Рішення № 8509055, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/2104.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма

«Профсервісзбут»

Про стягнення 389501,35 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Бірюлін Л.Ю. –представник за довіреністю № 52 від 29.12.09.;

Дєдова Н.М. - представник за довіреністю № 22 від 15.05.09.

Від відповідача Буняк Ю.І. –представник за довіреністю № б/н від 28.09.09.

Рішення прийнято 04.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 14.01.10. по 04.02.10., з 04.02.10. по 18.02.10., з 18.02.10. по 04.03.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбут»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 389501,35 грн. (359155,20 грн. –основний борг; 21549,31 грн. –втрати від інфляції; 8796,84 грн. –3% річних) за Договором суборенди нежилого приміщення № 05-08-С від 10.10.08, укладеного між позивачем і відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у визначений в Договорі суборенди період для передачі приміщення акт здачі-приймання приміщення сторонами не підписано, а тому перебіг строку оренди не розпочався, в зв’язку з чим авансовий платіж, сплачений в рахунок орендних платежів за два місяці за користування спірного приміщенням в сумі 359155,20 грн., підлягає поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.09. порушено провадження у справі № 30/21, розгляд справи призначено на 14.01.10. о 15-40.

В судовому засіданні 14.01.10. представником відповідача подано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбут»просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», уклавши із відповідачем Договір суборенди, погодилось на визначені в ньому умови, тобто сторони добровільно та правомірно дійшли взаємної згоди про те, що у випадку відмови Суборендаря від прийняття об'єкту оренди в строки та у порядку, визначені Договором, а також у випадку розірвання Договору за ініціативою суборендаря до закінчення терміну оренди, в рахунок штрафу Орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу, здійсненого Суборендарем у відповідності до п. 4.4 Договору суборенди, а тому, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»повідомило, що не бажає продовжувати договірні відносини (не прийме у користування об'єкт суборенди та розриває Договір суборенди), відповідач скористався своїм правом та стягнув із позивача штраф шляхом зарахування сплачених сум авансових платежів.

Відповідач вказує на те, що в зв'язку з фактичною відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»від прийняття об'єкта оренди в користування, відповідач зазнав збитків у більшому розмірі, ніж суму отриманого штрафу, а саме, відповідач не доотримав кошти, які міг би реально одержати за звичайних обставин від здачі в суборенду об'єкта, якби його право не було порушене. Крім того, відповідач, виконуючи свої зобов'язання за Договором суборенди, в період від набрання чинності Договором суборенди і до його розірвання, відмовив усім потенційним суборендарям, що звертались до нього із пропозиціями взяти в оренду вказаний об'єкт, а також, поніс додаткові витрати на проведення рекламної компанії, після розірвання Договору, для пошуку нових контрагентів.

В судовому засіданні 14.01.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 04.02.10. о 15-15.

В судовому засіданні 04.02.10. представником позивача подано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»зазначає, що ним в повному обсязі дотримано вимог законодавства при нарахуванні штрафних санкцій за Договором суборенди нежилого приміщення № 5-08-С від 10.10.08.

В судовому засіданні 04.02.10. представником позивача подано суду заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»просить суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях.

В судовому засіданні 04.02.10. представником позивача подано суду заяву в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»просить суд вирішити питання про повернення йому зайво внесених коштів по сплаті державного мита в сумі 1954,69 грн.

В судовому засіданні 04.02.10. представником відповідача подано суду додаткове обґрунтування відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.02.10. сторонами було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/21.

В судовому засіданні 04.02.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.02.10. о 14-45.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/21.

10.02.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано доповнення до заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»зазначає, що правомірно звернувся до відповідача з проханням повернути аванс у зв’язку з невиконанням умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбут».

В судовому засіданні 18.02.10. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.10. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позову.

В судовому засіданні 18.02.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.03.10. для виготовлення повного тексту рішення у справі № 30/21.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбут»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(Суборендар) укладено Договір суборенди нежилого приміщення № 5-08-С (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у період з 25.12.08. по 15.01.09. (п. 5.2.1. Договору суборенди), а Суборендар прийняти в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 615 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Дегтярівська, 62, м. Київ.

Відповідно до п. 4.1 Договору суборенди, сторонами було погоджено розмір орендної плати за місяць за даним Договором суборенди складає 179577,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення, що підлягає передачі, відповідно до укладеного Договору суборенди є власністю ВАТ «Науково-дослідний інститут фермських машин», що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НП № 010004225, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації 26.06.01., та перебуває в користуванні відповідача на підставі Договору оренди нежилого приміщення № 11-08 від 09.10.08. (надалі - Договір оренди) з власником приміщення - ВАТ «Науково-дослідний інститут фермських машин».

