Рішення № 8509490, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/3201.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерснек Україна” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Дав Клаб”

про стягнення заборгованості в розмірі 84624,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Чуйко А.О.- представник по довіреності № 4 від 12.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дав Клаб” заборгованості за Договором № 26 від 01.08.2008р. в розмірі 84624,00 грн., в тому числі 60 000,00 грн. – основний борг, 2244,00 грн. –3 % річних, 10380,00 –збитки від інфляції, 12000,00 грн. –штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/32, розгляд справи призначено на 08.02.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 08.02.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.03.2010р.

В судовому засіданні 01.03.2010р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 138614 від 10.02.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 19.01.2010р. та від 08.02.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.08.208р. між сторонами у справі укладено Договір № 26, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов’язується виготовити металізовану упаковку для сухариків, надалі продукція відповідно до пунктів, вказаних в Специфікації № 1, яка є невід’ємним додатком до даного Договору, а Замовник (відповідач) зобов’язується прийняти її та оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

12.08.2008р. сторони у справі уклали Специфікацію до Договору № 26 в які погодили вартість продукції, яка становить суму в розмірі 102000,00 грн.

Також сторони у справі уклали між собою технологічних карти № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Специфікації № 1 від 12.08.2008р. до Договору № 26 від 01.08.2008р., в який погодили параметри продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата проводиться на наступних умовах: оплата в розмірі 60% від загальної вартості продукції протягом 7 робочих днів з моменту підписання договору; 40% від вартості продукції протягом 7 робочих днів після прийняття виготовленої продукції.

Позивач перерахував відповідачу по справі передню оплату за договором в розмірі 60 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 238 від 13.08.2008р. та № 247 від 22.08.2008р.

Як вбачається зі Специфікації до Договору № 26 відповідач зобов’язувався поставити продукцію протягом 20 робочих днів після отримання 60% передоплати, відповідно до п. 2.2 Договору № 26 від 01.08.2008р.

Відповідач по справі не поставив позивачу продукцію на суму попередньої оплати.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача Претензію № 124 від 14.03.2009р. в якій відмовився від виконання Договору та просив повернути попередню оплату. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.03.2009р. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав претензію 23.03.2009р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства відповідач повинен був у строк до 30.03.2009р. повернути позивачу перераховані кошти в розмірі 60000,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 30.03.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо повернення коштів в розмірі 60000,00 грн. не виконав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач здійснив передоплату відповідно до Договору, однак відповідач свого обов’язку щодо виконання Договору не здійснив, отриманих коштів не повернув.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 60 000 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня.

Пунктом 6.6 Договору № 26 передбачено, що за порушення строків поставки продукції, вказаної в Специфікаціях, виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від загальної суми непоставленої продукції, а також додатково штраф в розмірі 20% від загальної суми продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що штраф нарахований позивачем в сумі 12000,00 грн. підлягає стягненню, відповідно до законодавства України та Договору № 26.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З приводу збитків від інфляції в розмірі 10380,00 грн. та 3% річних в сумі 2244,00 грн. необхідно зазначити, що позивач невірно зробив розрахунок суми збитків від інфляції та 3% річних.

Як раніше було встановлено, відповідач повинен був виконати грошове зобов’язання перед позивачем у строк до 30.03.2009р.

Таким чином, дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції –31.03.2009р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

31.03.2009 - 02.01.2010600001.0603600.0063600.00

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6000031.03.2009 - 02.01.20102783 %1370.96

6000003.01.2010573%288,20 З огляду на викладене, задоволенню підлягає 3% річних в сумі 1659,16 грн. та збитки від інфляції в сумі 3600,00 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дав Клаб” (01042, бул. Дружби народів, 7, кв. 11; ідентифікаційний код 33995627, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерснек Україна” (02068, м. Київ, пр.-т Бажана, 1, оф. 22; ідентифікаційний код 30107943) основний борг в сумі 60 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп., штраф в сумі 12 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1659 (одна тисяча шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 16 коп., збитки від інфляції в сумі 3600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 59 коп. та 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.