Рішення № 8509327, 26.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/74826.02.10 За позовом Приватного підприємства «Нафтопродукт Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Груп»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Юрченко О.А. (довіреність № 11/12-ГС від 11.12.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

26.02.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Нафтопродукт Трейд» (надалі ПП «Нафтопродукт Трейд», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Груп»(надалі ТОВ «АСК-Груп», відповідач) 101635, 94 грн., в тому числі: 80324 грн. суми основної заборгованості за фактично переданий (поставлений) товар, 3826, 46 грн. пеня, 2133, 78 грн. сума інфляційних, 3985, 89 грн. –25% річних за користування чужими грошовими коштами; 11365, 80 грн. договірний штраф.

Згідно з поданою заявою про зменшення позовних вимог після перерахунку через допущення помилки, позовні вимоги в частині нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за весь період становлять 3268, 43 грн. (замість 3826, 46 грн. вказаних у розрахунку), а загальна сума позовних вимог становить 101077, 91 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 14/10/09 01 від 14.10.2009р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставлених нафтопродуктів, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені та штрафу, нарахування яких обумовлено договором, інфляційних збитків та процентів річних в розмірі передбаченому договором.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 26.02.2010р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.01.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2009р. між ПП «Нафтопродукт Трейд»та ТОВ «АСК-Груп»укладено договір № 14/10/09 01 за яким постачальник (позивач у справі) зобов’язувався поставити (передати) у власність покупця в строки, обумовлені договором, партії нафтопродуктів, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався оплачувати ціну партії товару і приймати їх відповідно до умов договору.

За умовами договору (п. 2.5, 2.9, п. 4.2):

- передача товару постачальником покупцю оформлюється шляхом підписання необхідних бухгалтерських та фінансових документів визначених чинним законодавством (у тому числі –товарно-транспортна накладна, видаткова накладна); зобовязання постачальника за договором в частині поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту підписання уповноваженими представниками сторін зазначених документів та/або фактичної передачі товару покупцю;

- датою відвантаження кожної окремої партії товару вважається дата, вказана в документах, які підтверджують факт відвантаження та/або дата фактичного відвантаження товару покупцю;

- партія товару вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем по кількості і якості з моменту підписання покупцем відповідних документів про отримання кожної окремої партії товару та/або фактичного відпуску товару покупцеві.

На підставі заявки про відвантаження секції бензовоза об’ємом 7840 л 7200 л. бензином А-76, відповідачем отримано продукцію згідно видаткових накладних 14.10.2009р. № NP-1410/1 на суму 85728 грн., № NР-1410/2 на суму 27930 грн., про що також свідчить довіреність № 26 від 14.10.2009р..

Відповідно до положень п. 9.1 договору сторони погодились, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2010р., а в частині взаєморозрахунків –до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки нафтопродуктів згідно накладних від 14.10.2009р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань та поставку продукції в межах укладеного договору.

Виставлені на оплату рахунки-фактури № NР-0000028, № NР-0000029 від 14.10.2009р., відповідачем оплачені не у повному обсязі (банківські виписки на підтвердження часткової сплати продукції залучені до матеріалів справи), заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 80 324 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ціну та порядок розрахунків по договору сторони погодили у розділі 3 договору, згідно з п. 3.2 якого покупець здійснює оплату за кожну окрему партію товару у відповідності до умов оплати, визначених у відповідному рахунку-фактурі, що направляється постачальником покупцю після отримання відповідного замовлення покупця.

З урахуванням наведених положень договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати нафтопродуктів отриманих згідно видаткових накладних № NP-1410/1, № NР-1410/2 від 14.10.2009р. враховуючи виставлені на оплату рахунки-фактури № NР-0000028, № NР-0000029 із вказанням дати сплати рахунку 14.10.2009р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем 14.10.2009р..

У зв’язку з неотриманням у повному обсязі коштів за відпущені нафтопродукти, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повну сплату боргу (вих. 03-11/09-1 від 03.11.2009р.) у якій вимагав сплатити заборгованість разом із нарахованими штрафними санкціями. Вимогу відповідачем отримано 05.11.2009р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, яке в копії залучене до справи.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 80 324 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 19.11.2009р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств. Доказів здійснення розрахунків за відпущені нафтопродукти після підписання вказаного акту звірки відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Довідкою з банку за вих. 1195/ІV від 24.02.2010р. (філія ВАТ УніКредит Банк у м. Києві) підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 20.11.2009р. по 23.02.2010р., у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені нафтопродукти складає 80324 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої визнаються судом обгрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.2 договору № 14/10/09 01 від 14.10.2009р. у азі несплати або невчасної оплати кожної окремої партії товару покупець оплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості партії товару, а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 5 банківських днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов’язаний додатково (крім пені) сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару за кожний окремий випадок.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем станом на 18.12.2009р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за обліковою ставкою 10, 25% встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 і складає 3268, 43 грн.. Розрахунок здійснений позивачем з урахуванням часткових проплат що є підставою для зменшення суми на яку нараховується пеня у відповідному періоді, є додатком до заяви про зменшення позовних вимог та міститься у матеріалах справи.

Враховуючи суму заборгованості відповідача в періоді до 29.10.2009р. в розмірі 113 658 грн. та факт прострочення сплати боргу більше 5 банківських днів, розмір 10% суми неоплаченої партії товару складає 11365, 80 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору від 14.10.2009р. (п. 5.5) сторони передбачили обов’язок сплати 25% річних від суми простроченої оплати за весь строк користування грошовими коштами постачальника.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2133, 78 грн., та з розрахунком 25% річних у розмірі 3985, 89 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 14/10/09 01 від 14.10.2009р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1010, 77 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог через невірний розрахунок суми штрафних санкцій (пені) свідчить про завищення позивачем позовних вимог при поданні позову в цій частині, а відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Заявлена до стягнення з відповідача сума витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 10 000 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Груп»(03115, м. Київ, пр-т. Перемоги 136, приміщення 34, п/р 260087942001 у АБ «Київська Русь»м. Києва МФО 319092, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36476946) на користь Приватного підприємства «Нафтопродукт Трейд»(01021, м. Київ, вул. Інститутська 17/5, оф. 3, р/р 26005010006183 у ВАТ «Унікредит Банк»м. Київ, МФО 300744, ідент. код 36589795) 80324 грн. (вісімдесят тисяч триста двадцять чотири гривні) основного боргу, 3268, 43 грн. (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень 43 копійки) пені, 11365, 80 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят п’ять гривень 80 копійок) штрафу, 2133, 78 грн. (дві тисячі сто тридцять три гривні 78 копійок) інфляційних втрат, 3985, 89 грн. (три тисячі дев’ятсот вісімдесят п’ять гривень 89 копійок) річних, 1010, 77 грн. (одну тисячу десять гривень 77 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 05.03.2010