Рішення № 8520688, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/7604.03.10

За позовом Подільської районної у м. Києві ради

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивія»

Про           визнання права власності                                                            

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін, що приймали участь в судовому засіданні 02.03.10р:

Від позивача Кравцов А.В.

Від відповідача Мельник В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Подільської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивія»про визнання за територіальною громадою Подільського району м. Києва права власності на нежилі приміщення групи приміщень № 64 загальною площею 34,5 кв.м., розміщених на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, літ. А, А1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач вважає спірне майно своєю власністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.10р. порушено провадження у справі № 2/76.

В судовому засіданні 02.03.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача проти позову заперечив та в задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні 02.03.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін, було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 04.03.10р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 04.03.10р. за попередньою згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 6 Закону України “Про столицю України –місто герой Київ” визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста, як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Подільська районна у м. Києві рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади Подільського району м.Києва і виступає суб‘єктом права власності комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади Подільського району.

Відповідно до положень ст. 143 Конституції України та ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров‘я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону, як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до довідки № 767 від 20.10.2009 року Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району»Подільської районної у м. Києві ради, спірні приміщення знаходяться на балансі КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району»та нікому не продані, не передані, не подаровані, а, отже, належать до комунальної власності Подільського району.

31 березня 2009 року комунальним підприємством "Оренда" на підставі розпорядження Виконавчого органу Подільської районної у місті Києві ради (Подільської районної у місті Києві державної адміністрації) від 31.03.2009 року № 384 шляхом укладення договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського р-ну м. Києва № 2215/09 Відповідачеві було передано в оренду приміщення першого поверху загальною площею 31,3 кв. м по вул. Щекавицькій, 40/37, літ. А для розміщення пункту надання побутових послуг населенню.

Відповідно до технічного пас порту від 07.10.09р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зазначені приміщення мають площу 34,5 кв. м та адресу вул. Щекавицька, 40/37, літ. А, А1.

В обґрунтування позовних вимог Подільська районна у м. Києві рада зазначає, що відповідач, який є орендарем спірних нежилих приміщень, не визнає право власності позивача на спірні нежитлові приміщення та вимагає від Подільської районної у м. Києві ради визнати за ним право власності на вказані приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Відповідно до довідки № 767 від 20.10.2009 року Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району»Подільської районної у м. Києві ради, спірні приміщення знаходяться на балансі КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району»та нікому не продані, не передані, не подаровані, а, отже, належать до комунальної власності Подільського району.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування –це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Право розпорядження – це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з вимогою про визнання права власності на нежилі приміщення групи приміщень № 64 загальною площею 34,5 кв.м., розміщених на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, літ. А, А1.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями Закону України “Про приватизацію державного майна”, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 3 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна”, приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

У відповідності до ч. 7 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Включення об'єктів малої приватизації до відповідних переліків з ініціативи покупців, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” здійснюється шляхом подання покупцями до відповідного органу - приватизації заяви про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Крім заяви покупцями також подаються інші документи, перелік яких визначений ч. 4 ст. 7 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Заяви про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу спірного приміщення відповідачем до позивача не подавалось.

Належних доказів протилежного до суду не надано.

Рішення Подільської районної в м. Києві ради про приватизацію таких об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва не приймалось.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підстави для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Дивія” права власності на нежилі приміщення групи приміщень № 64 загальною площею 34,5 кв.м., розміщених на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, літ. А, А1 відсутні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги Подільської районної у м. Києві ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за територіальною громадою Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 26077603) право власності на нежилі приміщення групи приміщень № 64 загальною площею 34,5 кв.м., розміщених на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 40/37, літ. А, А1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивія»(03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 37, кв. 12, код ЄДРПОУ 32955612) на користь Подільської районної у м. Києві (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 26077603) 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О. Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –04.03.2010р.