Рішення № 85199502, 23.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5802/19

В справі № 760/15389/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17263, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. від 25 серпня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається в позові на те, що 10 жовтня 2007 року між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», був укладений Кредитний договір № 39.29.-50/978, за умовами якого відповідачем були надані кредитні кошти в національній валюті на придбання житлової нерухомості в сумі 747 215, 00 гр. під 15 % річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитними коштами підлягає щорічному перегляду, згідно п. 2.6 Кредитного договору, з кінцевим строком повернення до 09 жовтня 2032 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та відповідачем був укладений Договір іпотеки № 39.29.-50/570і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. 10 жовтня 2007 року за реєстраційним номером 5295, яким ним передано в іпотеку відповідачу об`єкт житлової нерухомості: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В березні 2019 року він дізнався, що 11 грудня 2017 року постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. відкрито виконавче провадження № 55290186 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. № 17263 від 25 серпня 2017 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог відповідача за Кредитним договором в розмірі 896 678, 54 гр.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами,виходячи з наступного.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав ні від відповідача, ні від нього первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір його заборгованості перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені в виконавчому написі, є безспірними.

Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності в нього грошового зобов`язання по кредиту, процентах річних та пені не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до нього.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, що є порушенням вимог закону.

Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без врахування його думки та позиції, та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до нього.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три року та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора.

Нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Досудової вимоги від відповідача з розрахунком заборгованості та графіком внесення платежів, а також інформацією, з якого моменту утворилася заборгованість, він не отримував.

Таким чином, на підставі документів, наданих відповідачем приватному нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до нього, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 Кредитного договору, протягом більш, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити нараховані відсотки за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції, передбачені цим Кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.4.1 Кредитного договору позичальник вносить чергові платежі по кредиту та сплаті відсотків щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з 10 листопада 2007 року.

Згідно заяви на переказ готівки № kr 20727 від 08 липня 2010 року ним був здійснений останній платіж відповідачу в рахунок погашення кредиту, відсотків та за прострочку платежів загальною сумою 10 850, 55 гр., після чого він повністю перестав здійснювати платежі відповідачу в рахунок погашення кредиту та відсотків, а отже саме з 07 жовтня 2010 року у відповідача виникло право достроково стягнути всю заборгованість за кредитним договором.

Із заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі іпотеки відповідач звернувся лише 25 червня 2017 року, тобто після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Відповідно до п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Таким чином, вважає, що відповідачем пропущено строк, протягом якого він міг звернутися з заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Крім того, зазначає, що позбавлення житла може здійснюватись виключно за рішенням суду.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з`являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 31 травня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., а також представник третьої особи Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд до відома не поставили.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2007 року між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», був укладений Кредитний договір № 39.29.-50/978, за умовами якого позивач отримав кредит на придбання житлової нерухомості в сумі 747 215, 00 гр. під 15 % річних за перший рік з кінцевим строком повернення до 09 жовтня 2032 року.

Відповідно до п. 2.6 Договору подальший розмір процентів за користування кредитними коштами підлягає щорічному перегляду.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.4.1 Кредитного договору позичальник вносить чергові платежі по кредиту та сплаті відсотків щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з 10 листопада 2007 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами був укладений Договір іпотеки № 39.29.-50/570і, посвідчений 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С.за реєстраційним номером 5295, за яким позивач передав у іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

/ а.с. 9 - 14 /

25 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

З виконавчого напису вбачається, що період, за який проводиться стягнення - з 07 червня 2016 року по 07 червня 2017 року.

Згідно оспорюваного виконавчого напису запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги стягувача у заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов Кредитного договору, а саме: 645 084, 00 гр. простроченої заборгованості, 251 594, 54 гр. простроченої заборгованості по нарахованих відсотках.

Загальна сума заборгованості становить 896 678, 54 гр. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

11 грудня 2017 року постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пішковцій О.В. відкрито виконавче провадження № 55290186 з примусового виконання виконавчого напису.

/ а.с. 6 - 8, 46 - 47, 56 - 59 /

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно зі ст. 89 Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

З наданих відповідачем приватному нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису вбачається, що, крім вимоги перед зверненням, будь-яких вимог до позивача про усунення порушень банк не пред`являв.

Крім того, доказів його отримання позивачем, як боржником, при зверненні за вчиненням виконавчого напису банк не надав.

Крім того, за який період нараховані проценти та пеня, з матеріалів, наданих приватному нотаріусу, не вбачається, в виконавчому написі така інформація відсутня і обґрунтований розрахунок даних сум до заяви не доданий.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданій банком виписці з рахунку боржника суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.

З Довідки про ненадходження платежу вбачається, що позивачем, як позичальником, не був сплачений черговий платіж за період часу з 13.06.2017 року до 14.07.2017 року, тобто за 1 місяць.

В свою чергу з вимоги про усунення порушень вбачається, що заборгованість нарахована станом на 07 червня 2017 року, а неодноразові звернення банку з питань виконання зобов`язання з виплати кредиту позивачем проігноровані.

Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед банком, не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 17263 від 25 серпня 2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва