Рішення № 8509488, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/5001.03.10 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Чебакова Сергія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В»

про стягнення 5651,17 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Ковтун Н.В.–представник за довіреністю від 01.02.2010р.

від відповідача: Ковшик Г.О. –представник по довіреності від 01.03.2010р.

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В»заборгованості за Договором-доручення № 11/07 від 06.08.2007р. в розмірі 5651,17 грн., в тому числі: 4639,00 грн. основного боргу, 886,87 грн. пені, 125,30 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010р. порушено провадження у справі № 53/50, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2010р. надав суду докази на підтвердження оплати основного боргу по даному спору.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.03.2010р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.08.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір-доручення № 11/07 на транспортно-експедиційного обслуговування на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, відповідно до умов якого Експедитор (позивач) діє в межах цього Договору-доручення, за дорученням, від імені і за рахунок коштів Замовника (відповідач) надає експедиторські послуги по перевезенню вантажів в міжміському та міжнародному сполученні транспортних послуг Перевізника (п. 1.1 Договору).

Згідно зі ст.. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч. 1 ст. 929 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 Договору розмір оплати та послуги, які надаються Експедитору, строки та умови оплати визначаються за домовленістю сторін, і фіксуються в заявках на перевезення вантажу.

16.06.2009р. між сторонами у справі була укладена заявка, як додаток до Договору-доручення № 11/07 від 06.08.2007р.

В заявці на перевезення вантажу сторони погодили вартість перевезення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на суму в розмірі 10639,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом виконаних робіт від 24.06.2009р. (копія залучена до матеріалів справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Позивач по справі надав відповідачу рахунок № 29 від 24.06.2009р. на оплату за надані послуги.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору у випадку коли сторони не погодили в заявці строк оплати за перевезення вантажу, то оплата повинна бути здійснена у строк до 10 календарних днів з дня завантаження автомобіля.

Як вбачається із заявки від 16.06.2009р. сторони не погодили строк оплати за перевезення вантажу, але зазначили дату завантаження автомобіля - 17.06.2009р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив за надані йому послуги в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 29.09.2009р., від 01.12.2009р., від 16.12. 2009р.

Крім того, відповідач в судовому засіданні 01.03.2010р. надав суду платіжне доручення № 170 від 26.02.2010р. на доказ сплати за надані послуги в повному обсязі.

Таким чином в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4639,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Однак, враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем лише 26.02.2010р., то позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату за послуги перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 886,87 грн. за неналежне виконання Договору-доручення від 06.08.2007р. № 11/07.

Як вбачається з пункту 6.2 Договору від 06.08.2007р. № 11/07 за затримку оплати на Замовника покладається пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну прострочену добу оплати.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору-доручення від 06.08.2007р. № 11/07 відповідно до Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 886,87 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 125,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем в повному обсязі - 26.02.2010р., а позивач звернувся з позовом до суму 29.01.2010р., тобто після звернення позивача з позовом до суду, то в цій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-В»(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6; ідентифікаційний код 14365294, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –Чебакова Сергія Івановича (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі, вул. Гагаріна, 33; ідентифікаційний код 2711716496) пеню в сумі 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 87 коп., 3% річних 125 (сто двадцять п’ять) грн. 30 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 4639,00 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.