Рішення № 8509252, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/42628.01.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»

До Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про стягнення 58380,24 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Шабрат В.І. –представник за довіреністю.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього за несвоєчасну виплату страхового відшкодування по договору № 14-10/05-01 від 29.04.2005р., пені –33551,33 грн., втрати від інфляції –23070,08 грн., 3% річних –1758,83 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –538,80 грн. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2009р. було порушено провадження у справі № 47/426 розгляд якої було призначено на 27.10.2009р.

Але судове засідання 27.10.2009 –не відбулось у зв’язку з знаходженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, у зв’язку з чим ухвалою суду від 18.11.2009 розгляд справи було призначено на 08.12.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 розгляд справи було відкладено на 28.01.2010.

В судовому засіданні 28.01.2010 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що всупереч умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № КИ-14-10/05-01 від 29.04.2005, відповідачем всупереч п. 13.2 зазначеного договору у 5-денний термін не було здійснено своєчасну виплату сум страхових відшкодувань, які були узгоджені між сторонами у страхових актах. А тому на підставі п. 15.3 договору № КИ-14-10/05-01 від 29.04.2005 позивачем за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті узгоджених сум страхового відшкодування заявлено до стягнення 33551,33 грн. пені за період з 06.02.009 по 23.07.2009, втрати від інфляції –23070,08 грн. за період з лютого 2009 по червень 2009, 3% річних –1758,83 грн. за період 05.02.2008 по 15.09.2009. Періоди нарахування обумовлені позивачем тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009, з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 442375,00 грн. заборгованості по сумам страхових відшкодувань згідно договору № КИ-14-10/05-01 від 29.04.2005, а також 23739,54 грн. пені, 14530,37 грн. інфляційних втрат та 2246,03 грн. 3% річних за період прострочення з 08.12.2008 по 05.02.2009, а оскільки заборгованість відповідача залишається непогашеною і на даний час, відповідачем здійснено нарахування зазначених витрат за період прострочення з 05.02.2009 по 15.09.2009.

Відповідач в судові засідання 08.12.2009, 28.01.2010 своїх представників –не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 24.09.2009, 08.12.2009 - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців № 645756.

Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

У відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2009 між відповідачем –ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», як страховиком, та позивачем –ЗАТ «Автомобільна група «ВІПОС», як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № КИ 14-10/05-01 (далі – договір № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009), який підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача, а належним чином засвідчену позивачем копію якого долучено до матеріалів справи.

Умовами договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 сторони погодили, що відповідач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату позивачу, а позивач зобов’язався сплачувати страхові платежі у визначені договором строки (п. 1.2), об’єктом страхування було визначено сторонами майнові інтереси позивача, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної споживачам (покупцям) реалізованих автомобілів марки Ауді, протягом третього року їх експлуатації з дня продажу нового автомобіля, внаслідок дефектів (істотних недоліків) з вини заводу виробника під час виконання позивачем своїх гарантійних зобов’язань (п. 1.3), рішення про виплату страхового відшкодування приймається відповідачем протягом 10 робочих днів з моменту одержання відповідачем усіх необхідних документів; страхове відшкодування виплачується протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 13.2), за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (п. 15.3).

Відповідно до наявних у справі належним чином засвідчених позивачем страхових актів за період з 05.11.2008 по 17.12.2008, складених до договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009, які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені печатками сторін, між позивачем та відповідачем було погоджено суми страхових відшкодувань розмірів шкоди, заподіяної споживачам (покупцям) реалізованих автомобілів марки Ауді.

Як зазначав позивач у позові, шляхом підписання та посвідчення обома сторонами печатками страхових актів за період з 05.11.2008 по 17.12.2008, складених до договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009, сторонами було оформлено у відповідності до п. 13.2 договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно наявних у справі належним чином засвідчених позивачем актів прийому –передачі страхових актів за період з 05.11.2008 по 17.12.2008, представниками відповідача було передано, а представниками відповідача прийнято страхові акти, погодження суми страхових відшкодувань розмірів шкоди, заподіяної споживачам (покупцям) реалізованих автомобілів марки Ауді, складених до договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009, за період з 05.11.2008 по 17.12.2008.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009, з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 442375,00 грн. заборгованості по сумам страхових відшкодувань згідно договору № КИ-14-10/05-01 від 29.04.2005, а також 23739,54 грн. пені, 14530,37 грн. інфляційних втрат та 2246,03 грн. 3% річних за період прострочення з 08.12.2008 по 05.02.2009.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7 мотивоване тим, що підписання та посвідчення обома сторонами печатками страхових актів за період з 05.11.2008 по 17.12.2008, складених до договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009, сторонами було оформлено у відповідності до п. 13.2 договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 рішення про виплату страхового відшкодування, але відповідачем всупереч умов зазначеного договору не було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у обумовлений договором строк, невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 442 375,00 грн., що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 08.12.2008 по 05.02.2009.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ч. 3 статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

П. 3 статті 20 Закону України «Про страхування»визначено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що внаслідок підписання позивачем та відповідачем та посвідчення печатками страхових актів за період з 05.11.2008 по 17.12.2008, складених до договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009, копії яких наявні в матеріалах справи, сторонами було оформлено у відповідності до п. 13.2 договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 рішення про виплату страхового відшкодування, але відповідачем всупереч п. 13.2 зазначеного договору не було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у обумовлений договором строк (протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування), невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 442 375,00 грн., що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань в частині виплати страхового відшкодування по неоплаченим страховим випадкам за період з 08.12.2008 по 05.02.2009 за кожним актом приймання передачі страхових актів. Зазначені факти встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у відповідача непогашеної заборгованості в сумі 442375,00 грн. внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань в частині виплати страхового відшкодування по неоплаченим страховим випадкам за кожним актом приймання передачі страхових актів за період прострочення з 08.12.2008 по 05.02.2009, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009, відповідачем заборгованість на загальну суму 442 375,00 грн. по договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2009 –станом на момент вирішення спору в справі № 47/426 - не погашена, доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

А оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 05.02.2009 (оскільки до 05.02.009 здійснювалось нарахування згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 № 21/7) по 15.09.2009 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за даний період прострочення.

Згідно розрахунків позивача, які судом перевірено і з яким суд погоджується в частині сум та строків нарахувань за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань в частині виплати страхового відшкодування, розмір нарахованих за кожним актом приймання передачі страхових актів пені складає 33551,33 грн., розмір інфляційних втрат –23070,08 грн., а розмір 3% річних –1758,83 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач, при подачі позову звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена вимога не є обгрунтованою, оскільки позивачем крім самого клопотання у позові не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський уд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(код ЄДРПОУ 30729278, місцезнаходження: 04074 м. Київ. вул.. Резервна,8) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Автомобільна група «ВІПОС»(код ЄДРПОУ 24581332, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових,9-а) пені - 33551 (тридцять три тисячі п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 33 коп., інфляційних втрат –23070 (двадцять три тисячі сімдесят) грн. 08 коп., 3% річних –1758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. 83 коп., а також 583 (п’ятсот вісімдесят три) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –05.03.2010