Рішення № 8520862, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/3104.03.10 За позовом Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота»в особі Філії Акціонерно- комерційного банку «Золоті Ворота»у м. Києві

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Дєметра ЛТД»

Про           стягнення 1344301,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Нечай Р.В. –по дов. № 8 від 04.01.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» в особі Філії Акціонерно-комерційного банку «Золоті Ворота»у м. Києві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дєметра ЛТД» 850000 грн. кредиту, 367421,65 грн. процентів та 126879,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за договором № 103/04 від 08.06.2004 на кредитну лінію.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.01.2010 та ухвалах від 04.02.2010, від 16.02.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 01.03.2010, а саме : м. Київ, вул.. Мечникова, 7-А, кв. 31.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.06.2004 між Акціонерно-комерційним банком «Золоті ворота»в особі Філії Акціонерно-комерційного банку «Золоті Ворота»у м. Києві (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дєметра ЛТД» (Позичальник) було укладено договір № 103/04 на кредитну лінію (відновлювальну) (далі –договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору у період з 08.06.2004 по 06.06.2005 Банк надає Позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 450000 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобов‘язується повернути кредит у строк до 06.06.2005 та сплачувати відсотки за користування ним за ставкою 25% річних на визначених договором умовах.

Додатковою угодою № 1 від 25.06.2004 сторонами внесено зміни до п. 1.1. договору в частині розміру ліміту збільшивши його до 850000 грн.

По закінченню строку повернення кредиту, встановленого в п. 1.1. договору, сторонами було укладено ряд договорів про зміни до договору, а саме № 2 від 06.06.2005, № 3 від 01.12.2005, № 4 від 05.12.2005, № 5 від 15.12.2005, № 6 від 26.12.2005, № 7 від 29.12.2005, № 8 від 26.06.2006, № 9 від 04.08.2006, № 10 від 25.09.2006, якими строк користування кредитом було продовжено до 31.10.2006.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено ліміт кредиту, нараховані за користування яким проценти, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 850 000 грн. та відповідно 367421,65 грн., а також нарахована пеня в сумі 126879,89 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з умов договору № 103/04 він за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору Банк надає кредит на поповнення обігових коштів шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника № 26006301726 в філії АКБ «Золоті ворота»в м. Києві

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 850000 грн. підтверджується наступними документами:

- лист відповідача за № 133/05-04 від 21.05.2004 про надання кредитних коштів в розмірі 450 000 грн.;

- розпорядження бухгалтерії від 08.06.2004 на перерахування 450 000 грн.;

- лист відповідача за № 186/07-04 від 01.07.2004 на перерахування кредитних коштів в розмірі 200 000 грн.;

- розпорядження бухгалтерії від 01.07.2004 на перерахування 200 000 грн.;

- лист відповідача за № 196/07-04 від 08.07.2004 на перерахування кредитних коштів в розмірі 20 000 грн.;

- розпорядження бухгалтерії від 08.07.2004 на перерахування 20 000 грн.;

- лист відповідача за № 233/08-04 від 12.08.2004 на перерахування кредитних коштів в розмірі 180 000 грн.;

- розпорядження бухгалтерії від 12.08.2004 на перерахування 180000 грн.

Згідно з п. 3.1. договору за користування кредитом у рамках договору Банк нараховує відсотки, а Позичальник до 20 числа наступного місяця, а також на день закінчення строку дії цього договору сплачує відсотки Банку на рахунок № 20682301726. у випадку несплати нарахованих відсотків у встановлений цим договором строк через 7 днів вони вважаються простроченими і відображаються Банком на рахунок прострочених відсотків.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що Банк нараховує відсотки за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до дня, який передує дню повного погашення кредитної заборгованості, застосовуючи при цьому метод «факт/факт».

Згідно п.п. 5.2.1., 5.2.2. договору відповідач зобов‘язався здійснити погашення кредиту в повному обсязі у строк, встановлений п. 1.1. договору на рахунок № 20626301726. Сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у порядку, розмірах та в строки., визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача за договором становить: 850000 грн. за простроченим кредитом та 367421,65 грн. за простроченими процентами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 850000 грн. за простроченим кредитом та 367421,65 грн. за простроченими процентами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за кредитом та відсоткам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту чи сплати відсотків Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо наданого кредиту та нарахованих відсотків.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по договору відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до п. 6.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 126879,89 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 126879,89 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява про стягнення заборгованості по кредиту та нарахованих відсотків подана позивачем до Господарського суду міста Києва 12.01.2010.

Разом з цим, положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За відсутності заявленої однією із сторін у даній справі відповідного клопотання чи заяви, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності при вирішенні даного спору, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дєметра ЛТД»(м. Київ, вул. Мечникова, 7-А, кВ. 31, код ЄДРПОУ 21550294) на користь Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота»в особі Філії Акціонерно-комерційного банку «Золоті Ворота»у м. Києві (м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10, код ЄДРПОУ 25960155) 850 000 (вісімсот п‘ятдесят тисяч) грн. боргу за кредитом, 367421 (триста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять одну) грн. 65 коп. боргу по відсоткам, 126879 (сто двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев‘ять) грн. 89 коп. пені, 13 443 (тринадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 02 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 10.03.2010