Постанова № 8516499, 17.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.02.10Справа №2а-7212/09/10/0170 11:34 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сейтумеров Р.А., представник по довіреності б/номеру від 02.06.2009 р.;

від відповідача - Тарасенко О.В., представник по довіреності №18/10-0 від 10.01.2010 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” позивач 28 липня 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання нечинними рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009742303 від 26.05.2009 року на суму 5850грн.00коп., №0009832303 від 26.05.2009 року на суму 1800грн.00коп., №0009822303 від 26.05.2009 року на суму 14960грн.00коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було проведено дві перевірки залів гральних автоматів, що належать позивачу, розташованих в м. Павлоград. За результатами проведених перевірок прийнято три рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, які позивач вважає неправомірними. Позивач зазначає, що ним не було допущено порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.2005 року №265/95-ВР (надалі Закон про РРО), а саме: проведення розрахункових операцій з купівлі-продажу електронних кредитів за готівковий розрахунок через гральні автомати, яким не реалізовуються фіскальні функції. Позивач зазначає, що зали гральних автоматів оснащені зареєстрованими, опломбованими і переведеними у фіскальний режим роботи реєстраторами розрахункових операцій, що внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, на час проведення перевірки знаходились в гральних залах в справному стані. Відносно застосування фінансової санкції за непереведення у фіскальний режим роботи РРО представник позивача пояснив, що санкція застосована неправомірно у звязку з тим, що на час проведення перевірки гральні автомати не виконували фіскальних функцій і у залах гральних автоматів застосовувались зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, через які в зазначеному залі гральних автоматів і проводяться розрахункові операції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2010 року допущено заміну первинного відповідача по справі - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - на належного відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вважає прийняті рішення про застосування фінансових санкцій законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 10.12.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України “Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” від 07.02.2001 р. №121 позивач повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій при використанні гральних автоматів з 31 грудня 2006 року, а саме: гральні автомати повинні бути обладнані фіскальними блоками, зареєстровані в органах державної податкової служби України у встановленому діючим законодавством порядку. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), позивач був зобовязаний оприбутковувати готівку в книзі обліку розрахункових операцій в повній сумі на підставі фіскальних звітних чеків, що позивачем виконано не було. На підставі викладеного, відповідач вважає застосування фінансових санкцій законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест" (код ЄДРПОУ 34058535, юридична адреса: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Скрипниченко/51-й Армії, буд.30/13) зареєстровано як юридична особа 10.02.2006 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.65), Довідкою з ЄДРПОУ №007664 від 26.08.2008 р. (а.с.66) та Статутом позивача (а.с.59-64).

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (пункт 9 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17);

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій (пункт 2 статті 17);

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (пункт 4 статті 17).

Судом встановлено, що на підставі направлень на проведення перевірки №0485 від 22.04.2009 року та №0484 від 22.04.2009 року на підставі Законів України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”, від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23.03.1996 року №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” головним державним податковим ревізором інспектором ДПА в Дніпропетровській області Михайловим С.В. та старшим державним податковим ревізором інспектором ДПА в Дніпропетровській області Лисовим В.А. здійснено перевірку за дотриманням субєктом господарювання Тернівською філією ТОВ "Мастер Інвест" - порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій в залі гральних автоматів, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 57/11, за результатами якої складено акт перевірки від 23 квітня 2009 року №003825 (а.с.158-159).

Суд зазначає, що акт перевірки містить відомості про те, що перевіряючи перед початком перевірки зареєструвались в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів позивача було зроблено запис №6. В матеріалах справи наявна копія зазначеного журналу (а.с.88-89), що знаходився в залі гральних автоматів ТФ ТОВ «Мастер Інвест» за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 57/11. Відповідно до наданої позивачем під час розгляду копії в даному журналі наявний запис №6 про проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу працівниками ДПА у Дніпропетровській області Михайловим С.В. та Лисовим В.А. на підставі направлень на проведення перевірки №0485 від 22.04.2009 року та №0484 від 22.04.2009 року з зазначенням посад вказаних осіб та дати проведення перевірки 23.04.2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивач в зазначеному залі здійснює діяльність у сфері грального бізнесу, а саме: в залі здійснюються розрахункові операції з купівлі-продажу кредитів за готівковий розрахунок через 15 гральних автоматів, що на час перевірки знаходились у робочому стані та були підключені до електромережі, якими не реалізовувались фіскальні функції РРО. В акті перевірки також вказано про не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій при продажу кредитів на загальну суму 150грн.00коп. та невидачу розрахунково-касового документу на зазначену суму (а.с.159). При цьому в акті перевірки не зазначено, чи обладнані гральні автомати купюроприймачами, чи ні, однак акт перевірки містить відомості про те, що: «при продажу електронних кредитів для проведення азартної гри на гральному автоматі розрахункові операції проводяться через гральні автомати з грошовим виграшем за допомогою «ключа».

Згідно з висновками акту встановлені перевіркою обставини були оцінені як порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону про РРО; абз.2 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»; пп.9-31 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами» (додаток 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. №13).

Перевірку було проведено в присутності оператора залу гральних автоматів ОСОБА_1. Згідно відмітки на 4 аркуші акту перевірки (а.с.159, зворотній бік) ОСОБА_1 з актом ознайомлена, від підпису акту перевірки відмовилась, про що складений акт відмови від підпису від 23.04.2009 року (наявний в матеріалах справи а.с.160). Другий екземпляр акту був отриманий уповноваженою особою 21.05.2009 року, що підтверджено відміткою та підписом на 4 аркуші акту перевірки, представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд також зазначає, що в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №0699/01/09/23/34058535, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача), та позивачем не заперечується та не оспорюється.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009742303 від 26.05.2009 року про застосування фінансових санкцій в загальній сумі 5850грн.00коп. на підставі пунктів 1 та 2 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог п.1 та 2 ст.3 зазначеного Закону (а.с.157). Зазначене рішення вручено позивачу 26.05.2009 року, що підтверджується відміткою і підписом на рішенні та не заперечується позивачем.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем фінансові санкції згідно оспорюваного рішення застосовані: за використання при здійсненні розрахункових операцій непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих, неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій, а саме - через 15 гральних автоматів - на підставі пункту 2 статті 17 Закону про РРО в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний гральний автомат, тобто: 17грн.00коп. х 20 = 340грн.00коп. х 15 = 5100 гривень 00 копійок; а також за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій при купівлі-продажу кредитів на суму 150грн.00коп. та невидачу розрахунково-касового документу на зазначену суму на підставі пункту 1 статті 17 Закону про РРО в п'ятикратному розмірі вартості наданих послуг, на які виявлено невідповідність, тобто: 150,00 х 5 = 750грн.00коп., а взагалі на суму 5850грн. 00коп. (5100,00+750,00), що підтверджено також розрахунком фінансових санкцій (а.с.157, зворотній бік).

Перевіряючи законність та обґрунтованість застосування до відповідача фінансових санкцій за непроведення розрахункової операції на суму 150грн.00коп. через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, на суму 750грн.00коп., суд зазначає наступне:

Факт не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій при купівлі-продажу кредитів на суму 150грн.00коп. та невидачі розрахунково-касового документу на зазначену суму підтверджено актом перевірки. Суд під час розгляду справи неодноразово зобовязував позивача надати суду фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій, що підтверджує проведення позивачем через РРО вказаної операції з продажу кредитів на вказану суму, однак представником позивача такий чек суду не був наданий, а також не повідомлено суд про його наявність у третіх осіб для витребування судом та залучення до матеріалів справи. Крім того, як свідчить Х-звіт денний РРО, що був роздрукований під час проведення перевірки (а.с.161, зворотній бік), через реєстратор розрахункових операцій на той час було проведено лише операції з продажу кредитів на суму 60грн.00коп.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не спростований факт порушення вимог п.1, 2 ст.3 Закону про РРО в частині непроведення розрахункової операції на суму 150грн.00коп. через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, факт порушення підтверджений матеріалами справи, підстави для визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009742303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій на суму 750грн.00коп. протиправним та його скасування відсутні.

Також суд зазначає, що на підставі направлень на проведення перевірки №0483 від 22.04.2009 року та №0482 від 22.04.2009 року на підставі Законів України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”, від 06.07.1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23.03.1996 року №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України від 25.12.2004 року №637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” головним державним податковим ревізором інспектором ДПА в Дніпропетровській області Хоменко В.В. та старшим державним податковим ревізором інспектором ДПА в Дніпропетровській області Дудником Р.О. здійснено перевірку за дотриманням субєктом господарювання Тернівською філією ТОВ "Мастер Інвест" - порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій в залі гральних автоматів, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 62, за результатами якої складено акт перевірки від 23 квітня 2009 року №003817 (а.с.165-166).

