Рішення № 8520514, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 15/32                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт Люкс” м. Київ (код ЄДРПОУ 32591365)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення основного боргу в сумі 20404,69 грн., інфляції в сумі 4019,72 грн., 3% річних у розмірі 830,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бассай І.В. за довіреністю № 18/4 від 02.03.2010 р.

від відповідача: Маєвська В.М. за довіреністю № 09-18/1649 від 30.12.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явилася)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.03.2010 р. до 25.03.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт Люкс” м. Київ до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 20404,69 грн., інфляції в сумі 4019,72 грн., 3% річних у розмірі 830,00 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/32, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2008 р. сторони уклали договір № 06–У–121 купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити продукцію (лампи металогалогенні OSRAM HQI-BT 400W/D E40) на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах DDP м. Маріуполь, склад покупця відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно п. 3.2 договору продавець зобов’язаний надати покупцю разом з продукцією наступні документи: сертифікат якості, рахунок на оплату, податкову накладну, накладну на відпуск матеріалів.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання продукції здійснюється по якості та кількості згідно Інструкцій П–6 та П–7, затверджених Держарбітражем СРСР в 1965 році, з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції на склад покупця.

Згідно п. 7.4 договору він вступив в силу з моменту підписання його представниками обох сторін та діяв до 31.12.2008 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 06–У–121 від 03.07.2008 р. ним було поставлено відповідачу лампи металогалогенні OSRAM HQI-BT 400W/D E40 за видатковою накладною № 010901/18 від 01.09.2008 р. на суму 20404,69 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цією видатковою накладною підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично передали та отримали товар, на видатковій накладній в графі „Відпустив” та „Отримав”, скріпленими відбитками штампу та печатки, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії НБЙ № 336397/1955 від 01.09.2008 р., а також податковою накладною № 010901/18 від 01.09.2008 р. на суму 20404,69 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Крім товару, переданого за спірною видатковою накладною згідно договору № 06–У–121 від 03.07.2008 р., позивач поставив відповідачу в порядку бездоговірної поставки товар за видатковими накладними: № 030902/18 від 03.09.2008 р. на суму 313,20 грн., № 090901/18 від 09.09.2009 р. на суму 1332,00 грн. Вказані накладні були оплачені відповідачем повністю, що підтверджується банківськими виписками. Завірені копії накладних та виписок містяться в матеріалах справи.

Спірна видаткова накладна залишилася повністю неоплаченою, в результаті чого станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 20404,69 грн.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу претензію без номеру та без дати з вимогою сплатити заборгованість за товар, отриманий за видатковою накладною № 010901/18 від 01.09.2008 р. на суму 20404,69 грн. Факт направлення позивачем та отримання відповідачем вказаної претензії підтверджується повідомленням про вручення 05.02.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 06–У–121 від 03.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач надав до суду відзив вх. № 02-41/8017 від 24.02.2010 р. на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог наступним:

По–перше, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 06–У–121 від 03.06.2008 р., укладений між ним та відповідачем, тоді як фактично між відповідачем та ТОВ “Софіт Люкс” (код ЄДРПОУ 33632847), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 58, був укладений договір № 06–У–121 від 03.07.2008 р. У зв’язку з чим відповідач вважає, що у позивача ТОВ “Софіт Люкс” (код ЄДРПОУ 32591365), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 17, корп. 96–а, відсутнє право на звернення до суду.

По–друге, відповідач вказує на відсутність письмової заявки, передбаченої п. 3.3 договору, у зв’язку з чим поставку вважає здійсненою достроково, що не передбачено умовами спірного договору.

По–третє, відповідач заперечує тим, що позивачем не доведений факт направлення йому разом із продукцією документів, передбачених пунктом 3.2 договору, у зв’язку з чим для відповідача не настав строк виконання зобов’язання по оплаті продукції.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 09.03.2010 р., в яких вказує на той факт, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців серії АБ № 343916 станом на 02.03.2010 р. ТОВ “Софіт Люкс” (код ЄДРПОУ 32591365), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 17, корп. 93–а, має філію ТОВ “Софіт Люкс” (код ЄДРПОУ 33632847) у м. Маріуполі. У 2008 р. підприємство було зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 58. Директор Маріупольської філії Безсмертний М.С. на підставі довіреності № 18/1 від 01.02.2007 р. підписав спірний договір, про що безпосередньо вказано в преамбулі договору купівлі–продажу.

Статтею 95 ЦК України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Крім того, позивач зазначає, що передав відповідачу разом із продукцією всі передбачені договором купівлі–продажу документи. Відповідач жодних претензій щодо не передання вищевказаних документів позивачу не пред’являв. Підписання відповідачем видаткових накладних свідчить про те, що разом із товаром передавалися всі необхідні документи.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача, тому що вони не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

По–перше, висновок стосовно того, що товар за видатковою накладною № 010901/18 від 01.09.2008 р. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 06–У–121 від 03.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в спірній накладній, повністю відповідають істотним умовам договору щодо найменування та ціни товару.

По–друге, відсутність письмової заявки є порушенням умов договору, яке впливає тільки на строки поставки товару. Строк поставки товару не впливає на виконання зобов’язань оплатити товар, який фактично поставлений, оскільки істотні умови договору щодо найменування, кількості, ціни за одиницю та загальної вартості товару, порядок та строки оплати сторони погодили під час підписання спірного договору.

По–третє, п. 3.2 договору передбачений обов’язок продавця надати покупцю разом з продукцією наступні документи: сертифікат якості, рахунок на оплату, податкову накладну, накладну на відпуск матеріалів. Пунктом 3.4 договору сторони погодили порядок приймання продукції по кількості та по якості згідно Інструкцій П–6 та П–7.

Таким чином, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність рахунку на оплату або сертифікату при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 3.2 договору, не встановлено.

Відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 3.2 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі. Крім того, обов’язок продавця надати документи згідно п. 3.2 договору покупцю не впливає на обов’язок покупця своєчасно оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту його отримання на складі, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що спірна видаткова накладна № 010901/18 була підписана 01.09.2008 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 02.09.2008 р. по 15.09.2008 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 16.09.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 20404,69 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 4019,72 грн. та 3% річних в розмірі 830,00 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків 3% річних судом встановлено, що позивач неправильно визначив початок прострочення оплати 11.09.2008 р., тоді як фактично прострочення виконання грошового зобов’язання виникло тільки 16.09.2008 р., про що було вказано вище. Така помилка призвело до неправильного визначення кількості днів прострочення. Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 16.09.2008 р. (початок прострочення оплати) до 18.01.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: (20404,69 грн. х 3% х 107 днів : 366 днів) + (20404,69 грн. х 3% х 383 дні : 365 днів) = 178,96 грн. + 642,33 грн. = 821,29 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 830,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 821,29 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 830,00 грн. – 821,29 грн. = 8,71 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунків інфляції за період з 16.09.2008 р. по 18.01.2010 р. судом встановлено, що позивач нараховує інфляцію з жовтня 2008 р. по грудень 2009 р., тоді як згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., за спірний період інфляція повинна нараховуватися з жовтня 2008 р. по січень 2010 р. Вказана помилка призвела до зменшення суми інфляції у розрахунку позивача. За власним розрахунком суду сума інфляції складає 4182,96 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 4019,72 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26003501676000 в філії ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт Люкс” (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93–а; код ЄДРПОУ 32591365; рахунок 26001401120832 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) суму 25245,70 грн. (а саме: основний борг на суму 20404,69 грн., інфляцію в сумі 4019,72 грн., 3% річних в сумі 821,29 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 252,46 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,92 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 8,71 грн.

У судовому засіданні 25.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя