Рішення № 8520917, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/2602.03.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Каскад-Інвест»в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «БЕТА-ПІЛОТ»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

простягнення 3385919,84 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Деревянко Д.В. (пред. за довір. №24/11/1 від 24.11.2009р.)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Каскад-Інвест»в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «БЕТА-ПІЛОТ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 3385919,84 грн. (в тому числі 3000000,00 грн. суми депозитного вкладу, 236094,14 грн. процентів за користування депозитними коштами, 126584,69 грн. пені, 17154,41 грн. трьох процентів річних та 6086,60 грн. інфляційних втрат).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором банківського вкладу №07/ДП-17; 4/БП від 14.06.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2009 року справу було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року порушено провадження у справі №23/26 та призначено її розгляд на 19.01.2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання представника не направив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 09.02.2009 року та на 02.03.2010 року.

У судові засідання 09.02.2010 року та 02.03.2010 року представник відповідача не з’являвся, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/173 не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення судових засідань відправлені за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального Кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 14 червня 2007 року було укладено договір банківського вкладу №07/ДП-17;4/БН, відповідно до якого Позивач зобов’язався перерахувати на вкладний (депозитний) рахунок № 2652101300697 безготівкові грошові кошти у сумі 8500000 гривень (пункт 1.2 договору) та у подальшому підтримувати незнижуваний залишок грошових коштів на депозитному рахунку у сумі 3000000,00 грн. (пункт 3.2.3 договору), а Відповідач зобов’язався повернути депозитні кошти у повному обсязі не пізніше 14 червня 2009 року (пункт 1.3 договору) та сплачувати проценти за користування депозитними коштами у розмірі 16% річних.

Згідно приписів статті 340 Господарського кодексу України, депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до пункту 3.1.2 договору №07/ДП-17;4/БН від 14 червня 2007 року Відповідач зобов’язався повернути суму вкладу та нараховані за ним проценти на поточний рахунок Позивача, проте означене зобов’язання Відповідачем не виконано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, позовна вимога про стягнення суми депозитного вкладу та нарахованих процентів підлягає задоволенню.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі 126584,69 гривень пені.

Рішенням НБУ (постанова Правління Національного банку України №19/БТ від 20.01.2009 року) у Відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Статтею 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені.

Враховуючи, що за своєю правовою природою інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією, суд, перевіривши наведені у позовній заяві відповідні розрахунки, задовольняє позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених Позивачем розмірах.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов’язань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Каскад-Інвест»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 13, прім. 51, ідентифікаційний код 34059773) 3000000,00 грн. (три мільйони гривень 00 копійок) суми депозитного вкладу; 236094,14 грн. (двісті тридцять шість тисяч дев’яносто чотири гривні 14 копійок) нарахованих процентів; 17154,41 грн. (сімнадцять тисяч сто п’ятдесят чотири гривні 41 копійку) трьох процентів річних; 6086,60 грн. (шість тисяч вісімдесят шість гривень 60 копійок) інфляційних втрат; 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 05.03.2010 року