Рішення № 8518750, 15.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.10р.Справа № 33/59-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ВЕЛЕС", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 331 грн. 32 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Зміївський С.П., довіреність б/н від 16.01.2010 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" про стягнення 7 178 грн. 80 коп. - основної заборгованості за договором № В-197 від 28.10.2009 року, 19 грн. 47 коп. - 3% річних, 133 грн. 05 коп. - пені і витрат по справі.

В судове засідання 10.03.2010 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не направив повноважного представника в судові засідання 23.02.2010 р., 10.03.2010 р., відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2010 р., 23.02.2010 р., суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено за адресою, яка вказана в позовній заяві та яка підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 6-у).

У судовому засіданні 10.03.2010 р. за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд, -

ВСТАНОВИВ :

28.10.2009 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки продукції № В-197 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору продавець взяв на себе зобов’язання поставити покупцю продукцію, а покупець зобов’язався прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями транспортом продавця на підставі заявок покупця.

Відповідно до пункту 3.2. Договору передача та прийомка продукції здійснюється на складі покупця та оформлюється накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. Датою поставки продукції є дата підписання уповноваженими представниками сторін накладних. Зі вказаного моменту продукція переходить у власність покупця.

Відповідно до пп. 5.3.1. Договору покупець сплачує вартість кожної партії продукції на протязі 21 дня з моменту її відвантаження.

Позивач, на виконання своїх зобов’язань за Договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 7 178 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними № В-00004895 від 28.10.2009 року на суму 4 304 грн. 80 коп., № В-00005521 від 18.11.2009 року на суму 2 874 грн. 00 коп. та довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯПИ № 761675 та № 12/1 від 18.11.2009 року (а.с. 2-5).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар, не виконав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 178 грн. 80 коп. і підлягає задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.3. Договору при простроченні розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, пеня складає 133 грн. 05 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 19 грн. 47 коп. –3% річних підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 7 178 грн. 80 коп. - основної заборгованості за договором № В-197 від 28.10.2009 року, 19 грн. 47 коп. - 3% річних, 133 грн. 05 коп. –пені.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 6-у, код ЄДРПОУ 34656235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" (61019, м. Харків, вул. Калініна, буд. 91, код ЄДРПОУ 36225353) 7 178 (сім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 80 коп. - основної заборгованості, 19 (дев’ятнадцять) грн. 47 коп. - 3% річних, 133 (сто тридцять три) грн. 05 коп. –пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення підписано 16.03.2010 року