Постанова № 8511022, 24.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2010                                                                                           № 11/110-3/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явились

від відповідача -Давиденко Т. О. – Голова правління

                              Шомпол З. В. – представник за довіреністю від 01.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фірма "Онтаріо"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2010

у справі № 11/110-3/7 ( .....)

за позовом                               Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Фірма "Онтаріо"

про                                                   внесення змін до договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про викладення п. 5 типового договору оренди нежилих приміщень №14885 від 28.12.1994 року, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині розміру орендної плати в наступній редакції: „місячна орендна плата складає 41384,45 грн.”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 11/110-3/7 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що затвердження рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 41 від 13.07.2006 року „Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва”, якою встановлено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності, є достатньою підставою для внесення до спірного договору змін в частині збільшення розміру орендної плати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 11/110 – 3/7 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та неврахування положень ч. 2 ст. 284 ГК України, якою встановлено, що умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Ухвалою від 12.02.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф., апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фірма „Онтаріо” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.12.1994 року між Державним підприємством по утриманню житлового фонду Радянського району м. Києва Житлово-експлуатаційною конторою № 405, правонаступником якої є позивач, та Державним орендним підприємством “Фірма “Онтаріо”, правонаступником якої є відповідач, укладено типовий договір оренди нежилих приміщень № 14885 (далі Договір), предметом якого є передача позивачем відповідачу в орендне користування нежитлового приміщення площею 673,1 кв. м. в будинку №61 по вул. Щербакова у м. Києві для розміщення магазину.

Пунктом 4 Договору зі змінами, внесеними Додатком № 1 від 17.09.2001 року, встановлено, що термін дії Договору з 28.12.1994 року по 06.09.2021 року.

Пунктом 5 Договору зі змінами, внесеними Додатком № 1 від 17.09.2001 року, сторони погодили, що за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує позивачу орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії Додатку № 1 становить 2216,47 грн. Податок на додану вартість сплачується відповідачем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України.

13.07.2006року Шевченківською районною у м.Києві радою прийнято рішення №41 „Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва”.

31.10.2006року Шевченківською районною у м.Києві радою прийнято рішення №95 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Шевченківського району м. Києва”, відповідно до п. 1.2 якого пункт 1.4 розділу 1 Методики викладено в такій редакції: „Положення цієї Методики застосовуються до всіх договорів оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади району”.

23.05.2007 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до Договору з приводу збільшення розміру орендної плати в зв’язку з прийняттям Шевченківської районної у м.Києві ради нової методики та з посиланням на ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Відповідач на вказану пропозицію не відповів, згоди на внесення змін до Договору не надав, з огляду на що вказаний спір передано сторонами на вирішення суду.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 р. (далі ЦК України), щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення, застосовуються до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що спірний Договір сторонами укладений на строк по 06.09.2021 року, до підстав внесення змін до Договору колегією суддів застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 01.01.2004 року

Згідно п. 3 ст. 760 ЦК України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншими законом.

Нежитлове приміщення, що є об’єктом оренди за Договором, відноситься до власності, що належить територіальній громаді Шевченківською району м. Києві, що не заперечується сторонами.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо майна, що перебуває у комунальній власності, регулюється Законом України „Про оренду державного та комунального майна” (ч. 1 ст. 1).

Згідно ст. 11, 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції яка діяла на дату укладення Договору:

- договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору ( ч. 1 ст. 12);

- істотними умовами договору оренди є, в тому числі орендна плата (ч. 1 ст. 11).

Як свідчать матеріали справи, сторонами при укладенні Договору досягнуто домовленості щодо розміру орендної плати.

Додатком № 1 до Договору сторонами внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати і передбачено можливість зміни розміру орендної плати згідно з діючими тарифами та цінами.

В даному випадку, вимагаючи збільшення орендної плати за Договором, позивач посилається на Методику розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва затверджену рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради №41 від 13.07.2006року.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передбачена умовами Договору можливість зміни розміру орендної плати згідно з діючими тарифами та цінами не покладає на сторін безумовного зобов’язання це зробити.

Статтею 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції на момент виникнення спірних відносини встановлено, що розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї з сторін, якщо за незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, зміна цін і тарифів не віднесено законом до підстав зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін по діючому договору оренди.

Доказів того, що стан об’єкта оренди за Договором істотно змінився суду також не надано, а відтак, і ця причина не може бути підставою для зміни розміру орендної плати за спірним договором.

Щодо зміни розміру орендної плати в інших випадках, встановлених законодавчими актами України, слід зазначити таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.98 р. N 12-рп/98 встановлено, що "Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах, залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади".

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що Шевченківська районна у м. Києві рада є органом місцевого самоврядування і не відноситься до зазначених органів влади, Рішення Шевченківської районної у місті Києві ради №41 від 13.07.2006року, яким затверджено Методику розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Шевченківського району м. Києва, не може вважатися законодавчим актом України в розумінні ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і, відповідно, не може встановлювати підстав для зміни розміру орендної плати за договором, що діє.

Посилання позивача на змінену рішенням № 95 Шевченківської районної у м.Києві ради від 31.10.2006року редакцію п. 1.4 Методики, яким дію Методики розповсюджено і на договори, які були укладені до її затвердження, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки суперечать закріпленому ст. 58 Конституції України принципу, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, за правилами ст. 284 ГК України та ч. 4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції на дату прийняття спірної Методики і виникнення спірних взаємовідносин умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Таким чином, встановлена у Договорі та Додатку № 1 до нього, умова про розмір орендної плати, що її було визначено у порядку, який діяв на момент укладення Договору оренди та внесення до нього змін, зберігає свою силу на весь строк дії Договору та не може бути змінена у порядку, заявленому позивачем, до закінчення терміну дії Договору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та незаконні.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Решту наданих сторонами доказів, зокрема щодо дій відповідача в процесі здійснення ним господарської діяльності з використанням орендованого приміщення, колегія суддів не приймає до уваги як таки, що не мають значення для справи.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 21.01.2010 року у справі № 11/110-3/7 прийняте господарським судом міста Києва з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому на задоволення апеляційної скарги підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовляється повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі, в тому числі і на подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача у повному обсязі.

Крім цього, слід зазначити, що згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.

Враховуючи, що предметом розгляду по даній справі є немайнова вимога, сплаті за подачу апеляційної скарги підлягало державне мито в сумі 42,50 грн. в той час як відповідачем сплачено 85 грн.

За таких обставин, державне мито в сумі 42,50 грн. (85-42,50) підлягає поверненню відповідачу

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Фірма „Онтаріо” задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 11/110-3/7 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м. Київ, б-р Шевченка, 26/4, ідентифікаційний код 21532540, з будь –я кого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на корить Закритого акціонерного товариства „Фірма „Онтаріо” (04128, м. Київ, вул. Щербакова, 61, ідентифікаційний код 21531871) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги.

5. Повернути Закритому акціонерному товариству „Фірма „Онтаріо” (04128, м. Київ, вул. Щербакова, 61, ідентифікаційний код 21531871) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., переховане квитанцією № 5042 від 29.01.2010 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 11/110-3/7 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.03.10 (відправлено)