Рішення № 85201473, 25.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5309/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення суми недоотриманої пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року до загального страхового стажу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати загальний трудовий стаж ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу у проміжок часу: з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року, служби в рядах Збройних Сил СРСР, пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі;

стягнути на користь ОСОБА_1 втрати в недооплаті пенсії від 01.01.2018 року по жовтень 2019 року в розмірі 35528,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з 29.11.2012 року він отримує пенсію за віком і до його загального трудового стажу не було враховано період служби в рядах Збройних Сил СРСР з 1970 року по 1972 рік.

Після звернення до управління Пенсійного фонду України, вказаний період служби в Збройних Силах СРСР позивачу врахували до загального стажу, але водночас безпідставно вилучили із страхового стажу періоди роботи: з 17.07.1990р. по 08.08.1991 року; з 15.08.1991р. по 16.11.1992 року; з 01.12.1992 р. по 01.03.1994 року; з 20.03.1994 р. по 18.04.1996 року.

У подальшому згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року № 2812/с-11 до страхового стажу враховано період роботи з 02.02.1991 року по 08.08.1991 року та період роботи з 20.03.1992 року по 18.04.1996 року.

При цьому позивач зазначає, що періоди роботи з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року до загального страхового стажу не зараховано, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням вимог, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: не містять ПІБ відповідальних осіб, а запис № 36 завірено печаткою країни, яка в той час вже не існувала. Позивач вважає не зарахування зазначених періодів протиправним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, позивач зазначає, що під час нарахування пенсії, станом на 28.11.2012 року, до загального трудового стажу для призначення пенсії не було включено період роботи в умовах Крайньої Півночі з 13.06.1977 року по 03.10.1979 року (рік за два), з 09.07.1981 року по 28.08.1989 року (рік за півтора) з 22.06.1998 року по 2000 рік (рік за півтора).

З огляду на зазначене позивач вважає протиправними дії Центрального об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі під час призначення позивачу пенсії, а також щодо здійснення подальших виключень з загального трудового стажу періодів роботи, та не включення до загального трудового стажу періодів роботи в умовах крайньої Півночі, що, як вважає позивач, суттєво порушує його конституційне право на одержання належної пенсії.

Ухвалою судді від 27.09.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

15.10.2019 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивач звернувся до управління з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням трудового стажу у проміжок часу з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року, служби в рядах Збройних Сил СРСР, пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі, проте управління відмовило у задоволенні вимог з огляду на наступне.

Так, для зарахування періодів роботи позивача з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року не має жодних законних підстав, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням вимог, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме: не містить ПІБ відповідальних осіб, а запис № 36 завірено печаткою країни, яка на той час вже не існувала. Для зарахування вищевказаних періодів позивачу необхідно надати архівну довідку, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, чи інші документи, які містять відомості за вказані періоди роботи. Щодо зарахування пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі, відповідач зазначає, що позивачем не надано ні трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ні довідки, в якій зазначено періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що законні підстави для зарахування пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі відсутні, а дії управління законні та обґрунтовані. Також відповідач зазначив, що період військової служби з 15.11.1970 року по 23.11.1972 рік до стажу зараховано.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером з 29.11.2012 року та отримує пенсію за віком.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач звертався до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з урахування трудового стажу, служби в рядах Збройних Сил СРСР, пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі.

Після звернення до управління Пенсійного фонду України, період служби в Збройних Силах СРСР позивачу врахували до загального стажу, але водночас повідомили позивача листом від 22.01.2018 року №225/06 про вилучення зі страхового стажу періодів роботи: з 17.07.1990р. по 08.08.1991 року; з 15.08.1991р. по 16.11.1992 року; з 01.12.1992 р. по 01.03.1994 року; з 20.03.1994 р. по 18.04.1996 року, у зв`язку з чим розмір пенсії станом на 01.01.2018 року склав 1598,16 грн.

У подальшому згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2018 року № 2812/с-11 до страхового стажу враховано період роботи з 02.02.1991 року по 08.08.1991 року та період роботи з 20.03.1992 року по 18.04.1996 року.

Вважаючи що позивачу протиправно не здійснено перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу у проміжок часу з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року, служби в рядах Збройних Сил СРСР, пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі, позивач звернувся з позовом про визнання протиправними таких дій та разом з цим просив стягнути недоотриману пенсію з 01.01.2018 року.

Відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, зокрема: зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Пільги, передбачені зазначеною статтею, надаються також особам, які прибули до районів Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з власної ініціативи та уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених Статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, з п`яти до трьох років.

Відповідно до положень статті 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.1972, що діяли на момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями, трудовий договір укладається як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов`язковому порядку не вимагається.

Аналогічні положення були закріплені в статті 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971, що діяли на момент перебування у трудових відносинах позивачки з роботодавцями, згідно яких також визначено, що трудовий договір (контракт) - це угода між працівником та підприємством, по якому працівник зобов`язується виконувати роботу по певній спеціальності, кваліфікації або посаді з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а підприємство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, і колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 39 цього Кодексу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність у трудовій книжці відміток про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи не є виключною підставою для відмови у пільговому обчисленні страхового стажу.

Відповідно до матеріалів справи позивач, на виконання приписів п.п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надав до пенсійного органу документ про стаж - трудову книжку.

Суд зазначає, що достовірність документів, наданих позивачем та наявних в матеріалах пенсійної справи, не викликає сумніву, а протилежного відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у встановленому порядку не доведено.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

При цьому, з урахуванням припинення Україною політично-правових відносин з Російською Федерацією, отримання уточнюючих довідок з підприємств, на яких позивач працював в умовах Крайньої Півночі, в силу об`єктивних причин, може не відбутись взагалі. Тому суд, на підставі наявних у справі доказів, не спростованих відповідачем, вважає, що підстави, за яких не врахований трудовий стаж з 13.06.1977 року по 03.10.1979 року, з 09.07.1981 року по 28.08.1989 року, з 22.06.1998 року по 2000 рік, не можуть нівелювати право позивача на отримання пенсії, обчисленої з урахуванням всього страхового стажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу із врахуванням до загального стажу, при обчисленні розміру пенсії, періодів роботи в умовах Крайньої Півночі з 13.06.1977 року по 03.10.1979 року, з 09.07.1981 року по 28.08.1989 року, з 22.06.1998 року по 2000 рік.

Стосовно вимоги щодо визнання протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року до загального страхового стажу, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року до загального страхового стажу є протиправними, а відповідача слід зобов`язати провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 року із врахуванням до загального стажу, при обчисленні розміру пенсії, періодів роботи з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року.

Стосовно вимоги про зобов`язання перерахувати загальний трудовий стаж з урахуванням періоду служби в рядах Збройних Сил СРСР, суд зазначає, що зазначена вимог задоволенню не підлягає, оскільки управлінням було враховано до стажу період служби в рядах Збройних Сил СРСР.

Стосовно вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 втрати в недооплаті пенсії від 01.01.2018 року по жовтень 2019 року в розмірі 35528,46 грн., суд зазначає, що стягненню підлягають нараховані але не виплачені суми, а враховуючи, що з 01.01.2018 року управління не проводило відповідних нарахувань суд дійшов висновку, що вказана вимога належить до часткового задоволення шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з 01.01.2018 року за результатами здійсненого перерахунку.

Доводи відповідача, якими він обґрунтовував правомірність своїх дій, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення суми недоотриманої пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо неврахування до загального страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року, а також періодів роботи в умовах Крайньої Півночі з 13.06.1977 року по 03.10.1979 року, з 09.07.1981 року по 28.08.1989 року, з 22.06.1998 року по 2000 рік в кратному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року із врахуванням до загального стажу, при обчисленні розміру пенсії, періодів роботи з 15.08.1991 року по 16.11.1992 року та з 01.12.1992 року по 01.03.1994 року, а також періодів роботи в умовах Крайньої Півночі з 13.06.1977 року по 03.10.1979 року, з 09.07.1981 року по 28.08.1989 року, з 22.06.1998 року по 2000 рік в кратному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з 01.01.2018 року за результатами здійсненого перерахунку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.