у решті зустрічних позовних вимог відповідачу слід відмовити.

Таким чином, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 22, 202, 203, 215, 217, 229, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 32, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          У первісному позові Товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконструкції», третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Віадукт»про стягнення 4817013, 43 грн. відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково.

3.          Визнати п. 2.1. Договору поставки №F262 від 30.09.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віадукт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансконструкції»недійсним у частині встановлення строку поставки товару до 30.09.2008р., визначивши розумний строк поставки товару до 30.11.2008р.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(04073, м. Київ, проспект Московський, 9, оф. 5-305; ідентифікаційний код 34537760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконструкції»(03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, оф. 3-а; ідентифікаційний код 34353569), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 317704 (триста сімнадцять тисяч сімсот чотири) гривні основного боргу, 39395, 29 (тридцять дев’ять тисяч триста дев’яносто п’ять грн. 29 коп.) гривень інфляційних, 9216, 83 (дев’ять тисяч двісті шістнадцять грн. 83 коп.) процентів річних, 126709, 43 (сто двадцять шість тисяч сімсот дев’ять грн. 43 коп.) гривень збитків, 20000 (двадцять тисяч) гривень витрат на оплату послуг адвоката, 4930, 26 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять грн. 26 коп.) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          У решті зустрічного позову відмовити.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан