Рішення № 8520072, 22.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.10 р.                     Справа № 21/78                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу, порушену

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром”, м. Єнакієве

про стягнення 8'068,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Добровольський А.Т. – довіреність

від відповідача: Орлов В.В. – довіреність

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” подано позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром” вартості вагової недостачі вантажу (коксова продукція), отриманого від відповідача 26.03.06р. у 17 вагонах за залізничними накладними №№ 48140483-48140493, 48140498, 48140341, 48140503-48140505, 48140509 та залізничного тарифу у загальній сумі 8’068,66 грн. (з урахуванням ПДВ).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:

-          після прибуття вагонів на станцію призначення без ознак втрати чи розкрадання під час перевезення вантаж перевізником був виданий одержувачу без перевірки ваги на підставі ст.52 Статуту залізниць України;

-          перевіркою маси вантажу на заводі за участі представника відповідача була встановлена нестача у 17-ти вагонах, яка складає 9,42т і підтверджена актами приймання продукції.

Відповідач позов не визнав посилаючись на чисельні порушення позивачем вимог Інструкції “Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П-6 , затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР от 15 червня 1965р. з подальшими змінами (далі – «Інструкція»).

Рішенням від 25.05.2009р. господарського суду Донецької області по справі № 21/18, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду по даній справі від 11.08.2009р., позовні вимоги були задоволені.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. згадані рішення та постанову судів по справі № 21/18 було скасовано, а справа – направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Підставою скасування Вищим господарським судом України актів судів першої та апеляційної інстанцій було те, що суди першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача згадану суму як збитки, в той час коли позивач вимагав стягнути спірну суму як відшкодування вартості вагової недостачі. Суд апеляційної інстанції вказану помилку залиши поза увагою.

Письмовою заявою (а.с. 163-164) позивач змінив предмет позову та просив стягнути спірну суму, як збитки, завдані відповідачем внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного сторонами договору. Тією – самою заявою позивач просив суд на підставі вимог ч. 1 ст. 83 ГПК України виходити за межі позовних вимог для захисту порушених прав позивача.

Розгляд справи закінчено 09.03.2010р. Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалася перерва до 13-00год. 22.03.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2005р. між сторонами був укладений договір №1/103 купівлі-продажу (далі – «договір», а.с. 9-11), відповідно до якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору коксохімічну продукцію (товар); номенклатура, кількість, ціна, строки та умови постачання якого обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які виступають невід’ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що товар по договору поставляється на умовах „F.C.A., станція Єнакієве Донецької залізниці відповідно до базисних умов поставки ИНКОТЕРМС, в редакції 2000 року.”. Товар поставляється партіями. Строк поставки обумовлений у додатковій угоді. Разом із товаром Постачальник передає Покупцю документи: товарно-транспортні документи; сертифікат якості виробника або інші документи, які підтверджують якість товару.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що прийомка товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, яка затверджена постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965р. із додатками та змінами від 14.11.1974р. (далі – Інструкція П-6), за якістю –Інструкцією „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю”, яка затверджена постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966р. із змінами та доповненнями від 14.11.1974р. (далі –Інструкція П-7) та сертифікатом якості заводу виробника. З Інструкції П-6 вбачається, що у випадку виявлення неякісності, або нестачі товару виклик представника Постачальника обов’язковий. Кожний вагон перед подачею під навантаження перевішується на вагонних вагах та у накладній проставляється маса тари відповідно показників ваг.

Сторонами 28.02.06р. були підписані додаткові угоди № 4 та № 5 до договору поставки №1/103 від 22.12.2005р., якими ними були погоджені специфікації поставляємої у березні 2006р. продукції. Згідно цих специфікацій відповідач у березні 2006р. мав поставити позивачеві коксовий горішок ТУ У 32200190443-120-97 за ціною 707,00грн. без ПДВ у кількості 5 500т сухої ваги та кокс доменний ТУ У 322-00190443-114-96 за ціною 660,00грн. без ПДВ у кількості 5 500т сухої ваги.

В період дії і на виконання умов договору поставки та додаткових угод №№ 4, 5 відповідачем на адресу позивача у третій декаді березня 2006 року був відвантажений:

·          коксовий горішок 10-25 у 6-ти вагонах №№ 65692055, 64004138, 65350829, 66691478, 65626160, 67144634 за залізничними накладними №№ 48140487, 48140488, 48140492, 48140493, 48140498, 48140509 (дата відправки - 23.03.06р.);

·          кокс доменний у 11-ти вагонах №№ 67171512, 66939588, 68434513, 67176180, 67558189, 67659573, 64805781, 66711029, 63837140, 67174615, 68701812 за залізничними накладними №№ 48140483-48140486, 48140489-48140491, 48140503-48140505, 48140341 (дата відправки –22 та 23.03.06р.).

Згідно даних, зазначених у залізничних накладних, загальна вага нетто відвантаженої продукції у вагонах складає: коксового горішку - 261,1т, коксу доменного –469,3т; вага тари перед навантаженням відповідачем була перевірена.

На станцію призначення вагони прибули 26.03.2006р. Залізницею вантаж, який прибув у справних вагонах, без ознак втрати чи розкрадання під час перевезення, був виданий позивачеві без перевірки ваги в порядку ст.52 Статуту залізниць України, про що є відповідна відмітка на залізничних накладних.

Під час зважування вагонів з вантажем, яке мало місце не пізніше 4-х годин від часу їх прийняття від перевізника, позивачем були складені акти № 4111/1 від 26.03.2006р. та № 4112/1 від 26.03.2006р., в яких зазначалося про виявлену недостачу ваги брутто вантажу, зокрема за відправками №№ 48140341, 48140503-48140505, 48140509 –7,1т, №№ 48140483-48140493, 48140498 –10,8т, у зв’язку з чим позивач зупинив приймання продукції для виклику постачальника, Згідно актів зважування проводилось на тензометричних 100-тонних вагах; продукція, якої не вистачає, у вагонах вмістись могла.

Після прибуття представника відповідача Сорокіної Т.Ф. для спільного приймання продукції, яка діяла на підставі довіреності № 01-17 від 04.01.2006р., приймання продукції за кількістю було продовжено.

За результатами перевірки маси вантажу за спірними відправками комісією у складі двох представників позивача і представника відповідача Сорокіної Т.Ф. були складені акти № 4111/2 від 27.03.2006р. та № 4112/2 від 27.03.2006р., які в день їх складання були затверджені керівництвом позивача.

Згідно цих актів:

§          вагони на станцію призначення прибули в технічно-справному стані;

§          вагони з вантажем після зупинення приймання знаходились на території заводу, що охороняється воєнізованою охороною;

§          зважування проводилось на тензометричних 100-тонних вагах;

§          вага нетто у вагоні № 67171512 –41,5т, недостача проти даних залізничної накладної складає 0,8т; № 67176180 - 40,7т, недостача –1,0т; № 66939588 - 42,3т, недостача –1,0т; № 68434513 - 46,6т, недостача –0,7т; № 64004138 - 41,6т, недостача –0,8т; № 65692055 - 45,3т, недостача –0,6т; № 67659573 - 44,4т, недостача –1,1т; № 64805781 - 38,9т, недостача –1,0т; № 67558189 - 41,7т, недостача –0,9т; № 65626160 - 40,0т, недостача –0,8т; № 66691478 - 42,2т, недостача –1,1т; № 65350829 - 44,8т, недостача –1,0т; № 68701812 - 40,2т, недостача –1,5т; № 67174615 - 38,9т, недостача – 0,9т; № 66711029 - 39,9т, недостача –1,3т; № 63837140 - 42,6т, недостача –1,7т; № 67144634 - 40,2т, недостача –1,7т;

§          продукція, якої не вистачає, у вагонах вмістись могла;

§          загальна кількість продукції, якої не вистачає та її вартість буде визначена після отримання рахунку;

§          комісією зазначено, що причиною недостачі є невірне визначення ваги вантажовідправником.

Представником відповідача акти приймання продукції за кількістю підписані з зауваженням такого змісту: “Вагони, зазначені в акті, завантажені коксовим горішком і коксом доменним у відповідності з Р.2 п.2 § 1-8 Технічних умов і Правил перевезення вантажів, на відкритому рухомому складі, висота шапки 300-500мм над рівнем бортів, до повної місткості. Переважені на 100т вагонних вагах (держповірка 23.01.06р.), перевірені залізницею і прийняті до перевезення без претензій. Різниця зважування мала місце з причини втрати вантажу під час перевезення”.

Вартість продукції і перевезення за спірними відправками позивачем оплачені відповідачеві в повному обсязі згідно виставлених останнім рахунків-фактур №№ ЗА-0000568 від 23.03.06р., ЗА-0000591 від 24.03.06р., ЗА-0000593 від 24.03.06р. та ЗА-0000567 від 23.03.06р. В рахунках відповідачем вага відвантаженої продукції визначена розрахунковим шляхом у тонах сухої ваги (з відрахуванням вологості коксового горіху і коксу доменного).

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків від нестачі - вартості вагової недостачі продукції 9,42т з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу.

При цьому вартість нестачі ним визначена з урахуванням норми недостачі 1% (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) та в перерахунку за сухою вагою. Вага відповідальної нестачі ним визначена шляхом віднімання норми недостачі у вологому стані від сухої ваги нестачі, що фактично призвело до зменшення загальної ваги недостачі і як наслідок до зменшення вартості вагової недостачі продукції.

Господарський суд вважає, що акти прийомки продукції (товарів) за кількістю не відповідають вимогам Інструкції, з наступних підстав.

Згідно з п.14 Інструкції при неможливості переваги продукції без тари визначення ваги нетто проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції, результати якої оформляються актом.

Акт про вагу тари повинен бути укладений не пізніше 10 днів після її звільнення. В акті про результати перевірки ваги тари зазначається також вага нетто продукції, визначена шляхом вирахування із ваги брутто ваги тари.

Визначення ваги нетто, шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто по даним, зазначеним в супровідних та у транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.

На порушення зазначених вимог, акти про вагу тари вагонів не складалися, зважування порожніх вагонів після їх розвантаження не здійснювалось.

Пунктом 4.6 розділу 4 „Вимоги” ДСТУ 322-12-2-94 зазначено те, що у випадку, якщо розходження даних документа про якість та результати контрольної проби перевищує припустимі, то частину, яка залишилась контрольної проби для хімічного аналізу направляють у нейтральну лабораторію, результат якої є остаточним, або при погодженні постачальника, за остаточний результат приймають дані споживача.

Однак, позовні матеріали не містять відомостей про встановлення позивачем показів загальної вологи та направлення результату контрольної проби у нейтральну лабораторію, або про погодження підприємства прийняти за остаточний результат, отриманий в лабораторії позивача.

Господарським судом встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в Інструкції способом.

Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості, судом не приймається до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.

Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 – формулу, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість та результати контрольної перевірки її у споживача.

          З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини, або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

          Приписи статей 33 – 34 ГПК України покладають на сторони обов’язок доказування обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          За таких обставин, суд вважає доводи позивача щодо наявності недостачі вантажу у зазначених вагонах таким, що не ґрунтуються на будь-яких доказах. Адже, факт недостачі позивачем є не доведеним з причини недодержання встановленого порядку прийомки продукції. Надані суду акти не можуть бути прийнятими господарським судом у якості доказів у розумінні ст. 34 ГПК України.

          Така позиція підтримується практикою Вищого господарського суду України, який розглядав подібні спори за участю тих-самих осіб, що й у справі 21/18. (Постанови ВГСУ від 08.07.10р., 29.07.10р., 01.09.10р. у справах, порушених господарським судом Донецької області, відповідно №№ 17/74, 17/ 76, 17/75).

          Судові витрати мають бути віднесені на позивача.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя