Постанова № 8511023, 24.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2010                                                                                           № 14/487

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явились

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енвіл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2009

у справі № 14/487 ( .....)

за позовом                               Приватного науково – виробничого підприємства „Проект – сервіс”

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Енвіл"

про                                                   повернення архівного екземпляру документації

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про зобов’язання відповідача повернути позивачу отриманий по акту №9 здавання – приймання проектної документації по контракту № 14/06-П від 10.03.2009 року архівний екземпляр Робочого проекту бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Щацького району Волинської області.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року, повний текст якого підписаний 26.11.2009 року, у справі № 14/487 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 102 грн. державного мита та 334,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обв’язку по поверненню архівного екземпляру Робочого проекту бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Щацького району Волинської області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/487 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на розгляд спору за відсутності представників відповідача та стягнення судових витрат в розмірі більшому, ніж передбачено чинним законодавством.

Крім того, відповідач посилається на те, що умовами спірного контракту не передбачений обов’язок відповідача повертати позивачу будь – яку проектну документацію, а отже, відповідач не порушував жодне господарське зобов’язання.

Ухвалою від 03.02.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Енвіл” прийнято до розгляду, порушене апеляційне провадження, розгляду справи призначений на 24.02.2010 року.

В зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, ухвалою від 24.02.2010 року, розгляд справи відкладений на 24.03.2010 року.

В судове засідання 24.03.2010 року сторони представників не направили, про поважні причини неявки представників суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи без участі представників позивача та відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

07.08.2006 року позивач та відповідач уклали контракт на виконання проектних робіт № 14/06-П (далі Контракт), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов’язання виконання генпроектних робіт для будівництва бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Щацького району Волинської області на умовах та в порядку, визначених Контрактом.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач протягом 2006 – 2009 років виконував роботи, передбачені умовами Контракту, і за актами № 1/14-06 від 29.09.2006 року, №2/14-06 від 29.09.2006 року, №3/14-06 від 21.03.2007 року, № 4/14-06 від 21.03.2007 року, №5/14-06 від 21.03.2007 року, №6/14-06 від 21.03.2007 року, № 7/14-06 від 08.06.2007 року, № 8/14-6 від 25.06.2008 року передавав позивачу проектну документацію за умовами Контракту.

10.03.2009 року сторонами був підписаний Акт № 9 здавання – приймання проектної документації по контракту № 14/06-П (далі Акт №9) (а. с. 19-20), яким сторони зафіксували факт передачі позивачем відповідачу архівного екземпляру Робочого проекту бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Щацького району Волинської області (далі Робочий проект).

При цьому, сторони погодили, що відповідач має повернути позивачу зазначений архівний екземпляр Робочого проекту в строк до 21.03.2009 року.

У визначений Актом № 9 строк відповідач вказаний вище архівний екземпляр Робочого проекту позивачу не повернув, що самим відповідачем не заперечується.

30.03.2009 року позивач звернувся до відповідач з листом № 26, в якому просив негайно повернути Робочий проект (а. с. 22-23). На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копії фіскального чеку № 9034 від 30.03.2009 року (а. с. 24) та повідомлення про вручення поштового відправлення № 124083 з відміткою відповідач про отримання 01.04.2009 року (а. с. 25).

Відповідач на вказаний лист не відповів, станом на дату розгляду справи в суді архівний екземпляр Робочого проекту позивачеві не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи, що Актом № 9 сторони не лише підтверджують наявність юридичного факту, а саме, факту передачі позивачем відповідачу архівного екземпляру Робочого проекту, а і погоджують обов’язок відповідача повернути архівний екземпляр Робочого проекту в строк до 21.03.2009 року, – за своєю правовою природою Акт № 9 є окремим, не пов’язаним з Контрактом правочином, з якого у відповідача виник обов’язок в строк до 21.03.2009 року повернути позивачеві архівний екземпляр Робочого проекту, а у позивача, відповідно, право вимагати такого повернення у судовому порядку у випадку невиконання відповідачем свого обов’язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого зобов’язання, що виникло з Акту № 9, суду не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обв’язку по поверненню архівного екземпляру Робочого проекту бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Щацького району Волинської області.

При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не порушував умови Контракту, а отже, не допускав порушення господарського зобов’язання, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки, як встановлено колегією суддів, Акт № 9 є окремим, не пов’язаним з Контрактом правочином, і, незважаючи на посилання в Акті № 9 на Контракт, правовідносини, що виникли в сторін з Акту № 9, відповідач помилково оцінює правовідносини сторін за Актом № 9 з огляду на умови Контракту.

Той факт, що об’єктом передачі за Актом № 9 є архівний екземпляр Робочого проекту, що був виготовлений за умовами Контракту, не свідчить про те, що сторони, підписуючи Акт № 9, діяли на виконання саме умов Контракту.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позов в повному обсязі, підстави для скасування рішення суду в частині зобов’язання відповідача повернути архівний екземпляр Робочого проекту відсутні.

В той же час, як вірно зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, суд першої інстанції у рішенні невірно розподілив судові витрати, оскільки предметом позову є немайнова вимога, а отже, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93, із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Також судом першої помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 334,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів” від 21 грудня 2005 № 1258 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2009 року № 825 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258”, у господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:

- для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;

- для всіх інших позивачів за ставкою 236 грн.

Отже, розмір витрат на інформаційно – технічне забезпечення, який підлягав стягненню з відповідач на користь позивача, становить 236 грн.

Тобто, суд першої інстанції не врахував, що позивачем при зверненні з позовом до суду державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу сплачені в обсязі більшому, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/487 в частині розподілення судових витрат підлягає зміні.

Щодо посилань відповідача на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без участі представника відповідача, слід зазначити наступне.

Як свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 4), відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі і призначення першого судового засідання на 21.10.2009 року.

Про обізнаність відповідача щодо розгляду господарським судом справи № 14/487 свідчить також його клопотання (а. с. 64).

Суд першої інстанції ухвалою від 21.10.2009 року за клопотанням відповідача та в зв’язку з неявкою його представників, відкладав розгляд справи, проте в наступне судове засідання 11.11.2009 року відповідач представників не направив.

Участь у судових засіданнях з розгляду господарських справи за правилами ГПК України є правом, а не обов’язком сторін.

Разом з тим, суд наділений правом розглянути справу за відсутності представників сторін, яких повідомлено належним чином, якщо, на думку суду, наявних в матеріалах справи документальних доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Крім того, згідно ч. 2. ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Розгляд справи за відсутності представника відповідача в даному випадку не є підставою для скасування рішення суду у цій справі, оскільки на підставі наявних в матеріалах справи документальних доказів суд першої інстанції прийняв правомірне і справедливе рішення.

Щодо витрат за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, відповідач просить скасувати рішення в повному обсязі, посилаючись, в тому числі, і на невірний розподіл судом першої інстанції судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено лише в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат за наслідками розгляду справи, а також те, що чинним законодавством не передбачено сплату державного мита з судових витрат, а рішення суду першої інстанції по суті є вірним, судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на Закрите акціонерне товариство „Енвіл”.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Енвіл” на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/487 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/487 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/487 в наступній редакції:

                    „1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Закрите акціонерне товариство „Енвіл” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 30550772) повернути Приватному науково-виробничому підприємству „Проект-сервіс” (43000, м. Луцьк, пр-т. Волі, буд. 1б ідентифікаційний код 20136730) отриманий по акту № 9 здавання – приймання проектної документації по контракту № 14/06-П архівний екземпляр Робочого проекту бази відпочинку в урочище „Гряда”, смт. Шацьк, Шацького району, Волинської області.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енвіл” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 30550772, р/р 26001000324101 в ВАТ „Аграрний комерційний банк”, МФО 322302, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного науково-виробничого підприємства „Проект-сервіс” (43000, м. Луцьк, пр-т. Волі, буд. 1б ідентифікаційний код 20136730, р/р 260030546 у ВФ „Кредит промбанк” м. Луцьк, МФО 303741) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному науково-виробничому підприємству „Проект-сервіс” (43000, м. Луцьк, пр-т. Волі, буд. 1б ідентифікаційний код 20136730, р/р 260030546 у ВФ „Кредит промбанк” м. Луцьк, МФО 303741) з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 17 (сімнадцять) грн., перераховане квитанцією № 1402.27.5 від 17 серпня 2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

6. Повернути Приватному науково-виробничому підприємству „Проект-сервіс” (43000, м. Луцьк, пр-т. Волі, буд. 1б ідентифікаційний код 20136730, р/р 260030546 у ВФ „Кредит промбанк” м. Луцьк, МФО 303741) з державного бюджету зайво сплачені витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 98 (дев’яносто вісім) грн. 50 коп., перераховані квитанцією № 1402.27.3 від 17 серпня 2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.”

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 14/487.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.03.10 (відправлено)