Право відповідача передавати спірне приміщення в тимчасове оплатне користування третім особам на правах суборенди передбачено п. п. 1.4, 6.1.2 Договору оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору суборенди, сторонами погоджено, що при передачі об’єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується повноважними представниками сторін.

Згідно п. 2.4 Договору, об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання приміщення.

Відповідно до п. 4.2 Договору суборенди, орендна плата нараховується з дати підписання акту здачі-приймання.

У відповідності до п. 4.4 Договору суборенди встановлено, що впродовж 8-ми банківських днів з дати підписання даного Договору суборенди, Суборендар сплачує на користь Орендодавця авансовий платіж в розмірі двомісячної орендної плати, передбаченої цим Договором, за останній та передостанній місяці дії Договору.

Позивач вказує на те, що на підтвердження своїх намірів стосовно оренди вказаного приміщення та у відповідності до п. 4.4. Договору суборенди, позивач попередньо перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 1691 від 21.10.08. грошові кошти (авансовий платіж) в сумі 179577,60 грн. та платіжним дорученням № 1692 від 21.10.08. грошові кошти (авансовий платіж) в сумі 179577,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що у визначений в Договорі суборенди період для передачі приміщення (п. 5.2.1. Договору суборенди) акт здачі-приймання приміщення сторонами не підписано, а тому перебіг строку оренди не розпочався (п. п. 2.3, 2.4 Договору суборенди), в зв’язку з чим авансовий платіж, сплачений в рахунок орендних платежів за два місяці за користування приміщенням, якого не відбулося, підлягає поверненню.

Позивач зазначає, що оскільки за умовами Договору суборенди приміщення не перебувало в фактичному користуванні позивача, тобто послуги, за які позивач сплатив грошові кошти наперед у рахунок майбутніх платежів відповідачем не надані, справляння плати з позивача є безпідставним.

Крім того, позивач вказує на те, що відсутність фактичної передачі відповідачем та приймання позивачем приміщення згідно Договору суборенди свідчить про відсутність згоди сторін на подальшу співпрацю по даному Договору.

Позивач зазначає, що він з метою досудового врегулювання спору, що виник між сторонами, звернувся до відповідача з вимогою повернути виплачений авансовий платіж в 7-денний строк з моменту отримання вимоги, зазначивши про неможливість подальшого співробітництва за Договором суборенди (лист № 695/04 від 06.11.08.).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для утримання на власному поточному рахунку грошових коштів позивача, що сплачені ним згідно умов Договору суборенди в якості авансу, а тому сплачений відповідачу аванс в розмірі 359155,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п. 5.2.1 Договору суборенди визначено, що відповідач зобов'язався передати у період з 25.12.08. по 15.01.09., а позивач зобов'язався прийняти у строкове платне користування визначене Договором суборенди нежиле приміщення.

Згідно п. 9.1 Договору суборенди було встановлено право розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у випадку настання хоча б однієї з наступних обставин:

- знищення або приведення в непридатний (аварійний) стан для цільового використання об’єкту оренди;

- ліквідації однієї з сторін Договору або визнання її банкрутом в передбаченому чинним законодавством порядку;

- несплати Суборендарем авансового платежу в розмірі та в строки, передбачені п. 4.4 даного Договору суборенди.

Відповідно до п. 9.2 Договору суборенди, договір вважається розірваним з моменту отримання однією Стороною письмового повідомлення іншої Сторони. При цьому в такому письмовому повідомленні про розірвання Договору обов'язково мають бути зазначені підстави для розірвання.

Відповідно до п. 9.3 Договору суборенди, за ініціативою сторін цей договір може бути розірвано за умови направлення однієї із сторін письмового попередження про намір розірвати цей договір не пізніше як за 2 (два) місяці до дати розірвання.

Таким чином з наведеного вбачається, що п. 9.3 Договору суборенди передбачено право розірвання договору суборенди в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»своїм листом № 695/04 від 06.11.08. повідомило відповідача про розірвання Договору суборенди в односторонньому порядку з ініціативи Суборендаря.

В зазначеному листі позивач зазначив, що в зв’язку з фінансовою кризою в країні та нестабільним фінансовим становищем було прийнято рішення про скорочення штату працівників, що робить неможливим подальше співробітництво за Договором суборенди.

В зв’язку з зазначеним у листі № 695/04 від 06.11.08., Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»просило відповідача повернути позивачу 359155,20 грн. авансового платежу за Договором суборенди, сплаченого на підставі платіжних доручень № 1691 від 21.10.08. та 1692 від 21.10.08.

Таким чином, судом встановлено, що передати спірне приміщення позивачу відповідно до умов Договору суборенди відповідач повинен був у період з 25.12.08. по 15.01.09., але як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»звернулось до відповідача про дострокове розірвання в односторонньому порядку Договору суборенди ще до початку періоду, у який повинно було передаватись спірне майно.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»своїм листом № 695/04 від 06.11.08. повідомило відповідача про небажання продовжувати договірні відносини за Договором суборенди № 5-08-С від 10.10.08.

За таких обставин, судом встановлено, що до початку запланованого періоду приймання-передачі об'єкта суборенди (з 25.12.08. по 15.01.09.), Суборендар повідомив відповідача про те, що він не буде приймати в суборенду спірне приміщення. та вимагав повернути, сплачений ним за Договором суборенди авансовий платіж в розмірі 359155,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідно до умов п. 9.1, п. 9.2, 9.3 Договору суборенди та згідно листа № 695/04 від 06.11.08., Договір суборенди було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Суборендаря, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про те, що твердження позивача про бездіяльність відповідача по передачі у встановлений строк об'єкта суборенди є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 1691 від 21.10.08. та 1692 від 21.10.08., відповідно до п. 4.4 Договору суборенди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»сплатило на користь відповідача авансовий платіж у розмірі двомісячної орендної плати, передбаченої Договором, за останній та передостанній місяці дії Договору суборенди в розмірі 359155,20 грн.

Пунктом 4.5 Договору суборенди передбачено, що авансовий платіж автоматично зараховується суборендарю (за виключенням можливих відповідних відрахувань) в рахунок орендних платежів за останній та передостанній місяці суборенди.

Відповідно до п.8.2 Договору суборенди сторонами встановлено, що у випадку відмови суборендаря від прийняття об'єкту оренди в строки та у порядку, визначені ст. 2 Договору суборенди, а також у випадку розірвання Договору суборенди за ініціативою суборендаря до закінчення терміну оренди, суборендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі двомісячної орендної плати за цим Договором.

Тим же пунктом Договору суборенди встановлено, що сторони дійшли взаємної згоди також про те, що у такому випадку в рахунок штрафу Орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу, здійсненого Суборендарем у відповідності до п. 4.4 Договору суборенди.

Таким чином, з наведеного вбачається, що як засіб забезпечення зобов'язання, сторонами було передбачено саме штраф. В зв’язку з чим щодо механізму реалізації даного засобу забезпечення зобов'язання, сторони домовились, що в рахунок штрафу Орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу.

Таким чином, з наведеного вбачається, що положення про сплату штрафу були передбачені сторонами безпосередньо у Договорі суборенди.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сторони скористались своїм правом та передбачили у Договорі суборенди засіб забезпечення зобов'язання - штраф, визначивши механізм реалізації даного виду забезпечення зобов’язання через зарахування його в якості коштів авансового платежу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», уклавши із відповідачем Договір суборенди, погодилось на визначені в ньому умови, тобто сторони добровільно дійшли взаємної згоди про те, що у випадку відмови суборендаря від прийняття об'єкту оренди в строки та у порядку, визначені договором, а також у випадку розірвання договору за ініціативою суборендаря до закінчення терміну оренди, в рахунок штрафу орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу, здійсненого суборендарем у відповідності до п. 4.4 Договору суборенди.

А тому, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»повідомило про те, що не бажає продовжувати договірні відносини (не прийме у користування об'єкт суборенди та розриває Договір суборенди), відповідач правомірно скористався своїм правом та стягнув з позивача штраф, шляхом зарахування сплачених сум авансових платежів в розмірі 359155,20 грн.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Надані суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбут»законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт».

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»в частині стягнення з відповідача на користь позивача 359155,20 грн. основного боргу.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь 21549,31 грн. –збитків від інфляції та 8796,84 грн. –3 % річних є похідною та безпосередньо пов’язаною з вимогою про стягнення суми основного боргу, суд також відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

В зв’язку з тим, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачена сума в розмірі 1954 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 69 коп. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»відмовити повністю.

2. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9. код ЄДРПОУ 33060700) 1954 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 69 коп. - зайво сплаченого державного мита.

3. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко