Рішення № 8509246, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/26025.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віват»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С.»

простягнення 245101,58 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Фащенко М.Л. –представник за довіреністю б/н від 17.07.2009 року

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віват»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С.»заборгованості за договором поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року у сумі 245101,58 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 року порушено провадження у справі №23/260 та призначено її розгляд на 22.10.2009 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні пдставникам сторін було роз’яснено їх права у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.12.2009 року представником Позивача у зв’язку з частковим погашенням боргу Відповідачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти наявності основого боргу не заперечував. Відзив на позовну заяву та інші витребувані ухвалою господарського суду документи не надав.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.02.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти в обумовлені строки Відповідачу товар, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 245101,58 грн., що підтверджується наданими видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідно до пункту 3.3 договору поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за кожну партію товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Всупереч договірним умовам, Відповідач не здійснив оплати за отриманий товар у повному обсязі.

Таким чином, основний борг за договором поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року з урахуванням останніх уточнень складає 134 720,88 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені пунктом 3.3 договору поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року, тобто порушив строки виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Пунктом 5.4 договору поставки №ВТ-0284 від 08.01.2009 року встановлено відповідальність Відповідача у разі прострочення оплати отриманого товару, яка полягає у сплаті на користь Позивача пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. При терміні затримки платежу більш ніж 60 календарних днів, Відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за поставлений товар за кожен календарний день прострочення починаючи з 61 календарного дня прострочення платежу.

          Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Таким чином, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 15548,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віват»до товариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С»(04112, м.Київ, вул. Оранжерейна, ідентифікаційний код 32212100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Віват»(14000, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка,18, ідентифікаційний код 30149361), основний борг у розмірі 134720 (сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять) грн. 88 коп., пеню у розмір 15548 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот сорок вісім) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 376 (шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 77 коп., 1595 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 33 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 02.03.2010 року.