Рішення № 8520516, 23.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.10 р.                     Справа № 15/49                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “Сантехкомплект” закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24818484)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Теплотехніка” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 22018644)

про стягнення основного боргу в сумі 43818,46 грн., інфляції за період з 08.06.2008 р. по 05.02.2010 р. в сумі 8566,22 грн., 3% річних за період з 08.06.2008 р. по 05.02.2010 р. в сумі 2168,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стаканкова А.В. за довіреністю б/н від 05.02.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “Сантехкомплект” закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Теплотехніка” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 43818,46 грн., інфляції за період з 08.06.2008 р. по 05.02.2010 р. в сумі 8566,22 грн., 3% річних за період з 08.06.2008 р. по 05.02.2010 р. в сумі 2168,92 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/49, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 19.02.2010 р., 09.03.2010 р. відповідач в судові засідання 09.03.2010 р., 23.03.2010 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Позивач надав до суду витяг з ЄДР № 085935 станом на 04.02.2010 р. (запис 1), з якого вбачається, що ТОВ „Теплотехніка”, ідентифікаційний код 22018644, зареєстровано за адресою: 83062, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 129. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві. В спірному договорі вказана інша адреса відповідача: 83029, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 73–б. За обома цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвали суду від 09.03.2010 р. відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення 12.03.2010 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2008 р. сторони уклали договір № 259 купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар в кількості та номенклатурі (асортименті) згідно рахунків та накладних до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару за одиницю та по позиціях визначається у відповідних рахунках.

Згідно п. 5.1 договору оплата товару по договору здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 9.3 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 259 купівлі–продажу від 10.01.2008 р. ним було передано відповідачу товар на загальну суму 130527,94 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару від позивача на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача, які фактично передали та отримали товар, на видаткових накладних в графі „Відвантажив” та „Отримав”; а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 259 купівлі–продажу від 10.01.2008 р. суд робить виходячи з того, що в спірних видаткових накладних та довіреностях міститься посилання на рахунки–фактури, підставою поставки в яких вказаний саме договір № 259 від 10.01.2008 р. Крім того, акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.06.2009 р. складений по договору № 259 від 10.01.2008 р., підписаний сторонами та скріплений печатками. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 86709,48 грн., що підтверджується банківськими виписками, які в оригіналах містяться в матеріалах справи. В результаті часткових оплат заборгованість відповідача на користь позивача станом на день звернення до суду складала 43818,46 грн. (130527,94 грн. – 86709,48 грн. = 43818,46 грн.). Таким чином, частково неоплаченою залишилася видаткова накладна № 00008322 від 08.05.2008 р. на суму 11902,37 грн.; повністю неоплаченими залишилися видаткові накладні: № 00008404 від 12.05.2008 р. на суму 5466,94 грн., № 00008645 від 14.05.2008 р. на суму 214,01 грн., № 00008647 від 14.05.2008 р. на суму 26235,14 грн.

В обґрунтування факту наявності заборгованості відповідача за договором № 259 купівлі–продажу від 10.01.2008 р. позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 12.06.2009 р., згідно якого відповідач мав основний борг перед позивачем на суму 63863,53 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направляв відповідачу лист № 34 від 20.03.2009 р. з вимогою оплатити основний борг. Факт направлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 09.04.2009 р. представнику відповідача, фіскальним чеком № 3373 від 04.04.2009 р. Завірені копії вимоги, чеку та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

За супровідним листом від 05.03.2010 р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з тим, що після направлення позовної заяви до суду, але до порушення провадження у справі, відповідач 17.02.2010 р. частково оплатив основний борг на суму 10518,68 грн., що підтверджується банківською випискою, оригінал якої міститься в матеріалах справи. На підставі викладеного позивач зменшив розмір основного боргу та перерахував інфляцію та 3% річні від зменшеної суми заборгованості, у зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача основний борг на суму 33299,78 грн., інфляцію в розмірі 6509,88 грн., 3% річні в сумі 1644,71 грн. Загальна сума позову склала 41454,37 грн. До заяви позивач додав нові розрахунки суми інфляції та 3% річних.

Факт направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 6748 від 13.03.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 13.03.2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 259 від 10.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 259 від 10.01.2008 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останніми спірними видатковими накладними № 00008645, № 00008647 товар був отриманий відповідачем 14.05.2008 р. , строк оплати наступив у період з 15.05.2008 р. по 13.06.2008 р. включно, а вже з 14.06.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Таким чином по всім спірним видатковим накладним строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 33299,78 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 6509,88 грн., 3% річні в сумі 1644,71 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 6509,88 грн., 3% річних в сумі 1644,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Теплотехніка” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Ткаченка, 129; фактична адреса: 83029, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 73–б; код ЄДРПОУ 22018644; рахунок 260041775191180 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) на користь дочірнього підприємства “Сантехкомплект” закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” (юридична адреса: 83060, м. Донецьк, вул. Кисловодська, 31А; код ЄДРПОУ 24818484; рахунок 26006301245 в Куйбишевському ВОБ № 5403, МФО 394040) суму 41454,37 грн. (а саме: основний борг на суму 33299,78 грн., інфляцію в розмірі 6509,88 грн., 3% річних в сумі 1644,71 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 414,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 179,33 грн.

У судовому засіданні 23.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя