Постанова № 8511132, 22.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2010 р. Справа № 55/264-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 565 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2010р. у справі № 5/264-09

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Городне Краснокутського району Харківської області,

про стягнення 83549,58 грн.,

встановила:

          Позивач, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 80000,00 грн. заборгованості, 3549,58 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконував свої зобов’язання щодо сплати суми об’єкту продажу, порушуючи умови договору № 1271 від 19.06.2009р.

          24 листопада 2009 року позивач надав господарському суду першої інстанції додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 45000 грн., у зв'язку з чим, сума основного боргу складає 35000 грн., а сума пені - 5633,78 грн.

          01 лютого 2010 року позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 35000 грн. основного боргу та 7025,78 пені. Вказані уточнення були прийняті господарським судом першої інстанції.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2010 року у справі № 55/264-09 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 35000,00 грн. заборгованості, 6354,01 грн. пені.

          В решті позову про стягнення 10000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

          В частині стягнення 35000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

          В частині заявленої вимоги про стягнення 671,77 грн. пені відмовлено.

          Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 763,54 грн. державного мита та 207,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Позивач з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині стягнення пені, так як, на його думку, воно прийняте з порушенням норм матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване ним рішення в частині відмови стягнення пені в сумі 671,77 грн. Просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з пені в сумі 671,77 грн. і зобов’язати господарський суд Харківської області видати наказ для виконання рішення у справі № 55/264-09 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України 35000,00 грн. основної заборгованості та 7025,78 грн. пені за несвоєчасний розрахунок за договором купівлі-продажу № 1271 від 19.06.2009р.

          Представники сторін в судове засіданні не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

19 червня 2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, с. Городнє (далі відповідач) було укладений договір купівлі-продажу об’єкта малої приватизації № 1271, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача державне майно - будівлю профілакторію (для ремонту автомобілів), літ. Б-2, загальною площею 1816 кв.м., що знаходиться на балансі ВАТ "Краснокутське автотранспортне підприємство", за адресою: 62001, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Куйбишева, 107/1, яку приватизовано шляхом викупу; а відповідач, в свою чергу, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, прийняти зазначену будівлю профілакторію (для ремонту автомобілів) та здійснити реєстрацію нерухомого майна у Краснокутському бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що вказаний в цьому договорі об’єкт приватизації продано за ціною 109800 грн.. Пунктом 2.1 договору передбачений порядок розрахунків, а саме відповідач зобов'язаний сплатити за придбаний об’єкт приватизації 109800 грн. протягом 30-ти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення відповідачем не менше 50% від ціни продажу об’єкта приватизації з урахуванням ПДВ протягом 30-ти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до п. 3,3 договору, розрахунки за придбаний об’єкт приватизації здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування коштів у сумі 109800 грн., в такому порядку: 50% від вартості об’єкта приватизації, що становить 54900 грн. сплачується відповідачем протягом ЗО календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору; після сплати 50% від вартості об’єкта приватизації, що становить 54900 грн., решта платежів, що становить 54900 грн. сплачується відповідачем в наступні ЗО календарних днів. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строку оплати за об’єкт приватизації, вказаного в договорі, він сплачує пеню з сум недоїмки за кожний день прострочення платежу, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, сторони в п. 2.2 Договору узгодили, що максимальний строк для сплати суми об’єкту продажу складає 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Договір був підписаний та нотаріально посвідчений 16 червня 2009 р..

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом вих. № 0111 від 01.10.09 р., в якому зазначив, що заборгованість відповідача станом на 01.10.09 р. за придбані об’єкти згідно договору № 1271 від 19.06.09 р. та договору № 1272 від 19.06.09 р. становить 80000 грн. та гарантував і провести оплату до ЗО жовтня 2009 р.

Проте, відповідач в обумовлені договором строки не здійснив розрахунок за об’єкт малої приватизації за договором № 1271 від 19.06.09 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 80000 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення позивача до господарського І суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 45000 грн., що підтверджується витягами банку від 05.10.09р. та від 09.11.09 р., в графі призначення платежу яких вказано: "оплата за придбаний об’єкт приватизації зг. дог.№ 1271 від 19.06.09 р."

Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд місцевий господарський суд стягнути з відповідача 35000 грн. основного боргу, у зв’язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, в решті у сумі 35000 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні представник відповідача визнав уточнені позовні вимоги в розмірі 35000 грн. основного боргу та пені в сумі 7025,78 грн.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу у сумі 35000 грн. підлягає задоволенню, як правомірна, обґрунтована та така, що визнана відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).:

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, відповідачем не виконано умови Договору, передбачені пп. 2.2, 5.1, в зв'язку з чим, відповідно до п. 7.2 регіональним відділенням нарахована пеня, що витікає з суми недоїмки за кожний день прострочення платежу, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

При поданні позовної заяви, а саме станом на 28 вересня 2009 р. за Відповідачем значилася не сплаченою заборгованість за договором купівлі-продажу № 1271 від 12.06.09 р. в сумі 80 000,00 грн.

Регіональним відділенням станом на 28 вересня 2009 р. було нараховано пеню в сумі 3549, 58 грн. за порушення Відповідачем строку оплати за об'єкт приватизації, що передбачено Договором.

Після звернення регіонального відділення до суду, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 45 000,00 грн. за об'єкт приватизації за Договором купівлі-продажу № 1271 від 12.06.09 р.

В зв'язку з неповною сплатою суми об'єкту продажу, станом на 30.01.2010 р. сума пені за договором складала 7025,78 грн.

Регіональним відділенням було надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в який станом на 30.01.2010 р. заборгованості за об'єкт приватизації складала 35 000,00 грн. та збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме: станом на 30.01.2010 р. сума пені складала 7025,78 р., що підтверджується доданим до заяви розрахунком заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 671,77 пені.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, через що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року скасувати частково в частині відмови у стягненні пені в сумі 671,77. Постановити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (62012, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р № 26004005724 в ХОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків, 61024, вул. Гуданова, 18, код 23148337, р/р 37186501900001 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 671,77 грн. пені.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя