Постанова № 8516505, 16.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.10Справа №2а-910/10/4/0170 о 09:34

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Мартьянов О.В;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне багатопрофільне мале підприємство «ДЮН»(далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі – відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №000058/1502/0 від 22.01.2009 року. Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181).

Ухвалами суду від 16.01.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 20723781, перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питань сплати позивачем податку на додану вартість, за наслідками перевірки складено акт від 10.01.2009 року №6/1502/20723781 (а.с. 7, 8), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за лютий і березень 2008 року.

За твердженням відповідача суми податкового зобов'язання, самостійно задекларовані позивачем за даний період сплачені згідно із платіжними дорученнями від 22.09.2008 року на суму 723,24 грн., від 17.10.2008 року на суму 4660,76 грн., від 20.11.2008 року на суму 3276,00 грн. із порушенням законодавчо встановленого терміну сплати сум податку.

На підставі цього акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість на суму 4330,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає податкові декларації у місячний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181; граничним строком сплати податку за лютий 2008 року є 31.03.2008 року; за березень 2008 року – 30.04.2008 року.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку. Судом встановлено, що податкове зобов’язання за лютий 2008 року у сумі 5384,00 грн. (а.с. 27) повністю погашено за платіжним дорученням від 20.03.2008 року на суму 5384,00 грн. (а.с. 28), призначення платежу: ПДВ за лютий 2008 року; податкове зобов’язання за березень 2008 року у розмірі 3276,00 грн. (а.с. 30) погашено за платіжним дорученням від 23.04.2008 року на суму 3276,00 грн., із призначенням платежу «ПДВ за березень 2008 року».

Декларування підприємством зазначених сум податкових зобов'язань і сплата податку підтверджуються даними облікової картки платника податку.

Відповідно до витягу з електронного казначейського файлу по платежу ПДВ платіжні доручення від 22.09.2008 року, від 17.10.2008 року та від 20.11.2008 року містять призначення платежу: ПДВ за серпень, за вересень і за жовтень (відповідно).

Суд зазначає наступне. Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність застосування штрафної санкції не доведено податковим органом у встановленому порядку, оскільки суду не надано доказів визначення в розрахункових і платіжних документах, за якими платником податків погашались суми податкового зобов'язання відповідного напрямку.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги лише про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Крім того, суд зазначає, що позивачем помилково зазначено номер спірного податкового повідомлення-рішення: «№000058/1502/0», замість належного: №0000581502/0.

Зазначене підтверджується матеріалами справи та положеннями п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, згідно із яким номер податкового повідомлення складається з таких частин:

порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення);

номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера;

через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

У зв’язку зі складністю справи судом 16.03.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.03.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000581502/0 від 22.01.2009 року про визначення Приватному багатопрофільному малому підприємству «ДЮН» (ідентифікаційний код 20723781) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4330,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                         Циганова Г.Ю.