Рішення № 8509486, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/4701.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Олга-трейдінг”

до Комунального підприємства “Шкільне харчування”

про стягнення 8943,41 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Сіленко А.О.- представник по довіреності № 02 від 01.03.2010р.

від відповідача: Максименко В. О. –представник за довіреністю від 11.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства “Шкільне харчування” заборгованості за Договором № 431-Р від 01.03.2006р. в розмірі 8943,41 грн., в тому числі 6477,00 грн. основний борг, 2466,41грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/47, розгляд справи призначено на 15.02.2010р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено на 01.03.2010р.

В судовому засіданні 01.03.2010р. представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача по справі суму заборгованості в розмірі 8946,41 грн., в тому числі 6480,00 грн. –основний борг, 2466,41грн. –пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 11.02.2010р. зазначив, що повністю розрахувався з позивачем в частині основного боргу та просить припинити провадження у справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.03.2010р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.12.2008р. між сторонами у справі був укладений договір поставки продукції № 431-р, відповідно до умов якого постачальник (позивач) продає, а Покупець купує та сплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та ж невід’ємними частинами цього Договору.(п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору поставки продукції № 431-р від 10.12.2008р. у відповідності до товарно-транспортних накладних: № ВРС-002642 від 11.03.2009р., № ВРС-004215 від 22.04.2009р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні) відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 20610,00 грн.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на суму 14130,00 грн., про свідчить виписка з особистого банківського рахунку позивача.

Крім того, відповідач в судовому засіданні 01.03.2010р. надав суду платіжне доручення № 38 від 01.02.2010р. на доказ сплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі.

Таким чином в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6480,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Однак, враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем лише 01.02.2010р., то позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару позивачем, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

В силу ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у різ якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що повністю розрахувався з позивачем за поставлену продукцію.

Таким чином, враховуючи погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 200,00 грн. У стягненні 2266,41грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем в повному обсязі - 01.02.2010р., а позивач звернувся з позовом до суму 27.01.2010р., тобто після звернення позивача з позовом до суду, то в цій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Шкільне харчування” (04073, м. Київ, вул. Захарівська, 10; код ЄДРПОУ 21569402, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олга-трейдінг” (01001, вул. Софійська, 10, літера «А»; код ЄДРПОУ 32425662) 200 (двісті) грн. 00 коп. пені, 66 (шістдесят шість) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 176 (сто сімдесят шість) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 6480,00 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.