Постанова № 8516483, 19.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.01.10Справа №2а-3143/09/10/0170 16:52 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дубініної А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Жаворонкова Г.В., представник по довіреності №5/10 від 10.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр АРК"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр АРК" - позивач - 12 лютого 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим відповідач - про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0019301501/0 від 08.12.2008 року, №0017131501/0 від 09.10.2008 року та №0011771501/0 від 19.06.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були надані податкові декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року та за 11 місяців 2007 року, згідно з якими визначено суму податкового зобовязання в сумі 204999грн.00коп. та 138229грн.00коп. відповідно. Позивач стверджує, що сума узгодженого податкового зобовязання за вказані податкові (звітні) періоди була сплачена ним своєчасно, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень про сплату податку на прибуток. Позивач також зазначає, що відповідачем було проведено три перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток за 9 місяців 2007 року та 11 місяців 2007 року, за результатами яких відповідач дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобовязань, у звязку з чим ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач зазначає, що відповідачем на порушення вимог діючого законодавства зараховані здійснені позивачем платежі в рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення платежу, що було зазначено в платіжних дорученнях, тоді як відповідач як орган податкової служби не наділений правом зміни призначення платежу, а також зарахування платежів на погашення інших податкових зобовязань без згоди платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 року допущено заміну первинного відповідача по справі - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - на належного відповідача - Спеціалізовану державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Представник позивача у судове засідання 19 січня 2010 року не зявився, про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, до суду 18 січня 2010 року представником позивача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності у звязку з відрядженням в інший населений пункт (а.с.152).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 13.10.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування штрафних санкцій по податку на прибуток тим, що позивачем за 2000 та 2001 роки було надано до ДПІ уточнюючі декларації, що не були рознесені в особовому рахунку позивача. Постановою Господарського суду АР Крим від 11.07.2006 року по справі №2-5/4635-2006А суд зобовязав ДПІ у м. Сімферополі АР Крим внести зміні до картки особового рахунку позивача з відображенням вказаних декларацій. Також не погодившись з даними особових рахунків позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою по спонуканню ДПІ до зменшення в особовому рахунку 445,7тис.грн., але постановою Господарського суду АР Крим від 06.09.2007 року по справі №2-30/5450-2007А, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2007 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. На підставі викладеного в особовому рахунку позивача в 2007 році була наявна недоїмка. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог п.7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, у звязку з чим сплачені позивачем суми зараховувались в погашення податкового боргу попередніх періодів. На підставі викладеного відповідач під час проведення перевірок позивача дійшов висновку про порушення останнім граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на прибуток, у звязку з чим прийняті рішення про застосування штрафних санкцій.

Суд, приймаючи до уваги надання представником позивача пояснень під час попередніх судових засідань, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим (код ЄДРПОУ 01190126, юридична адреса: 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна, буд.13) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23 лютого 1996 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821200000007217 - а.с.22-36); позивач є платником податків та зборів, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно до пункту “б” пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20 встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 15 жовтня 2007 року було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року (а.с.133), відповідно до якої позивачем самостійно визначено суму податкового зобовязання до сплати 204999грн.00коп. Також позивачем до ДПІ 19 листопада 2007 року було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2007 року (а.с.134), відповідно до якої позивачем самостійно визначено суму податкового зобовязання до сплати 138229грн.00коп.

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначеній податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, суд зазначає, що визначену у вказаних податкових деклараціях суми податкових зобовязань з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, позивач повинен був сплатити по 19 листопада 2007 року включно, за 11 місяців 2007 року по 04.01.2008 року включно, що представниками позивача та відповідача у судовому засіданні не оспорювалось і не заперечувалось.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 03.06.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобовязання по податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2007 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №4103/15-1 від 03.06.2008 року (а.с.139-140), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на прибуток сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме: по терміну сплати 19.11.2007 року сума 30767грн.03коп. фактично сплачена платіжним дорученням №618 від 19.05.2008 року з затримкою більше 90 календарних днів.