Суд зазначає, що акт перевірки містить відомості про те, що перевіряючи зареєструвались в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів позивача, що з початку перевірки працівником позивача не був наданий, а наданий в ході перевірки. В матеріалах справи наявна копія зазначеного журналу (а.с.85-86), що знаходився в залі гральних автоматів ТФ ТОВ «Мастер Інвест» за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 62. Відповідно до наданої позивачем під час розгляду копії в зазначеному журналі наявний запис про проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу працівниками Хоменко В.В. та Дудник Р.О. на підставі направлень на проведення перевірки з зазначенням дати проведення перевірки 23.04.2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивач в зазначеному залі здійснює діяльність у сфері грального бізнесу, а саме: в залі не реалізуються фіскальні функції РРО на 25 гральних автоматах з грошовим виграшем, підключених до електромережі (у робочому стані), за допомогою яких проводяться розрахункові операції з продажу електронних кредитів за готівкові кошти за допомогою ключа (при цьому в акті перевірки не зазначено, чи обладнані гральні автомати купюроприймачами, чи ні). В акті перевірки також вказано про незбереження на місці проведення розрахунків реєстраційного посвідчення РРО; незбереження в КОРО №0410002811р/1 фіскальних звітних чеків за 03.11.2008 року, 28.02.2008 року, 15.03.2008 року, 01.03.2008 року, 10.04.2008 року, 13.04.2008 року, 28.05.2008 року, 10.06.2008 року, 16.06.2008 року, 19.06.2008 року, 21.06.2008 року, 24.06.2008 року, 13.07.2008 року, 19.07.2008 року, 29.07.2008 року, 03.08.2008 року, 06.08.2008 року, 07.08.2008 року, 24.08.2008 року; несвоєчасне оприбуткування готівки у день її одержання к книзі обліку розрахункових операцій №0410002811р/2 від 24.10.2008 року на суму 360грн.00коп., а саме: 20.04.2009 року на суму 120грн.00коп. 21.04.2009 року на суму 120грн.00коп., 22.04.2009 року на суму 120грн.00коп.

Згідно з висновками акту встановлені перевіркою обставини були оцінені як порушення позивачем вимог пунктів 1, 9 статті 3 Закону про РРО; абз.2 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»; абз.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №199 від 18.02.2002 року «Про забезпечення вимог щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування»; пп.9-31 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами» (додаток 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. №13); абз.23 п.1, 2, 4, п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320).

Перевірку було проведено в присутності оператора залу гральних автоматів ОСОБА_2. Згідно відмітки на 4 аркуші акту перевірки (а.с.166, зворотній бік) ОСОБА_2 з актом ознайомлена, від підпису акту перевірки відмовилась, про що складений акт відмови від підпису від 23.04.2009 року (наявний в матеріалах справи а.с.167). Другий екземпляр акту був отриманий уповноваженою особою 21.05.2009 року, що підтверджено відміткою та підписом на 4 аркуші акту перевірки, представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд також зазначає, що в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №0700/01/09/23/34058535, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача), та позивачем не заперечується та не оспорюється.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- №0009822303 від 26.05.2009 року про застосування фінансових санкцій в загальній сумі 14960грн.00коп. на підставі пунктів 2, 4 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог п.1, 9 ст.3 зазначеного Закону (а.с.162);

- №0009822303 від 26.05.2009 року про застосування фінансових санкцій в загальній сумі 1800грн.00коп. за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), на підставі абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року.

Зазначені рішення вручено позивачу 26.05.2009 року, що підтверджується відмітками і підписами на рішеннях та не заперечується позивачем.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем фінансові санкції згідно оспорюваних рішень застосовані:

- за використання при здійсненні розрахункових операцій непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих, неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій, а саме - через 25 гральних автоматів - на підставі пункту 2 статті 17 Закону про РРО в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний гральний автомат, тобто: 17грн.00коп. х 20 = 340грн.00коп. х 25 = 8500 гривень 00 копійок; за незберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за вказані дні в кількості 19 штук - на підставі пункту 4 статті 17 Закону про РРО в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто: 340 х 19 = 6460грн.00коп., а взагалі на суму 14960грн.00коп. (8500,00+6460,00), що підтверджено також розрахунком фінансових санкцій (а.с.163);

- за неоприбуткування готівкових грошових коштів в книзі обліку розрахункових операцій у повній сумі їх фактичних надходжень у день одержання готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків РРО (порушені вимоги пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320)), фінансова санкція застосована відповідно до ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми 1800грн.00коп. (360,00 х 5).

Перевіряючи законність та обґрунтованість застосування фінансових санкцій за незберігання позивачем в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за вищевказані дні в кількості 19 штук в сумі 6460грн.00коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог пункту 9 статті3 Закону про РРО СПД зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В акті перевірки наявні відомості про відсутність в КОРО на час проведення перевірки фіскальних звітних чеків за конкретні дні (перелік дат наведено в акті перевірки).

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи представником позивача було надано копію книги обліку розрахункових операцій №0410002811р/1, в якій наявні фіскальні звітні чеки за 13.04.2008 року, 16.06.2008 року, 19.06.2008 року, 21.06.2008 року, 24.06.2008 року, 13.07.2008 року, 19.07.2008 року, 03.08.2008 року, 06.08.2008 року (а.с.98-104). Суд зазначає, що акт перевірки не містить відомостей про номери фіскальних звітних чеків, що відсутні, а також про дні, за які саме вони повинні бути роздруковані ( а не дні, в які вони роздруковані), у звязку з чим суд, керуючись вимогами ч.1 ст.70 КАС України, приймає зазначені фіскальні чеки, надані позивачем, як належний доказ по справі.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не був доведений факт незбереження в КОРО зазначених фіскальних звітних чеків за 9 днів. Разом з тим, позивачем на неодноразові вимоги суду не надано доказів збереження фіскальних звітних чеків за 03.11.2008 року, 28.02.2008 року, 15.03.2008 року, 21.03.2008 року, 10.04.2008 року, 28.05.2008 року, 10.06.2008 року, 29.07.2008 року, 07.08.2008 року, 24.08.2008 року всього у кількості 10 штук, не повідомлено про їх наявність у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування судом для залучення до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 3400грн.00коп. (340*10) за зазначене порушення, однак вважає, що застосування фінансових санкцій в сумі 3060грн.00коп. (340*9) є незаконним, необґрунтованим та не підтверджено матеріалами справи.

В частині правомірності та обґрунтованості застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в сумі 1800грн.00коп. суд зазначає наступне:

Згідно зі ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до вимог п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320):

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Згідно з вимогами п.2.6 зазначеного Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”від 12.06.1995 року №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на час проведення перевірки в книзі обліку розрахункових операцій не були оприбутковані грошові кошти в загальній сумі 360грн.00коп. При цьому в акті перевірки зазначено, що грошові кошти, отримані 20.04.2009 року в сумі 120грн.00коп., 21.04.2009 року в сумі 120грн.00коп., 22.04.2009 року в сумі 120грн.00коп. були оприбутковані 24.10.2008 року в сумі 360грн.00коп. Суд зазначає, що допущена в акті працівниками податкового органу технічна помилка в частині зазначення отримання позивачем сум по 120грн.00коп. з 20 квітня по 22 квітня 2009 року замість з 20 жовтня по 22 жовтня 2008 року не вплинула на сутність допущеного позивачем порушення та на правомірність застосування фінансових санкцій, а також не може свідчити про незаконність та необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки повязана з датою проведення перевірки 23 квітня 2009 року та є суто технічною.

Разом з тим суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надані суду будь-які докази своєчасного оприбуткування зазначених в акті перевірки грошових коштів у загальній сумі 360грн.00коп., на вимоги суду також не надано копію касової книги та книги обліку розрахункових операцій за жовтень 2008 року, фіскальні звітні чеки за вказані дні та розділи КОРО з записами про оприбуткування готівки.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що допущене позивачем порушення підтверджено належним доказом по справі актом перевірки, будь-якими доказами позивачем не спростовано, у звязку з чим у суду відсутні підстави для визнання незаконним та необґрунтованим застосування фінансових санкцій в зазначеній частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість застосування до відповідача фінансових санкцій за проведення розрахункових операцій через незареєстровані належним чином реєстратори розрахункових операцій в органах державної податкової служби і не переведені у фіскальний режим роботи, а саме через 40 гральних автоматів (25+15) - на суму 5100грн.00коп. по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009742303 від 26.05.2009 року та на суму 8500грн.00коп. по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009822303 від 26.05.2009 року, суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що позивач через філію ТОВ “Мастер Інвест” здійснював підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу в залах гральних автоматів за адресами: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 57/11 та вул. К. Маркса, буд.62.

