Рішення № 85140525, 30.09.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56287/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Березовській К.А.,

справа № 757/ 56287/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

вимоги позивачів: про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів, -

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Тузової Владислави Олександрівни

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «Приватбанк» в якому просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором: № SАMDNWFD0070029130400 від 06.12.2013 року суму банківського вкладу в загальній сумі 608 614,09 євро. Судові витрати просив стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір № SАMDNWFD0070029130400 на оформлення банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» на виконання якого позивачем внесено грошові кошти у сумі 250 000 Євро. У зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунок позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахуванням відсотків. З метою отримання належних позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про розблокування рахунків, розірвання договорів та видачі коштів. Неможливість отримання позивачем належних йому коштів змусили позивача звернутися із позовом до суду.

В подальшому представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою від 04.06.2019 р., про уточнення позовних вимог та просив: стягнути з відповідача на користь позивача, за договором банківського вкладу № SАMDNWFD0070029130400 від 06.12.2013 року суму банківського вкладу у розмірі 358 414,09 євро та 7 858 375 грн. пені.

24.01.2019 року представник відповідача подала до суду відзив на позов, у якому вона заперечувала щодо позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що відокремлений підрозділ ПАТ «КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя. Доступ до первинних документів (у тому числі оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на даний час є обмеженим, позивач не надав доказів укладення договорів та внесення грошових коштів на рахунок у банку ПАТ «КБ «Приватбанк», заперечувала щодо застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів».

14.02.2019 року преставником позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій останній заперечував щодо відзиву відповідача, вказує що в матеріалах справи містяться копії довідок на підтвердження своїх доводів. Зазанчає, що договір укладався з юридичною особою ПАТ «КБ «Приватбанк», а не філією,як вказує відповідач.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Тузова В.О. вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а наведені у ньому відомості та докази такими, що належним чином непідтверджені та недоведені.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2013 між позивачем ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SАMDNWFD0070029130400 на оформлення банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців», на виконання якого, на рахунок № НОМЕР_1 позивачем внесено 250 000 Євро.(а.с. 11), що підтверджується квитанцією (а.с. 13)

За умовами укладеного договору Банк сплачує Позивачу проценти по вкладу згідно договору № SАMDNWFD0070029130400 від 06.12.2013 року у розмірі 8 % річних.

У зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунок позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків, позивач неодноразово звертався до відповідача із письмовою заявою про розблокування депозитного рахунку, проте працівниками банку дії щодо виконання договірних зобов`язань не здійснювалось.(а.с.17-21)

Відповідно до п.9 Договору від 06.12.2013 року передбачено, що клієнт та банк має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це один одному за два банківських дні до дати розірвання договору.

16.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про розірвання договору банківського вкладу.

Листом № 20.1.0.0.0./7-180606/1371 від 19.06.2017 року відповідач повідомив, про неможливість виконання вимог позивача.

Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк» взяті на себе зобов`язання за договорами банківського вкладу, зокрема з повернення належних позивачу суми банківського вкладу та процентів не виконав. Доказів, які б спростовували наявність депозитних зобов`язань перед позивачем суду не надано і такі дані матеріали справи не містять.

Судом встановлений факт звернення позивача до відповідача із заявою про видачу коштів та нарахованих відсотків та незадоволення відповідачем даної заяви.

Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини другої ст. 1060 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Умовами та правилами Договору не передбачено, що використання карткового рахунку/картки обмежено певним відділенням чи певною територією. Отже, картковий рахунок позивача діє на всій території України.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим він не може перевірити інформацію щодо спірних банківських договорів не є переконливими, оскільки договір банківського вкладу був укладений безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не його кримською філією. Відтак у відповідача повинна бути наявна вся необхідна інформація за вказаними договорами.

Виходячи з того, що кошти вносились позивачем, як громадянином України, у відділенні банку на території Автономної Республіки Крим, яка станом на час розгляду справи окупована, Договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, а тому припинення діяльності відділення банку на окупованій території АР Крим, не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526, 631, 651, 653, 1058,1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа.

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно з частиною першою ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Питання зменшення розміру пені вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Встановивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов`язання ,суд застосовує до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунки грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань 3 % річних, а оскільки сума пені значно перевищує розмір суми вкладу з 3 % річних, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України вважає за можливе зменшити її до суми 2 504 595 грн 96 коп.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 01 червня 2016 року у справі № 2558цс15.

Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Ухвалюючи рішення суд виходить з того, що АТ КБ «Приватбанк» не виконав взяті на себе зобов`язання, від якого воно не звільняється через тимчасову окупацію території АР Крим.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на законодавство Російської Федерації є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний Кодекс України та інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також інших органів державної влади та влади АР Крим, видані в межах встановлених Конституцією та законами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.01.2019 по справі №373/2054/16-ц - в разі, якщо предметом договору була іноземна валюта, то виконання договору та штрафні санкціі за його невиконання повинні визначатися в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано належних доказів в розумінні ст. 77 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів, є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 25 403 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст.ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України,ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SАMDNWFD0070029130400 від 06.12.2013 року у сумі 358 414 (триста п`ятдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять) євро 09 євроцентів.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 пеню за договором банківського вкладу № SАMDNWFD0070029130400 від 06.12.2013 року у розмірі 2 504 595 (два мільйони п`ятсот чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять ) грн. 96 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь держави 25 403 (двадцять п`ять тисяч чотириста три) грн. 00 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського,1 д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570

Суддя О.М.Соколов