Під час розгляду справи представником відповідача суду також надано листа ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 12.06.2008 року №34321/10/15-1 (а.с.154), відповідно до якого в зазначеному акті перевірки допущено помилку та замість суми 30767грн.03коп. потрібно читати 61534грн.06коп.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення Державним підприємством Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим (надалі - ДП РТПЦ АРК) вимог п.16.4 ст.16 Закону про прибуток та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Акт перевірки вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0011771501/0 від 19.06.2008 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 61534грн.06коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 30767грн.03коп. (а.с.138).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 06.10.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобовязання по податку на прибуток по декларації за 11 місяців 2007 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №7387/15-1/01190126 від 06.10.2008 року (а.с.136-137), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на прибуток сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме: по терміну сплати 04.01.2008 року суми 164477грн.00коп. фактично сплачено платіжним дорученням №1074 від 19.08.2008 року в сумі 129716грн.44коп. з затримкою більше 90 календарних днів.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ДП РТПЦ АРК вимог п.16.4 ст.16 Закону про прибуток та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Акт перевірки вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0017131501/0 від 09.10.2008 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 129716грн.44коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 64858грн.22коп. (а.с.135).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 03.12.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобовязання по податку на прибуток по декларації за 11 місяців 2007 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №8918/15-1/01190126 від 03.12.2008 року (а.с.142-143), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на прибуток сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме: по терміну сплати 04.01.2008 року суми 138229грн.00коп. фактично сплачено платіжними дорученнями №1866 від 27.10.2008 року в сумі 4797грн.78коп. з затримкою більше 90 календарних днів та №1972 від 11.11.2008 року в сумі 168296грн.78коп. з затримкою більше 90 календарних днів.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ДП РТПЦ АРК вимог п.16.4 ст.16 Закону про прибуток та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Акт перевірки вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0019301501/0 від 08.12.2008 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 173094грн.56коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 86547грн.28коп. (а.с.141).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Позивачем в обґрунтування неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень надані платіжні доручення, що підтверджують сплату узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток:

1) по декларації за 9 місяців 2007 року сума податкового зобовязання 204999грн.00коп.:

- №2370 від 24.10.2007 року на суму 20000грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу - податок на прибуток за 9 місяців 07 року (авансовий платіж) (а.с.17),

- №747 від 19.11.2007 року на суму 185000грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу - податок на прибуток за 9 місяців 07 р. (а.с.16);

2) по декларації за 11 місяців 2007 року сума податкового зобовязання 138229грн.00коп.:

- №2752 від 14.12.2007 року на суму 5000грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу - податок на прибуток за 11 місяців 07 р. (а.с.14);

- №2842 від 28.12.2007 року на суму 133229грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу - податок на прибуток за 11 місяців 07 р. (а.с.15).

Суд зазначає, що згідно з особовим рахунком позивача по податку на прибуток за 2007 рік (а.с.111-119) зазначені суми по вказаним платіжним дорученням дійсно були зараховані до Державного бюджету України (а.с.116-118), що не оспорюється представником відповідача.

Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність будь-яких інших платіжних доручень, в яких позивачем зазначено призначення платежу погашення узгоджених податкових зобовязань по податку на прибуток за 9 місяців 2007 року та 11 місяців 2007 року. Про наявність таких платіжних доручень також не повідомлено представниками позивача та відповідача у судових засіданнях. Суд також зазначає, що сума грошових коштів, що була перерахована позивачем до бюджету по зазначеним платіжним дорученням співпадає з сумою узгодженого податкового зобовязання по податковим деклараціям позивача з податку на прибуток за вказані періоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахованими позивачем зазначеними платіжними дорученнями грошовими коштами були повністю погашені узгоджені податкові зобовязання по податковим деклараціям позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року та за 11 місяців 2007 року.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення у рівній пропорції.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (з наступними змінами та доповненнями), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особовий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які надходять до бюджету і в державні цільові фонди, при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.

За таких обставин, судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на вимоги п.7.7 ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Під час розгляду справи судом у якості свідка була допитана ОСОБА_1, що проводила зазначені перевірки позивача.

Допитана у якості свідка ОСОБА_1, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що вона проводила перевірку декларацій позивача за 9 місяців 2007 року та за 11 місяців 2007 року, під час проведення яких було встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобовязань по зазначеним податковим деклараціям. При цьому свідок пояснила, що перевірка проводилась на підставі даних особових рахунків, суми по платіжним дорученням позивача зараховувались в погашення податкового боргу в хронологічному порядку без врахування призначення платежу, зазначеного в платіжних дорученнях; суми штрафних санкцій визначались в автоматичному режимі. Також свідок пояснила, що в акті перевірки від 06.10.2008 року в графі «Узгоджене податкове зобовязання платника за даними декларації» зазначено суму податкового боргу платника податку, що був наявний на той час, а не сума податкового зобовязання. Також свідок пояснила, що зазначена в даному акті сума 129716грн.44коп. по платіжному дорученню була спрямована на погашення пені та штрафних санкцій.

Суд зазначає, що дані актів перевірок декларації позивача з податку на прибуток за 11 місяців 2007 року від 06.10.2008 року та від 03.12.2008 року та дані зазначеної декларації мають суттєві протиріччя. Так, в акті перевірки від 06.10.2008 року в графі «Узгоджене податкове зобовязання платника за даними декларації» по декларації за 11 місяців 2007 року вказано у сумі 164477грн.00коп., тоді як згідно наданої позивачем декларації сума податкового зобовязання складає 138229грн.00коп., що представником відповідача не оспорюється та не заперечується. Разом з тим, в акті перевірки від 03.12.2008 року зазначено про податкове зобовязання за даною декларацією складає 138229грн.00коп. Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача та свідка стосовно зазначення в даній графі суми податкового боргу платника податку, оскільки в даній графі відповідно до її назви зазначається сума податкового зобовязання по податковій декларації, а не сума податкового боргу.

Також суд зазначає, що з аналізу пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 слідує, що максимальна сума штрафних санкцій за даним підпунктом складає 50% від суми податкового зобовязання по податковій декларації за відповідний період. Таким чином, максимальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання по декларації позивача за 11 місяців 2007 року (у випадку наявності факту несвоєчасної сплати) могла скласти лише 69114грн.50коп., тоді як податковими повідомленнями-рішеннями №0019301501/0 від 08.12.2008 року та №0017131501/0 від 09.10.2008 року до позивача застосовані штрафні санкції в загальній сумі 151405грн.50коп. (тобто в сумі, що перевищує суму податкового зобовязання). Суд зазначає, що вказані акти перевірок та зазначені податкові повідомлення-рішення не містять будь-яких відомостей про проведення перевірок інших декларацій та/або податкових повідомлень-рішень з питання своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток, про такі обставини не повідомлено також представником відповідача та свідком під час розгляду справи в суді.

Суд також не погоджується з посиланням представника відповідача та свідка на те, що перевірка проводилась на підставі податкових декларацій позивача та даних особового рахунку з податку на прибуток, оскільки зазначені документи не є первинними документами у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представник позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення тощо. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, повідомлення позивача про її проведення та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0019301501/0 від 08.12.2008 року, №0017131501/0 від 09.10.2008 року та №0011771501/0 від 19.06.2008 року, прийняті стосовно Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим про застосування штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0019301501/0 від 08.12.2008 року, №0017131501/0 від 09.10.2008 року та №0011771501/0 від 19.06.2008 року про застосування штрафних санкцій є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 19 січня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25 січня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0019301501/0 від 08.12.2008 року, №0017131501/0 від 09.10.2008 року та №0011771501/0 від 19.06.2008 року, прийняті стосовно Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим (код ЄДРПОУ 01190126, юридична адреса: 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна, буд.13) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.