В зазначених залах встановлені зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій Mini-600.02ME, що зареєстровані на філію ТОВ “Мастер Інвест”, належать позивачу та підтверджується актами перевірок.

В залі гральних автоматів за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 57/11, позивачем розміщено 15 гральних автоматів, що підтверджується актом перевірки (описовою частиною), на кожний з яких позивачем отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки торгові патенти у кількості 15 штук, що також підтверджено актом перевірки, додатком до нього (описом торгових патентів а.с.160) та наданими позивачем під час розгляду справи торговими патентами (копії яких наявні в матеріалах справи). Кількість гральних автоматів визнається представниками позивача і відповідача та не оспорюється.

Акт перевірки не містить описання гральних автоматів, а саме їх типу, моделі, назви, року випуску тощо. Разом з тим, в акті наявне посилання на те, що при продажу електронних кредитів розрахункові операції проводяться через гральні автомати з грошовим виграшем за допомогою «ключа».

Згідно з актом перевірки під час проведення перевірки залу гральних автоматів, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса, 57/11, перевіряючими було встановлено, що позивачем для проведення розрахунків під час купівлі-продажу кредитів використовувався реєстратор розрахункових операцій Mini-600.02ME (реєстраційне посвідчення №0410002601 від 15.11.2006 року а.с.107). Згідно наданих пояснень представника позивача за допомогою даного реєстратора розрахункових операцій під час його використання виконувалось занесення у фіскальну память та довготермінове зберігання в ній розрахункових операцій при прийомі ставок, цей апарат дозволяє здійснювати багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції, що представником відповідача не оспорюється.

Також у матеріалах справи наявні Х-звіт денний (а.с.161, зворотній бік) та фіскальний звітний чек Z-звіт реєстратора розрахункових операцій, що розташований в залі гральних автоматів по вул. К. Маркса, 57/11 (а.с.71), відповідно до яких на час проведення перевірки через РРО було проведено розрахункових операцій з продажу кредитів на суму 60грн.00коп., всього за день перевірки продано та куплено кредити на суму 220грн.00коп., які підтверджують застосування в зазначеному залі гральних автоматів у день перевірки 23 квітня 2009 року належним чином зареєстрованого, опломбовано та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій Mini-600.02МЕ.

Що стосується незастосування зазначеного реєстратора розрахункових операцій під час купівлі-продажу кредитів на суму 150грн.00коп., яке було виявлено в ході перевірки, то суд вважає необхідним зазначити, що оскаржуваним рішенням до позивача за зазначене порушення вже застосовані фінансові санкції в сумі 750 грн.00коп. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО.

Аналогічним чином суд зазначає, що в акті перевірки залу гральних автоматів, що розташований за адресою: вул. К. Маркса, буд.62, також зазначено про застосування реєстратора розрахункових операцій під час продажу електронних кредитів на суму 300грн.00коп., що також підтверджено фіскальним чеком та Х-звітом РРО денним (а.с.164, зворотній бік), що роздрукований під час проведення перевірки. Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем суду також було надано реєстраційне посвідчення №0410002811 від 08.10.2007 року реєстратора розрахункових операцій Mini-600.02ME, заводський номер №ПА621011134, що зареєстрований на філію ТОВ “Мастер Інвест” за адресою м. Павлоград, вул.К. Маркса, буд.62, та належить позивачу (а.с.30).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не був доведений факт, що в залах гральних автоматів знаходилися саме автомати, які обладнані купюроприймачами, більш того, ці факти були спростовані позивачем доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши вказані документи, суд встановив, що гральні автомати відповідно до акту перевірки вносились дані про придбання електронних кредитів за допомогою електронного ключа. Працівниками податкового органу в актах перевірок та представниками відповідача під час розгляду справи в суді не надано будь-яких доказів та не повідомлено про те, що вказані в актах гральні автомати мали купюро- або монетоприймачі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розміщені в залах гральні автомати не використовуються для здійснення розрахунків з особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, отримання послуг у звязку з їх використанням за кошти не відбувається, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнанні пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій під час проведення гри.

Перевіряючи доводи представника відповідача в частині, що позивачем не виконані вимоги законодавства щодо обладнання всіх гральних автоматів фіскальними блоками для гральних автоматів, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” від 07.02.2001 р. №121 (далі - Постанова №121) встановлені строки переведення субєктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

Так, у п.6 Додатку до Постанови №121 зазначено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, у термін до 31.12.2006 р. мали перевести розрахунки із застосуванням РРО.

При цьому, п.2 Постанови №121 передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01.07.2001 р. розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01.02.2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом ДПА України №581 від 10.09.2008 р. був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, в який внесений Фіскал з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02***, який мав застосовуватись у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівлі та послуг гральних автоматів. Але жодним нормативним актом не був передбачений обовязок субєктів господарювання обладнати гральні автомати купюроприймачами з метою подальшої їх фіскалізації.

Крім того, суду відповідачем не надано жодних доказів можливості застосування системи Фіскал для гральних автоматів, які не обладнані купюроприймачами та за своїм призначенням не здійснюють приймання та облік грошових коштів, та в яких виграш визначається за сумою отриманих очок та розрахунок здійснюється касиром на місці проведення розрахунків.

В матеріалах справи також наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Геймс» від 08.06.2009 року №112 (а.с.83-84). Зазначений лист містить посилання на лист ДНТП «Електронмаш» від 23.04.2003 року №60/457, відповідно до якого неможливо розробити та сумістити з гральними автоматами такий РРО, що буде повністю відповідати усіх затвердженим вимогам та підходити до всіх діючих на території України апаратів. Також даний лист містить відомості про те, що для коректної роботи системи «Фіскал» на кожному гральному апараті необхідно встановити спеціальний пристрій контролер, що підключається до деталей грального апарата. В листі зазначено про те, що встановлення контролера може привести до порушення експлуатаційних характеристик автомата; для встановлення контролера необхідно порушення цілісності корпусу кожного грального автомату, на підставі чого зроблено висновок, що встановлення системи «Фіскал» може призвести до передчасного виходу з ладу грального автомату.

За таких умов суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу позивач з незалежних від нього причин не в змозі був виконати вимоги Постанови №121 щодо проведення розрахунків через фіскалізовані гральні автомати.

Нерозроблення відповідними державними органами запамятовуючих пристроїв для оснащення гральних автоматів, що вже діють, не може позбавити можливості позивача використовувати такі гральні автомати, в господарській діяльності.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до частини третьої статті 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Судом встановлено, що позивач має в залах гральних автоматів належним чином зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим реєстратори розрахункових операцій Mini-600.02ME, через які повинні здійснюватися розрахунки зі споживачами послуг, що забезпечує виконання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №009742303 від 26.05.2009 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” фінансових санкцій в частині застосування фінансових санкцій у сумі 5100грн.00коп. та рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №009822303 від 26.05.2009 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер Інвест” фінансових санкцій в частині застосування фінансових санкцій у сумі 8500грн.00коп. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинними рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд також вважає необхідним зазначити, що позивачем не оспорювались підстави перевірок та дотримання працівниками податкового органу порядку проведення перевірок. Представниками позивача також не заперечується, що перевіряючі зареєструвались в журналах перевірок контролюючих органів, надали направлення на проведення перевірки, оформили за результатами проведених перевірок акти перевірки тощо. Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено допуск працівників податкового органу до проведення перевірок та відсутність будь-яких заперечень позивача стосовно їх проведення. Суд також зазначає, що під час розгляду даної справи представниками позивача суду не повідомлено будь-яких відомостей стосовно неправомірних дій працівників податкового органу під час проведення перевірок, у звязку з чим у суду відсутні підстави для визнання зазначених дій неправомірними. Крім того, позивачем з дати проведення перевірок 23.04.2009 р. - до часу розгляду справи не подано до ДПА у Дніпропетровській області або до правоохоронних органів будь-яких скарг на дії перевіряючих та не зазначено норми діючого законодавства, що були порушені працівниками податкового органу під час проведення перевірки. Що стосується подання позивачем заперечень на акти перевірок до ДПА в АР Крим, то суд зазначає, що ДПА в АР Крим вказані перевірки не проводились, крім того вказані заперечення не містять відомостей про проведення перевірок з порушенням встановленого порядку їх проведення.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0009822303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 11560грн.00коп., №0009742303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 5100грн.00коп., прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест», однак слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0009822303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 3400грн.00коп., №0009742303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 750грн.00коп. та №0009832303 від 26.05.2009 року в повному обсязі на суму 1800грн.00коп.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 17 лютого 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 22 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0009822303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 11560,00 гривень, №0009742303 від 26.05.2009 року в частині застосування фінансових санкцій в сумі 5100,00 гривень, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест».

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест» з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.