Рішення № 8509281, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/66602.02.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

до           закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Галактика”

про           стягнення 580 238,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Колянчук А.І.. –представник за довіреністю б/н від 07.12.2009 року;

Булах М.В. - представник за довіреністю б/н від 15.12.2009 року.

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Галактика” про стягнення заборгованості в розмірі 580238,86 грн., в тому числі 566059,35 грн. простроченої заборгованості за комісією, 14179,51 грн. пені за прострочення сплати комісії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (позивачем) та закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Галактика” (відповідачем) був укладений договір доручення № 24/6/1-03/110, відповідно до умов якого повірений (позивач) від імені та за рахунок довірителя (відповідач) зобов’язується інформувати фізичних осіб про умови страхових послуг, що надає довіритель, та направляти потенційних страхувальників до довірителя для укладення з ними відповідних договорів страхування, в рамках банківського продукту «Автопакет».

На підставі п.3.1.5 договору доручення № 24/6/1-03/110 довіритель зобов’язався виплачувати повіреному комісійну винагороду за виконану роботу згідно умов договору.

За твердженням позивача станом на 16.10.2009 року заборгованість відповідача за договором доручення № 24/6/1-03/110 складає 566059,35 грн. заборгованості за комісією та 14179,51 грн. пені за прострочення сплати комісії.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року порушено провадження у справі № 33/666 і призначено до розгляду на 08.12.2009 року.

У судове засідання 08.12.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/666 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Позовна заява містить клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача. Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача через його необґрунтованість.

У судовому засіданні 08.12.09 представник позивача вимоги ухвали суду від 16.11.2009 року виконав частково, подав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 02.02.2010 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 02.02.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/666 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.02.2010 року представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(позивачем) та закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Галактика” (відповідачем) був укладений договір доручення № 24/6/1-03/110, відповідно до умов якого повірений (позивач) від імені та за рахунок довірителя (відповідач) зобов’язується інформувати фізичних осіб про умови страхових послуг, що надає довіритель, та направляти потенційних страхувальників до страховика для укладення з ними відповідних договорів страхування, в рамках банківського продукту «Автопакет».

Додатковими угодами № 1 від 16.03.2007 року, № 2 від 22.05.2007 року, № 3 від 22.05.2007 року, № 4 від 30.07.2007 року сторонами вносились зміни до договору доручення № 24/6/1-03/110 від 01.03.2007 року в частині встановлення тарифів на сплату комісійної винагороди повіреному.

Відповідно до п.2.2 договору доручення № 24/6/1-03/110 вважається, що повірений у кожному випадку надав послугу довірителю з залучення страхувальників з моменту набрання чинності відповідного договору страхування, укладеного між страховиком і страхувальником.

На підставі п.3.1.5 договору доручення № 24/6/1-03/110 довіритель зобов’язався виплачувати повіреному комісійну винагороду за виконану роботу згідно умов договору.

Згідно з п. 5.1 договору комісійна винагорода за виконання доручення сплачується повіреному згідно з тарифами, зазначеними у додатку №1 до цього договору, що є невід’ємною його частиною.

В Розділі 6 договору доручення № 24/6/1-03/110 сторонами передбачено наступний порядок розрахунків:

- п.6.1 Повірений складає, підписує та передає довірителю акт виконаних робіт у двох примірниках з 1 до 5 числа місяця, що йде за звітним. Під «звітним місяцем»сторони розуміють календарний місяць, протягом якого страховик отримав страховий платіж від страхувальника.

- п.6.2 довіритель повинен підписати та передати один екземпляр акту виконаних робіт повіреному до 7 числа поточного місяця.

- п.6.3 Акт виконаних робіт є підставою для розрахунку згідно цього договору.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт за період з 01.03.2007 року по 31.10.2008 року з яких вбачається, що за вказаний період сума комісійної винагорода, яка має бути перерахована відповідачем на користь повіреного (позивача) складає 566059,35 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу комісійної винагороди за договором доручення № 24/6/1-03/110 від 01.03.2007. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача за виплатою комісійної винагороди на суму 566059,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14179,51 грн. пені за прострочення сплати комісії. Суд відмовляє позивачу в задоволенні зазначених вимог виходячи з наступного.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, умови укладеного між сторонами договору не містять домовленості сторін щодо встановлення строків сплати довірителем комісійної винагороди повіреному.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач повинен був звернутись до відповідача з письмовою вимогою про сплату заборгованості за договором доручення № 24/6/1-03/110.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14179,51 грн. за прострочення сплати комісії задоволенню не підлягають, через не доведення позивачем факту прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 141,79 грн., на відповідача –5660,59 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 4,72 грн., на відповідача –231,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»(03115 м. Київ, вул. Котельникова, 23, код ЄДРПОУ 30026143) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, к/р 32002180102 в ГУ НБУ по м. Києву та області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 2005456) заборгованість в сумі 566059 (п’ятсот шістдесят шість тисяч п’ятдесят дев’ять) грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5660 (п’ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 59 коп. та 231 (двісті тридцять одна) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в сумі 14179,51 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 04.03.2010 року.