Рішення № 8520265, 18.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.10 р.                     Справа № 11/284                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота

судді В.В. Манжур

судді І.В. Приходько

при секретарі судового засідання Руденко Ю.В.

За участю представників:

від позивача: Болобан В.Г. – за довіреністю

від відповідача: не з”явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовметалопрокат” м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” м. Маріуполь Донецької області

про стягнення основної заборгованості в розмірі 102187,33грн., інфляційних в розмірі 10951,2грн., 3% річних в розмірі 2480,87грн.

У судовому засіданні оголошено перерву

з 13.01.2010р. по 25.01.2010р.,

згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовметалопрокат” м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” м. Маріуполь Донецької області про стягнення основної заборгованості в розмірі 102187,33грн., інфляційних в розмірі 10951,2грн., 3% річних в розмірі 2480,87грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору на транспортне обслуговування №ПР-02835 від 19.02.2007р. з додатками, копії додаткових угод, копію претензії від 02.06.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору та інше.

Відповідач надав відзив №523/2817 від 16.10.2009р., в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду, надав заяву №523/2820 від 16.10.2009р., в якій просить застосувати строк позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, в частині стягнення заборгованості в розмірі 102187,33грн.

Відповідач, через канцелярію суду, надав телеграму, в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відрядженням представника. Суд розглянув клопотання та задовольнив.

Через канцелярію суду, позивач надав пояснення від 16.10.2009р.,від 05.11.2009р., які долучені до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію суду, надав пояснення від 05.11.2009р., від 23.11.2009р., які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію суду, надав доповнення до відзиву №523/3136 від 09.11.2009р., яке долучено до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.11.2009р., призначено колегіальний склад суду: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Манжур В.В., Приходько І.В.

Від відповідача, через канцелярію суду, надійшла телеграма, в якій просить відкласти розгляд справи у зв”язку з неповним робочим тижнем. Суд розглянув клопотання та задовольнив.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Справа слуханням була відкладена, згідно ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 19.02.2007р. між сторонами укладений договір №ПР-02835 на транспортне обслуговування (далі по тексту – Договір), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з перевезення вантажів на території України згідно замовлень Замовника.

Вартість послуг, які надаються виконавцем за даним договором на момент укладення визначається в розмірі 500000,00грн. в т.ч. ПДВ 83333,33грн. та підлягає корегуванню у залежності від фактично наданого обсягу послуг ( п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.2 Договору, оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт та отримання рахунку Замовником.

Даний договір набирає чинність з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2008р. ( п. 8.1 Договору у редакції Додаткової угоди №2 від 12.11.2007р.).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Між сторонами укладені додаткові угоди №1 від 08.06.2007р., №2 від 12.11.2007р., №3 від 01.02.2008р., №4 без дати, №5 від 18.07.2008р., згідно яких виключені п. 4.1.6., 4.1.7., 4.1.9 розділу 4, внесені зміни до п. 2.3, п. 8.1 Договору та змінено вартість Договору.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами узгоджено всі істотні умови Договору.

Позивачем у 2007-2008 роках надані послуги з перевезення на суму 441696,40грн.

Відповідач свої зобов’язання за договором виконав неналежним чином, надані послуги з перевезення оплатив частково.

Враховуючи, що відповідачем не надано зауважень щодо наданих послуг та приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем послуг, суд дійшов висновку, що відповідач згоден з вартістю та обсягом наданих послуг з перевезення.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт та отримання рахунку Замовником.

Позивачем доказів саме отримання рахунків-фактур відповідачем до матеріалів справи не надано, але проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

Тому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату ( ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 2 ст. 908 ЦК України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За своєю правовою природою, договір №ПР-02835 від 19.02.2007р. на транспортне обслуговування є договором перевезення, до якого застосовуються норми Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України та спеціальним транспортним законодавством.

          Частина 3 ст. 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Статттею 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що норми частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

          Виходячи з того, що позивач по справі є перевізником, про що свідчить ліцензія міністерства транспорту та зв”язку України №225910 та між сторонами склалися правовідносини з перевезення вантажу, тому в даному випадку застосовуються норми Господарського кодексу України.

Відповідач просить застосувати шестимісячний строк позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, ст. 315 Господарського кодексу України, ст. 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР.

Суд дослідив питання строку позовної давності та вважає, що на момент звернення до суду позивач пропустив шестимісячний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості в розмірі 102187,33грн.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Крім того, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Азовметалопрокат” (код 23422212).

З огляду на вищевикладене, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 102187,33грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних в розмірі 10951,2грн. та 3% річних в розмірі 2480,87грн., то, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 102187,33грн., правові підстави для стягнення інфляційних в розмірі 10951,2грн. та 3% річних в розмірі 2480,87грн., відсутні.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 267, 908, 909, 925 Цивільного кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України та на підставі ст.ст.42, 43, 46, 22, 33, 36, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог – відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Головуючий суддя                               

Суддя В.В. Манжур

Суддя І.В. Приходько

Надруковано 3 примірники:

позивачу 1

відповідачу 1

у справу № 11/284